Справа № 1990/22-ц-891/12 Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/1990/891/12 Доповідач - Сташків Б.І.
Категорія - 19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 серпня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Сташківа Б.І.
суддів - Костів О. З., Кузьми Р. М.,
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю представника апелянта ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договору іпотеки припиненим,-
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(далі ПАТ КБ «ПриватБанк) про визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони на відчуження предмета іпотеки. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у зв'язку з повним виконанням умов кредитного договору, виконання якого забезпечене договором іпотеки, предметом якого є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, договір іпотеки є припиненим.
Рішенням Борщівського районного суду від 17 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що встановлена рішенням суду у справі щодо тих самих осіб та того ж самого предмету а саме рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року встановлено відсутність заборгованості апелянта за кредитним договором.
В судове засіданні представник апелянт апеляційну скаргу підтримав з мотивів викладених в ній.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча ПАТ КБ «ПриватБанк»був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить розписка.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторіни, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено виконання нею зобов'язання за кредитним договором, а відповідач вказує, що заборгованість не погашена, а щодо рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, то суд відмовив в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором за недоведеністю позовних вимог, а не у зв'язку з погашенням нею заборгованості.
Колегія суддів з вказаними висновками погодитися не може, а тому згідно ст.309 ч.1 п.1 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних міркувань.
Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема: іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її.
Судом першої інстанції встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк»та ОСОБА_2, 30 травня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір іпотеки, предметом якого була належна їй на праві власності трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 27 договору іпотеки від 30 травня 2007 року договір іпотеки діє до повного виконання Позичальником зобов'язання за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2011 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк»не представлено доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 має заборгованість перед банком, так як із розрахунку заборгованості від 21 березня 2011 року вбачається, що сальдо поточне та сальдо прострочки становить 0,00 дол. США, та згідно акту вхідного залишку від 20 травня 2011 року вихідний залишок станом на 20 травня 2011 року становить 0,00 дол. США.
Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, на вимоги вищезазначеної норми закону не врахував, а пославшись на дане рішення апеляційного суду невірно його трактував, помилково вважаючи, що суд відмовив в позові ПАТ КБ «ПриватБанк»не у зв'язку з погашенням ОСОБА_2 заборгованості.
Як випливає з аналізу вищезазначеної норми Закону, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляд, тобто, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно і додаткового тлумачення, і роз'яснення вони не потребують.
Таким чином, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, , яке набрало законної сили, встановлений факт відсутності у ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору від 28 липня 2011 року.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 593, 599 ЦК України, приходить до висновку, що зобов'язання за кредитним договором є припиненим з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені в разі порушення умов договору, що й є належним виконанням основного зобов'язання. а тому вимоги ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 31. договору про іпотеку з моменту нотаріального посвідчення цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження Предмету іпотеки.
Як вбачається з договору іпотеки №ТЕО0GF005200087 від 30 травня 2007 року, ОСОБА_3, приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат»та у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, до припинення договору іпотеки.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат»нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири).
Відповідно до ст. 74 цього ж Закону одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року накладені заборони щодо відчуження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Віповідно до п.п. 2.1., 2.1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином вимоги позивачки щодо зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження вказаної вище квартири, яка належить позивачці підлягають задоволенню.
У випадку припинення забезпеченого заставою та іпотекою зобов'язання, відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу»та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», право застави та іпотеки припиняється.
Таким чином, право застави відповідача ПАТ «ПриватБанк»припинилося після виконання кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ст.ст.17 Закону України «Про іпотеку»є підставами для скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та ухваленні нового рішення, про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження вказаної вище квартири.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягнення з відповідача в користь позивача судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви в сумі 85 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 88, 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.1; 313; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Борщівського районного суду від 17 травня 2012 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки від 30 травня 2007 року припиненим задовольнити.
Припинити дію договору іпотеки №ТЕО0GF005200087 від 30 травня 2007 року, між ОСОБА_2 та ПриватБанк.
Зняти заборону на відчуження квартири квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження, що зареєстровані в реєстрі 30 травня 2007 року за № 1639/53 реєстратором ОСОБА_3, приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу, на підставі договору іпотеки №ТЕО0GF005200087 від 30 травня 2007 на трикімнатну квартиру №9 , яка розташована в АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
Виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № №ТЕО0GF005200087 від 30 травня 2007 року, зареєстрованого за реєстровим № 1638 реєстратором ОСОБА_3, приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу на трикімнатну квартиру№9 , яка розташована в АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»в користь ОСОБА_2 85 гривень понесених нею судових витрати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків