ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № 11-778/07 р. Головуючий у І інстанції: Крапивный В.І.
Категорія: ст. 286 ч. 1 КК Доповідач: Борисенко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Широян Т.А.
суддів - Борисенка І.П, Антипець В.М.
з участю прокурора - Лисуна СІ.
засудженого - ОСОБА_1
захисника-адвоката - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Ічня Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючий оператором в Чернігівському відділенні „САН Інтербрю Україна", раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі п. б ст. 1 ЗУ „Про амністію" від 19.04.2007 р. звільнений від відбування призначеного покарання у зв'язку з актом амністії.
Стягнуто з засудженого на користь Корюківської районної лікарні - 179
грн. 70 коп. у відшкодування витрат за лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня" - 2577 грн. 78 коп.3а лікування потерпілої ОСОБА_4, на користь Чернігівської міської лікарні № 2 - 2661 грн. 12 коп.3а лікування потерпшої ОСОБА_4
Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_4 - 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3398,99 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяних злочином, а всього - 15398 грн. 99 коп. та на користь потерпшого ОСОБА_2 - 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 452,78 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього - 3452 грн. 78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави - 508 грн. 98коп.3а проведення по справі НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області судових автотехнічних експертиз.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним за те, що 3 грудня 2005 року близько 10-ї год. дня, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1, порушив п.п. 10.1, 11.2 та 11.3 Правил дорожнього руху і, рухаючись на заокругленні дороги між селами Стопилка - Рибинськ Корюківського району, виїхав на зустрічну смугу руху, не вибрав безпечної швидкості руху та зіткнувся з зустрічним автомобілем КАМАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого пасажири автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді: У ОСОБА_4 - закритого перелому верхньої та середньої третин лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритого багатоуламкового перелому дистального метаепіфізу лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, а у ОСОБА_2 - закриті переломи 10-11 ребер зліва, закритого перелому голівки правої променевої кістки, забиття лівої нирки, гематоми передньої черевної стінки, забійної рани голови.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій ставиться питання про скасування вироку суду від 15 серпня 2007 року та винесення виправдувального вироку щодо нього. На думку апелянта вирок постановлений з порушенням матеріального та процесуального права, є незаконним оскільки висновки, наведені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт мотивує це тим, що судом не були взяті до уваги докази, що свідчили на його користь, а саме покази свідків та потерпших, на досудовому слідстві та під час судового розгляду, про те, що автомобіль ВАЗ-21063 до моменту зіткнення рухався по правій, тобто належній смузі руху. На думку апелянта, суд припустився помилки не надавши належної оцінки показам понятого ОСОБА_5, який зазначав, що не приймав участі у складанні схеми місця ДТП, а тому не може її підтвердити. Вважає, що суд
незаконно прийняв в якості доказу висновки експертизи, через очевидну упередженість експерта.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його адвоката, які просили вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, пояснення потерпшого ОСОБА_2, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, а тому просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Сам засуджений свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що 03.12.2005 року на заокругленні дороги після с. Стопилка, де не було ніяких дорожніх знаків, він знизив швидкість приблизно до 40 км/год, коли помітив зустрічний КАМАЗ, який, як йому здалося, рухався по центру дороги. Загальмувати він не встиг і за секунду відбулося зіткнення, після чого він втратив свідомість.
Твердження засудженого спростовуються зібраними по справі доказами, які повністю узгоджуються між собою.
Так, свідок ОСОБА_6, пояснив, що керував автомобілем КАМАЗ і рухаючись на заокругленні дороги неподалік від с Стопилка, де видимість зустрічного транспорту була обмежена, знизив швидкість та прийняв вправо і раптом із-за повороту виїхав зустрічний автомобіль ВАЗ, який рухався майже по центру дороги, він виїхав на узбіччя, але ВАЗ ударився в ліве переднє колесо, яке відпало і спрацювали аварійні гальма.
Свідок ОСОБА_7 дала аналогічні пояснення показам свідка ОСОБА_6.
Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8, категорично стверджував, що зіткнення транспортних засобів відбулося на полосі руху автомобіля КАМАЗ, воно відбулося б і в випадку, якби КАМАЗ не рухався.
Також допитані як свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9 (поняті при огляді місця події), працівники ДАІ - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, працівники „швидкої допомоги" - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які всі були присутніми при огляді місця події та при складанні відповідних процесуальних документів, підтвердили правильність розташування транспортних засобів на місці ДТП та місця їх фіксації на схемі до протоколу огляду місця події.
Свідок ОСОБА_5 допитаний в суді першої інстанції пояснив, що він був запрошений в якості понятого при оформленні місця ДТП. Своїм підписом він затвердив правильність знаходження транспортних засобів після зіткнення на місцевості. Окрім нього на місці пригоди знаходилось ще п'ять чоловік (а.с.280-281).
Разом з тим, вина засудженого підтверджується і протоколом огляду місця ДТП та схемами до нього (а.с. 14-17); висновком експертизи обставин та механізму ДТП № 462-А про те, що водій КАМАЗа не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ, а водій ВАЗа, рухаючись по своїй смузі руху, мав технічну можливість уникнути зіткнення (а.с. 103-105) та висновком додаткової комплексної авто технічної експертизи № 250 від 03.07.2007 року (а.с. 322-327); протоколом медичного огляду про те, що водій автомобіля КАМАЗ ОСОБА_6 на момент ДТП був тверезий (а.с. 26).
За таких обставин, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в порушенні правил безпеки руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження і правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 1 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таким чином, твердження апелянта про упередженість експерта не знайшли свого підтвердження, оскільки експерт при проведенні експертиз попереджувався як органом досудового слідства, так і судом про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок.
Судом правильно та в достатньому обсязі перевірені всі твердження засудженого стосовно того, що правила дорожнього руху порушив водій КАМАЗа, але це спростовується вивченими доказами, зібраними органами досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні і достовірно встановлено, що саме засуджений керуючи автомобілем порушив правила дорожнього руху України та скоїв ДТП.
Після скоєння ДТП, автомобіль належний засудженому був переданий йому працівниками міліції, згідно якої останній повинен був зберігати автомобіль до вирішення питання по суті, однак ОСОБА_1 даної умови не виконав і пошкоджений автомобіль продав по запчастинам не попередивши про це орган дізнання та досудового слідства.
Той факт, що засуджений не визнає свою вину, судом вбачається як захисна версія останнього, оскільки вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні повністю доведена, як показами потерпілих і свідків, допитаних в суді першої інстанції, так і матеріалами справи.
Згідно ст.ст. 323, 324 КПК України всі процесуальні вимоги щодо вироку
судом дотримані, а вирок є законним та обґрунтованим.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим. Всі обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, судом при обранні йому покарання враховані.
Підстав для скасування вироку районного суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без змін.