Справа № Провадження №11-1158/12 11/1090/5748/12 Головуючий у І інстанціїПідкурганний
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Орел
11.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
18 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Ігнатюка О.В.
суддів Орла А.І., Сливи Ю.М.
при секретарі Шуліпі О.В.
з участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23.05.2012 року, яким :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Києва, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта –середня технічна, працюючого на СТО «Далар», раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Вироком вирішене питання щодо речових доказів по справі та судових витрат.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
28 червня 2005 року близько 17-ї години ОСОБА_2 керуючи власним автомобілем марки ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходилася його дружина ОСОБА_3 рухався по дорозі «Київ-Овруч»в напрямку м. Києва. Проїжджаючи 49 км. вказаної автодороги, ОСОБА_2 побачив, що зустрічний автомобіль марки ВАЗ 2109 під керуванням ОСОБА_4, в якому знаходилися пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхав на його смугу руху і рухається назустріч йому. ОСОБА_2 виявивши небезпеку для свого руху, а саме: автомобіль ВАЗ 2109 під керуванням ОСОБА_4, порушуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, (у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) та не зменшуючи швидкості, виїхав на смугу руху зустрічного автомобіля, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), рухаючись по смузі зустрічного руху ОСОБА_2 порушив п. 1.2, 11,3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на смузі зустрічного руху допустив зіткнення передньою правою частиною свого автомобіля з автомобілем ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який в момент зіткнення знаходився на своїй смузі руху у напрямку с. Катюжанка. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 2101 громадянка ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди, водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини засудженого та фактичні обставини справи. просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого особою злочину внаслідок його м'якості. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. В подальшому прокурором були внесені зміни до апеляції, в яких він просить вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що судом у вироку не дано ніякої оцінки висновкам судової авто технічної експертизи № 10674/10675 від 26.12.2008 року та додаткової судової транспортно-трасолгічної та авто технічної експертизи № 6113 / 9585 від 29.10.2012 року. Доводи зазначених експертиз не спростовані. Крім цього, апелянт зазначає, що суд у вироку не навів показів свідка ОСОБА_7, яку допитав в судовому засіданні.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, кримінальну справу про його обвинувачення закрити за відсутністю в його діях складу злочину, винести окрему постанову та направити її в прокуратуру Вишгородського району Київської області для вирішення питання про порушення кримінальної справи щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та притягнення його до кримінальної відповідальності. Обґрунтовуючи апеляцію вказує, що невідповідність висновків суду, які викладені у обвинувальному вироку фактичним обставинам справи полягає в тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, які дослідженні в судовому засіданні, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не обґрунтував у вироку, чому він взяв до уваги одні докази, і інші відкинув. Дослідженні в судовому засіданні докази свідчать про його (ОСОБА_2) невинність та відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України. Суд у вироку не надав повної оцінки експертним висновкам № 10674/10675 від 26.12.2008 року та № 6113/9585 від 29.10.2010 року, з яких випливає, що вини ОСОБА_2, у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди не має, а сталася вона через порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України і підтверджують покази ОСОБА_2 свідка ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6, частково - ОСОБА_4, висновки, які були викладені в листі Департаменту Державної автомобільної інспекції Центру безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ України від 3.07.2006 року №45/М-17/1 «Про роз'ясненнях деяких пунктів Правил дорожнього руху», відповідають протоколу огляду місця події від 28.06.2005 року, протоколам огляду транспортних засобів від 28.06.2005 року. Вважає, що переважну більшість доказів, на які посилається суд в підтвердження його вини, не можна використовувати як доказ обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який передбачений ч. 2 статті 286 КК України.
Аналогічна за змістом апеляція захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2.
В запереченні на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_1 просить її відхилити з мотивів, які вказані в його апеляції та апеляції засудженого. Крім того, стверджує, що в апеляції не зазначені всі обставини, за яких постановлений вирок, а саме те, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав зміни внесені в апеляцію прокурора і просить вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали свої апеляції і просять вирок суду скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, потерпілого ОСОБА_8, який підтримав апеляції засудженого та його захисника та частково підтримав апеляцію прокурора, потерпілого ОСОБА_4 який апеляцій не підтримав і вважає вирок суду законним та обгрунтованими, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, заслухавши виступи в судових дебатах та виступ засудженого з останнім словом, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення частково.
