копія

Справа №33/2290/91/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Красняк В.І.

Категорія: ч.1 ст.1722 КУпАП Доповідач Вітюк В.Ж.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2012 м. Хмельницький

Суддя апеляційного суду Хмельницької області Вітюк В.Ж., з участю секретаря Коростелкіної Ю.І., прокурора Лісового Я.А., захисника ОСОБА_1, особи, яка притягується до адмінвідповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Красилівського районного суду від 16 лютого 2012 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Красилівського районного суду від 16 лютого 2012 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, на утриманні знаходиться одна малолітня дитина, не працюючого, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1722 КУпАП, ч.1 ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу у сумі 1000 грн. без конфіскації незаконно одержаної неправомірної винагороди матеріального характеру в сумі 500 грн.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 1 від 05 січня 2012 року, ОСОБА_3 в період з 16.03.2007 року по 09.12.2011 року працював на посаді заступника начальника Теофіпольського районного управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області, відповідно до якої, згідно з п.4.2. Положення про районний, районний у місті, міський, міськрайонний відділ державної виконавчої служби, на нього були покладені обов'язки здійснювати керівництво діяльністю відділу, організовувати його роботу, нести персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, забезпечувати і контролювати дотримання працівниками відділу виконавської дисципліни, розглядати звернення громадян та організовувати перевірку викладених в них фактів, проводити особистий прийом громадян, розглядати скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців. Він являвся державним службовцем 6 категорії 11 рангу, 07.03.2009 року був попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законами України „Про боротьбу з корупцією" та „Про державну службу".

08 листопада 2011 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_4 на виконання виданого 01 вересня 2011 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області виконавчого листа №2-220 про стягнення з ОСОБА_5 боргу в сумі 669520,59 грн. описав і арештував за місцем проживання останньої в будинку №70 по вул.Радянській в с.Човгузів Теофіпольського району Хмельницької області майно на загальну суму 22000 грн.., про що повідомив начальника відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_2

14 листопада 2011 року близько 15 год. до службового кабінету ОСОБА_2 прийшов чоловік ОСОБА_5 -ОСОБА_6, який не був стороною у виконавчому провадженні, пояснив, що прийшов з проханням не вилучати арештоване майно з його сім'ї. Після цього, ОСОБА_2, діючи умисно на порушення встановлених ч.1 ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди, попросив ОСОБА_6 вийти на вулицю, куди слідом за ним вийшов сам. Там, поблизу приміщення відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області по вул.Леніна, 44 в смт.Теофіполь Хмельницької області, близько 15 год. 30 хв. до них підійшов ОСОБА_4 ОСОБА_6 попросив ОСОБА_2 і ОСОБА_4 переписати вказаний акт опису і арешту майна від 08.11.2011 року, вказавши про відсутність в його дружини майна, яке підлягає опису. Коли останні на це не погодилися, ОСОБА_6 дав ОСОБА_4 1000 гривень і попросив його і ОСОБА_2 вирішити з арештованим майном питання так, щоб воно залишилося його сім'ї. Заручившись обіцянкою останніх виконати його прохання, ОСОБА_6 пішов від них. Повернувшись до свого службового кабінету, ОСОБА_4 з отриманих від ОСОБА_6 грошей 500 грн. залишив собі, а 500 грн. передав ОСОБА_2, після чого, близько 16 год. 10 хв. того ж дня, вказані гроші в кожного з них були виявлені і вилучені слідчим прокуратури Теофіпольського району.

За вищевказані дії заступник начальника відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_4 постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28.12.2011 року був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1722 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди. Вказана постанова набрала законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить йому поновити строк на апеляційне оскарження постанови Красилівського районного суду від 16 лютого 2012 року, зазначену постанову скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1722 КУпАП.

Зазначає, що строк на апеляційне оскарження постанови був ним пропущений з поважних причин, оскільки останній день десятиденного строку на оскарження постанови (26.02.2012 року) припав на вихідний день, тому апеляційну скаргу подав у перший робочий день, тобто 27.02.2012 року.

