Категорія справ: 68 Справа № 1-31

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року                     Маневицький районний суд Волинської області

в складі:      головуючого - судді                                                     Костюкевича С. Ф.

при секретарі                                                                                   Боймиструк О.Ф.

за участю:   прокурора                                                                    Веніславського С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.  Маневичі справу по обвинуваченню ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  з базовою загальною середньою освітою,  неодруженого,  невійськовозобов'язаного,  раніше судимого:

1)3 липня 2002 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч. 1  ст.  186 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,  постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 3 серпня 2004 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням;

2) 30 вересня 2004 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч. 2  ст.  189 КК України на 4 роки позбавлення волі,  згідно  ст.  71 КК України частково приєднано покарання за вироком Нововолинського міського суду від 3 липня 2002 року і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі;

станом на час обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,  тобто на З березня 2007 року в місцях позбавлення волі відбув календарних 2 роки 7 місяців 18 днів,

у вчиненні злочину,  передбаченому  ст.  391 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1будучи засудженим за тяжкий злочин і відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі - виправно-трудовій колонії № 42 смт.  Маневичі Волинської області проявив себе як злісний порушник встановленого режиму утримання та трудової дисципліни,  за що неодноразово піддавався дисциплінарним стягненням,  в тому числі 11 жовтня 2006 року був переведений в ПКТ терміном на 1 місяць за систематичну непокору вимогам представників адміністрації установи приступати до роботи,  при цьому забезпечувався всім необхідним інвентарем,  робочим одягом та сировиною в повному обсязі. Із неодноразово проведених бесід виховного характеру,  а також прийнятих мір дисциплінарного стягнення,  засуджений ОСОБА_1належних висновків для себе не зробив,  на шлях виправлення вперто не бажає ставати. За злісну непокору вимозі начальника відділення виконати команду „підйом",  вийти на роботу і приступити до роботи,  виконати норму виробітку,  що мало місце 14 листопада 2006 року,  будучи при цьому забезпеченим усім необхідним інвентарем,  сировиною та спецодягом,  йому 15 листопада 2006 року було оголошено сувору догану. 24 листопада 2006 року він був поміщений в ДІЗО терміном на 15 діб за невиконання вимоги представників адміністрації установи приступати до роботи і виконати норму виробітку,  що мало місце 17 та 20 листопада 2006 року. За систематичні безпідставні невиконання вимог працівників адміністрації установи приступати до роботи і виконувати норму виробітку,  що мало місце 6,  12 та 13 грудня 2006 року,  при цьому будучи забезпеченим в повному об'ємі сировиною,  інвентарем та спецодягом,  ОСОБА_115 грудня 2006 року був переведений в ПКТ терміном на один місяць.

Підсудний ОСОБА_1свою вину в інкримінованому йому злочині визнав. Підтвердив,  що на протязі місяців не виконував норми виробітку. Також не заперечує,  що 15 листопада 2006 року за непокору вимозі начальника відділення приступати до роботи йому було оголошено сувору догану,  а 24 листопада 2006 року за невиконання вимог представників адміністрації установи приступати до роботи був поміщений в ДІЗО терміном на 15 діб. Крім того підтвердив,  що 15 грудня 2006 року за систематичне невиконання вимог представників адміністрації установи приступати до роботи,  будучи при цьому забезпеченим усім необхідним,  був переведений в ПКТ терміном на 1 місяць.

Вина підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується оголошеними в судовому засіданні показами свідківОСОБА_2,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  які показали,  що підсудний на протязі багатьох місяців працювати відмовляється,  будучи при цьому повністю забезпечений усім необхідним для безпечного і повного виконання плану,  за що йому неодноразово оголошувались догани,  а 15 грудня 2006 року був переведений в ПКТ терміном на 1 місяць. Своїм небажанням працювати підсудний справляє негативний вплив на інших засуджених до яких ставиться зверхньо,  намагається відновити злодійські традиції.

Крім показів свідків вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується іншими доказами,  дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі,  зокрема,  довідкою про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 від 02.02.2007 року (а.с. 183),  в якій відображено 16 стягнень за час відбуття покарання і відсутність заохочень; довідкою медичної комісії Маневицької ВК-42 (а.с.  186),  в якій вказано,  що засуджений ОСОБА_1здоровий та працездатний; довідкою Маневицької ВК-42 про стан виконання за місяці норм виробітку ОСОБА_1(а.с.  185),  в якій вказано,  що підсудний протягом серпня - вересня 2006 року жодного разу не виконав норми виробітку,  а протягом жовтня 2006 року - січня 2007 року взагалі не працював; постановою начальника Маневицької ВК-42 від 11.10.2006 року про переведення засудженого ОСОБА_1 до ПКТ на термін 1 місяць (а.с.  99); постановою начальника Маневицької ВК-42 від 15.11.2006 року про оголошення ОСОБА_1суворої догани (а.с.  111); постановою начальника Маневицької ВК-42 від 24.11.2006 року про поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО строком на 15 діб (а.с.  130); постановою начальника Маневицької ВК-42 від 28.04.2006 р. про поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО на термін 15 діб (а.с.  88); постановою начальника Маневицької ВК-42 від 11.10.2006 року про переведення засудженого ОСОБА_1 до ПКТ на термін 1 місяць (а.с.  99).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності,  суд вважає,  що оскільки підсудний ОСОБА_1відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі,  будучи засудженим за тяжкий злочин,  порушив вимоги режиму відбуття покарання,  за що протягом одного року піддавався стягненню у вигляді переведення з приміщення камерного типу і продовжував вчиняти злісну непокору законним вимогам адміністрації установи,  тому його дії за  ст.  391 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні покарання,  суд враховує,  що підсудний ОСОБА_1вчинив злочин,  що відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим,  суд приймає до уваги дані про особу підсудного ОСОБА_1,  а саме: негативну характеристику,  вчинення злочину особою в місцях позбавлення волі,  що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення.

До обставин,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1,  суд відносить рецидив злочинів.

Обставин,  які пом'якшували б покарання підсудного,  суд не вбачає.

Виходячи із наведеного суд вважає,  що виправлення підсудного можливе лише шляхом обрання покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті,  по якій він притягується до кримінальної відповідальності,  шляхом приєднання до даного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком. 

Керуючись  ст.  323,  324 КПК України,  суд,                                                                

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  391 КК України,  призначивши покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1  ст.  71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання покарання,  призначеного за даним вироком,  до не відбутого покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 30 вересня 2004 року 1 (один) рік 6 (шість) місяців 12 (дванадцять) днів позбавлення волі,  остаточно визначити до відбуття ОСОБА_12 (два) роки 6 (шість) місяців 12 (дванадцять) днів позбавлення волі з поміщенням його на даний строк до кримінально-виконавчої установи.

Міру запобіжного заходу залишити попередню - тримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1рахувати з моменту обрання запобіжного заходу - тримання під вартою з 3 березня 2007 року.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.