У відповідності до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного повного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Зазначених вимог закону органом досудового слідства дотримано не було. З матеріалів справи вбачається, що першими з працівників міліції на місце ДТП прибули начальник ВКР ОСОБА_9 та ІДПС ОСОБА_10. Ці обставини при розгляді справи в апеляційному суді підтвердив і засуджений ОСОБА_2. Крім цього, він зазначив, що вказаним працівникам міліції були надані дані безпосереднього очевидця ДТП, що їхав відразу за ним, про що він неодноразово пояснював слідчому та наполягав на виклику і допиту очевидця ДТП. Органом досудового слідства не були з цього приводу допитані працівники міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та не був встановлений і допитаний очевидець ДТП, який їхав, як пояснив ОСОБА_2, безпосередньо за ним. Встановлення вказаної особи та отримання її показів має суттєве значення для правильного вирішення справи. В силу специфіки судового розгляду, суд позбавлений можливості сам встановити цю особу.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні висновки проведених автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз, які за своїм змістом та висновками різняться між собою. Так, висновки експертиз проведених експертами НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області вказують на наявність вини ОСОБА_2 в ДТП. Однак висновки експертиз, проведених експертами КНДІСЕ і ХНДІСЕ зазначають про наявність вини водія ОСОБА_4. Зазначеним висновкам експертиз суд першої інстанції не дав належної оцінки, не обґрунтував у вироку, чому він приймає до уваги одні висновки експертиз та відкидає інші.
Колегія суддів зазначає, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала іншим транспортним засобом. Тобто, в разі, коли особа ставиться в такі умови, що виконання нею вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху несе явну загрозу загибелі чи каліцтва внаслідок створення іншим учасником дорожнього руху аварійної ситуації, водій має право у відповідності до п. 2.14 зазначених Правил відступати від вимог законодавства, в тому числі і вимог Правил дорожнього руху, коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
ОСОБА_2 протягом всього досудового слідства та в судовому засіданні стверджував, що автомобіль ВАЗ -2109, що рухався йому назустріч, виїхав на його смугу руху та рухаючись по ній почав виїжджати на узбіччя, а потім в безпосередній близькості до його автомобіля, раптово змінив напрямок свого руху. Також пояснював, що коли він побачив автомобіль ВАЗ -2109, що рухався по його смузі руху, то на місці водія не бачив обличчя людини. Ці покази ОСОБА_2 підтверджуються даними 30.06.2005 року поясненнями водія автомобіля ВАЗ -2109 ОСОБА_4, який пояснив, що 28.06.2005 року він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував своїм автомобілем та рухався в напрямку с. Горностай піль. Коли проїхав с. Димир, то відчув втому та на долі секунди закрив очі, а коли відкрив їх , то побачив, що їде по зустрічній смузі руху. В подальшому ОСОБА_4 неодноразово змінював свої покази.
Органами досудового слідства та судом першої інстанції не зроблений відповідний аналіз дій причетних до ДТП водіїв на відповідність вимогам Правил дорожнього руху, з врахуванням конкретної обстановки, що склалася.
Ні органами досудового слідства, ні судом першої інстанції не взято до уваги висновок токсикологічної експертизи № 1834 від 14.07.2005 року, згідно з яким при токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт в концентрації 3,45 ‰. Дана концентрація етилового спирту в крові відповідає тяжкому ступеню алкогольного отруєння.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства та судом першої інстанції допущені неповнота та неправильність досудового слідства які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування, під час якого слід усунути зазначені в даній ухвалі недоліки, всебічно повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності ( в тому числі і встановити працівників міліції і очевидця ДТП та допитати їх про обставини ДТП ), провести відповідний аналіз дій водіїв, причетних до ДТП вимогам Правил дорожнього руху та дорожній обстановці, що склалася та той час ів залежності від добутих доказів дати належну юридичну оцінку діям учасників дорожнього руху.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 366 КПК України колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23.05.2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити прокурору Вишгородського району для організації додаткового розслідування.
С У Д Д І :