Категорія справ: 18     Справа № 2-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2007 року                          Маневицький районний суд  Волинської області

в складі:     головуючого - судді                                            Костюкевича С.  Ф.

при секретарі                                               Боймиструк О.Ф.

за участю: представника позивача                                       ОСОБА_1

представників відповідачів                       Малогловця І.В.

Кондратюка B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Маневичі справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці,  соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації,  Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про відшкодування шкоди завданої втратою годувальника,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2007 року ОСОБА_2звернулась в суд з позовом до Виробничого об'єднання „Чорнобильська атомна станція" про відшкодування шкоди,  завданої втратою годувальника.

Свої вимоги обґрунтувала тим,  що її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1Причиною його смерті,  відповідно до медичного заключения,  є негативний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи. Вказуючи на те,  що при здійсненні поховання понесла витрати пов'язані з проведенням похорон та спорудженням надгробного пам'ятника,  просила суд зобов'язати відповідача відшкодувати понесені нею витрати в розмірі середніх витрат на поховання в Маневицькому районі.

Посилаючись на те,  що кошти передбачені на виплату різних видів допомог громадянам,  що є потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС,  в тому числі,  і допомоги на їх поховання,  відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України „Про статус ...") нараховує і виплачує Управління праці,  тому позивачка просила суд стягнути з даної державної установи матеріальну та моральну шкоду завдану їй та її дітям внаслідок втрати годувальника,  в розмірі 50 тис.  грн. кожному.

В доповненні до позовної заяви ОСОБА_2збільшила позовні вимоги,  просила суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі призначити її дітям ОСОБА_4та ОСОБА_5 щомісячну компенсацію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком кожному,  як це передбачено ч. 1  ст.  52 Закону України „Про статус ..." та відповідно стягнути заборгованість по даному виду соціальної допомоги обчислюючи її розмір за період з моменту смерті годувальника і по даний час.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1вимоги позову підтримав у повному обсязі,  просив стягнути з Управління праці,  соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької РДА щомісячну компенсацію в розмірі 50% пенсії за віком кожному,  яка вказана в Законі України „Про статус ...",  а не в постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року,  стягнути заборгованість по цій компенсації за весь період з дня смерті ОСОБА_3 і по даний час,    та   компенсацію   витрат   на   поховання.   При   цьому   пояснив,    що   будь-яких

документально підтверджених витрат на поховання на спорудження пам'ятника,  який вже стоїть,  позивачка представити не може.

Ухвалою суду від 19 лютого 2007 року замінено первісного відповідача -Виробниче об'єднання „Чорнобильська атомна станція" на належного відповідача -Управління праці,  соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі.

Представники відповідачів Малогловець І.В.,  Кондратюк B.C. вимоги позову не визнали. Вважають,  що всі передбачені законом витрати на поховання позивачці виплачені повністю і своєчасно. Крім того,  вказали,  що оскільки позивачка є безробітною,  має двох неповнолітніх дітей,  втратила чоловіка,  який утримував сім'ю і був інвалідом П-ї групи,  тому їй було призначено пенсію на дітей по втраті годувальника в розмірі 460 грн. 24 коп. Вважають,  що оскільки усі передбачені діючим законодавством,  види допомог позивачці виплачуються,  як призначена пенсія,  тому підстав для задоволення позову немає. Крім того,  пояснили,  що сім'ї покійного компенсаційні витрати внаслідок втрати годувальника не передбачені для такої категорії громадян.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи в їх сукупності,  суд вважає,  що позов є безпідставним і до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1  ст.  13 Закону України „Про статус. .." держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника,  якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

З копії свідоцтва про смертьНОМЕР_1та копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2встановлено,  що чоловік позивачки - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1у в с Тельчі Маневицького району Волинської області,  а з оглянутого в суді заключения Волинської обласної МСЕК № 75 від 17.05.2004 року вбачається,  що причиною смерті ОСОБА_3 є захворювання,  що пов'язане із впливом наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 1  ст.  52 Закону України „Про статус. .." щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї,  який був на його утриманні,  в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії,  передбаченої законодавством України.

Згідно вимог  ст.  62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України,  рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України,  місцевими органами державної виконавчої влади,  всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Цей порядок було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  відповідно до якої виплати,  передбачені Законом України „Про статус. .." ґрунтуються на мінімальному розмірі пенсії за віком,  провадиться виходячи із суми 1500 тис. крб.,  а згідно Указу Президента України № 762 від 25 серпня 1996 р. „Про грошову реформу в Україні" при перерахуванні карбованців у гривні дана сума становить 15 грн. Таким чином,  розмір 50-відсоткової компенсації по втраті годувальника становить 7 грн. 50 коп. на одну дитину. Саме такий розмір компенсації,  як вбачається з довідки № 1800 від 08.05.2007 року виданої Управлінням Пенсійного фонду України у Маневицькому районі,  виплачується позивачці,  що не заперечується і сторонами по справі. Тому посилання позивачки на нарахування і виплату даного виду компенсації,  виходячи лише з вимог самого Закону України „Про статус ..." не є підставним,  а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки в судовому засіданні встановлено,  що виплата позивачці компенсації по втраті годувальника проводиться в розмірі,  що передбачений діючим законодавством і

підстав для її збільшення немає,  тому і не має підстав для стягнення заборгованості по даному виду доплат,  а тому в цій частині позову також слід відмовити.

Що стосується стягнення виплат заявлених позивачкою на поховання та спорудження надгробного пам'ятника з посиланням на  ст.  1201 ЦК України,  суд вважає,  що дані виплати регулюються спеціальним законом,  зокрема ч. 1  ст.  48 Закону України „Про статус ...",  яка передбачає виплату компенсації за шкоду сім'ям,  які втратили годувальника. Стаття 13 Закону України „Про статус ..." передбачає обов'язок держави відшкодувати шкоду за втрату годувальника,  якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою,  а в  ст.  48 даного Закону конкретизується,  що одноразова компенсація за шкоду сім'ям внаслідок втрати годувальника,  смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою виплачується лише тим категоріям потерпілих,  які віднесені до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  а ОСОБА_3 до таких осіб не належав,  а являвся лише потерпілим від аварії на ЧАЕС,  тому на його сім'ю стягнення такої компенсації не передбачено. Виплата компенсації для такої категорії громадян не передбачена і постановами КМУ № 836 від 26 липня 1996 року та № 35 від 10.01.1996 року „Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно пп. „б" п. 1 постанови КМУ „Про розмір допомоги на поховання" від

27 грудня 2001 року № 1753 у разі смерті пенсіонера надається допомога на поховання в

розмірі двомісячної пенсії померлого з урахуванням індексації,  але не менш як 150 грн.,  за

рахунок коштів,  з яких виплачувалася пенсія.

Оскільки постанова КМУ „Про розмір допомоги на поховання" не розкриває конкретних витрат на поховання - спорудження надгробного пам'ятника,  як окрему категорію затрат і не передбачає окремого виду допомоги на їх відшкодування,  та враховуючи,  що позивачці уже було виплачено допомогу на поховання в розмірі двохмісячної пенсії померлого - 395 грн. 28 коп.,  що підтверджується відповідною довідкою Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі № 660/02-26 від 03.04.2007 року та талоном до разового доручення № 300,  тому суд вважає,  що підстав для стягнення з відповідачів витрат пов'язаних із захоронениям померлого та спорудження надгробного пам'ятника та огорожі немає,  а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди,  то згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику у справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди",  спори з відшкодування причиненої юридичній та фізичній особі моральної (немайнової) шкоди підлягають розгляду тільки у випадках,  коли право на його відшкодування передбачене спеціальним законодавством.  Закон України „Про статус ..." не передбачає відшкодування моральної шкоди,  завданої здоров'ю громадянам внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки порушень діючого законодавства в діях працівників Управління праці і Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі при нарахуванні та виплаті допомоги і пенсії по втраті годувальника,  не вбачається,  тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Позивачку ОСОБА_2від сплати судового збору слід звільнити,  як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим,  у відповідності до  ст.  81 ЦПК України з позивачки в доход держави підлягає стягненню 1, 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Керуючись  ст.  1201 ЦК України,   ст.  ст.  13,  52,  62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від

28 лютого 1991 p.,  постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836

„Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у

справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4,

постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1753,   ст.  ст.  4,  10,  57,

60,  88,  212-215 ЦПК України,  суд, 

ВИРІШИВ:

                                                                                                                                                        4

В позові ОСОБА_2 до Управління праці,  соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації,  Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про стягнення щомісячної компенсації у зв'язку із втратою годувальника,  заборгованості по ній,  компенсації витрат на поховання та моральної шкоди,  відмовити за безпідставністю.

Звільнити позивачку ОСОБА_2від сплати судового збору,  як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стягнути з позивачки ОСОБА_2в доход держави 1 (одну) гривню 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом (р/р 31213259700287,  банк ГУДКУ у Волинській області,  МФО 803014,  одержувач Маневицький р-н Держбюджет 22050000,  код 21740422).

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд за поданою заявою про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.