Також вказує, що постанова суду першої інстанції є не вмотивованою та у зв'язку з цим незаконною. Звертає увагу суду на те, що ні органом, яким складено протокол, ні судом під час розгляду справи не було доведено отримання ним неправомірної вигоди. Вважає, що не використовував своїх службових повноважень для впливу на процедуру реалізації арештованого майна, оскільки згідно з Порядком реалізації арештованого майна не мав повноважень вчиняти дій спрямованих на продаж майна конкретному покупцю за певною ціною, в певний час, в обхід процедури публічності торгів.

Крім того, твердження органу, що склав протокол про адмінправопорушення про його ухилення від оформлення протоколу є надуманим і спростовується відсутністю факту застосування органами внутрішніх справ процедури визначеної ст.259 КУпАП, яка передбачає доставлення особи в міліцію для складання протоколу.

Апелянт посилається, що відповідно до ст.1 ЗУ „Про засади протидії та запобігання корупції", неправомірна вигода грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Як зі змісту ст.1722 КУпАП так і зі змісту ст.6 ЗУ „Про засади протидії та запобігання корупції" чітко вбачається, що склад адмінправопорушення буде мати місце у випадку вчинення особою активної дії -використання службових повноважень з одержанням за це неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки такої вигоди. Статтею 6 ЗУ „Про засади протидії та запобігання корупції" дано перелік дій службових осіб, що вказують на протиправне використання службових повноважень. Жодної із зазначених у цьому переліку дій він не вчинив, так само як не вчинив інших дій із незаконним використанням службових повноважень в інтересах ОСОБА_6 або його дружини ОСОБА_7 (боржника), і зворотнього під час здійснення провадження в адміністративній справі не доведено.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, думку його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи прокурора про законність та обґрунтованість постанови місцевого суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає в силу наступних підстав.

У відповідності до ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Враховуючи, що ОСОБА_2 постанову суду вчасно не оскаржив, оскільки останній день десятиденного строку на оскарження постанови (26.02.2012 року) припав на вихідний день, тому апеляційну скаргу подав у перший робочий день, тобто 27.02.2012 року, отже строк на її оскарження останньому слід поновити, в зв'язку із поважністю причини його пропуску.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Диспозицією ч.1 ст.1722 КУпАП встановлено, що особа несе відповідальність за порушення нею встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Як вірно встановив місцевий суд, факт передачі 1000 грн. службовим особам відділу ДВС Теофіпольського районного управління юстиції 14 листопада 2011 року підтверджено послідовними показаннями заявника ОСОБА_6, самими вилученими коштами, які були помічені спеціальним порошком правоохоронними органами та визнані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у своїх перших поясненнях, які вони дали у прокуратурі Теофіпольського району.

Факт вилучення у ОСОБА_2 500 грн., переданих йому ОСОБА_4, які ОСОБА_2 поклав у кишеню (про що свідчить світіння рук та його одягу), а потім, при входженні у службовий кабінет працівників правоохоронних органів, викинув їх під стіл, беззаперечно підтверджують те, що останній знав, що дані кошти є незаконною винагородою та умисел на їх отримання.

Дані обставини підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були залучені в якості понятих при огляді службового кабінету ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В зв'язку із цим доводи апелянта про те, що він не знав про природу зазначених коштів та отримав їх у борг від ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, а саму зміну показань ОСОБА_2 про те, що свої перші зізнавальні пояснення він дав під психологічним тиском працівників міліції та прокуратури Теофіпольського району, які нічим об'єктивно не підтверджені, розцінює як намагання останнього уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинене.

Також, твердження ОСОБА_2 про те, що при складанні протоколу були порушені його права на захист, передбачені ст.268 КУпАП є нічим не обґрунтованим та спростовується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення про виклик останнього у УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області (а.с.7-9) та даними про ухилення останнього від явки у правоохоронні органи.

З огляду на викладене, апеляція ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, а постанову суду першої інстанції, у межах даних апеляційних вимог, слід залишити без зміни.

Керуючись п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Строк на оскарження постанови Красилівського районного суду від 16 лютого 2012 року поновити.

Постанову Красилівського районного суду від 16 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк