АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/1414/2012Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/1990/1143/12 Доповідач - Міщій .Я.

Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Мельничук С.П.

з участю апелянта ОСОБА_1, відповідача-позивача -ОСОБА_2, його представника адвоката ОСОБА_3, третьої особи відповідача -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська міська рада, ТОВ "СОВР-1" про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська міська рада, ТОВ "СОВР-1" про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом посилаючись на те, що з 1988 по 2008 рік перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 У зв'язку з постійними сварками та непорозуміннями в 2001 році ОСОБА_2 залишив сім'ю та виїхав за кордон. З того часу вони припинили підтримувати будь-які стосунки. Відповідач не приймав участі в утриманні житла. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку залишив вказане житлове приміщення, з 2001 року відсутній за вказаною адресою, без поважних причин, тому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою по АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України.

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВР - 1»про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, посилаючись на те, що він є членом кооперативу і йому була надана у користування спірна квартира, яка являється кооперативною. Він не проживає у квартирі за АДРЕСА_1 з поважних причин, оскільки у 2001 році в інтересах сім'ї за згодою ОСОБА_1 виїхав на заробітки за кордон, оскільки в цей час вони не були розлучені, а повернувшись, прийшов додому, що свідчить про те, що він інтересу до спірного житла не втрачав. Однак ОСОБА_1 його в квартиру не впустила. При цьому він перебуваючи за кордоном у період з 2002 року до 2004 року передавав дочці гроші через свою матір та гроші на оплату за квартиру. У зв'язку з цим просив суд вселити його в квартиру по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні житлом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.07.2012 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська міська рада, ТОВ "СОВР-1" про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням -відмовлено.

Ззустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська міська рада, ТОВ "СОВР-1" про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом -задоволено.

Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказала, що спірна квартира не є кооперативним житлом, а належить до державного житлового фонду, ОСОБА_2 тривалий час без поважних причин не проживав у приміщенні по АДРЕСА_1, тому втратив право користування житлом.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірна квартира є кооперативною, а ОСОБА_2 з поважних причин не проживав в житловому приміщенні, оскільки в інтересах сім'ї за домовленістю з позивачкою перебував на заробітках за кордоном, тому не втратив права на користування житлом.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1988 року, який було розірвано у 2008 році, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.02.2009 року.

ОСОБА_2 у період з 17 травня 1990 року по 10 липня 1995 року, працював в житлово-експлуатаційній конторі №15 житлово-будівельного кооперативу-60 за спеціальністю сантехнік.

Згідно пункту 1.1, 1.4. статуту ЖЕК -15 житлово-будівельних кооперативів від 11.04.1995 р., ЖЕК -15 ЖБК є підприємством колективної форми власності, засновником якого є 30 житлово -будівельних кооперативів.

Житловий будинок АДРЕСА_1 збудований в 1978 р. об'єднаним житлово-будівельним кооперативом «Надзбручанець», пізніше ЖЕК -15.

Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за №427 від 14.05.1995 року, слюсарю-сантехніку ЖЕК-15, ОСОБА_2 надано однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1, яка була закріплена за ЖБК, як службова.

24.05.1995 р. рішенням виконкому Тернопільської міської ради № 427 «Про прийняття в експлуатацію переобладнаних приміщень», затверджено акт комісії про прийняття в експлуатацію квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, присвоївши їм відповідно: однокімнатній квартирі - № 35-а та закріплено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ЖЕК № 15 та надано її слюсарю-сантехніку ЖЕК-15 ОСОБА_2 на склад сім'ї 3 особи.

У судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що переобладнання у спірній квартирі він зробив за рахунок власних коштів. Вказане підтверджується довідкою № 44 від 08.02.2011 р., виданою ТОВ «СОВР - 1».

Відповідно до ст. 137 ЖК України, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №293 від 14.03.2001 року затверджено рішення загальних зборів членів житлово - будівельного кооперативу №60 від 10.05.2000 року, яким скасовано статус службової квартири за АДРЕСА_1 та прийнято в члени кооперативу ОСОБА_2

На підставі цього, 15 березня 2001 року ОСОБА_2 видано ордер на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу №113 серія МК на квартиру АДРЕСА_1, на склад з сім'ї з 3-х осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_4

За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що стверджується довідкою форми №3 за №377 від 17.09.2009 року, виданою ТОВ»СОВР-1», який являється балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні з'ясовано, що пайових внесків за спірну квартиру ОСОБА_2 не сплачував, що визнається сторонами по справі та підтверджується оглянутими в судовому засідання відомостями пайовиків ЖБК-60 про внесені паї.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що пайові внески під час надання квартири ОСОБА_2 не були встановлені, оскільки він за власні кошти переобладнав нежитлове приміщення в житлове (а.с. 155, 156).

Згідно довідки №109 від 16.03.2011 р., виданої ТзОВ «СОВР -1», квартира за АДРЕСА_1, є кооперативною, і перебуває на балансі ТОВ «СОВР - 1», членські внески ОСОБА_2 не сплачував, оскільки загальні збори членів кооперативу №60 при прийнятті ОСОБА_2 в члени кооперативу не встановили для нього розміру пайових внесків, що також підтвердив представник ТОВ «СОВР - 1»та вказав, що довідка №453 від 28.10.2011 року про те, що спірна квартира є комунальною була видана помилково і її слід вважати недійсною.

Відповідно до листа №2899/15 від 13.09.2011 року управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, будинок АДРЕСА_1 має статус кооперативного та знаходиться на балансі ТзОВ «Совр - 1», комунальних квартир у будинку немає.

Згідно ч.6 ст. 137 ЖК України громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Відповідно до ст. 141 ЖК України особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Згідно ст. 149 ЖК України права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Отже, суд прийшов до правильного висновку про те, що спірне житло є кооперативною квартирою, а ОСОБА_2 є членом кооперативу, тому він може бути виселений з приміщенням лише з підстав, визначених ст. 148 ЖК України, на які позивачка не посилалась.

Відповідно до положень ст.ст. 71.72 ЖК України, які є підставою позову ОСОБА_1, особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в 2001 році за домовленістю з дружиною ОСОБА_1 виїхав на заробітки в Португалію, частину зароблених коштів надсилав для утримання дитини та оплати за житло, після приїзду прийшов додому, що свідчить про його інтерес до квартири, а тому суд прийшов до вірного висновку про те, що він був відсутній в спірному приміщенні з поважних причин.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 не допускає ОСОБА_2 до квартири по АДРЕСА_1 в м. Тернополі, суд підставно вселив відповідача-позивача у вказане житлове приміщення, зобов'язавши позивачку-відповідачку не чинити перешкод в користуванні житлом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення і скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій