АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-977/12Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/1990/977/12 Доповідач - Сташків .І.

Категорія - 31

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Костів О. З., Кузьми Р. М.,

при секретарі - Семяоніді В.А.

з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за апеляційними скаргами ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Тернопільської обласної дирекції НАСК «Оранта», ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ВАТ «НАСК «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 11 листопада 2010 року з вини ОСОБА_1 сталась ДТП, в результаті наїзду на неї автомобілем, яким керував відповідач ОСОБА_1 їй було нанесено тяжкі тілесні ушкодження. Постановою Теребовлянського районного суду від 06 вересня 2011 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і застосувавши до нього акт амністії, звільнено від кримінальної відповідальності. В результаті ДТП позивачці було завдано матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. У зв'язку з цим просила стягнути в її користь з ОСОБА_1 88 176 грн. 35 коп. матеріальної та моральної шкоди, 3000 грн. за юридичні послуги, з ОСОБА_5 50000 моральної шкоди.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 звернулась в суд з заявою про залучення до участі у справі як співвідповідача страхову компанію НАСК «Оранта».

В процесі судового розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово уточняла свої позовні вимоги та остаточно просила позов в частині стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 50000 грн. залишити без розгляду; просила стягнути з НАСК «Оранта»в її користь понесені витрати: за шкоду завдану здоров'ю в сумі 26 215 грн. 23 коп.; за завдану моральну шкоду -2550 грн., на загальну суму 28 765 грн. 23 коп.; стягнути з ОСОБА_1 67 450 грн. моральну шкоду, 3 000 грн. витрат по оплаті юридичних послуг адвоката, 1195 грн. 34 коп. витрат на пальне, всього на загальну суму 71 645 грн. 34 коп.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 21 червня 2012 року позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта»в користь ОСОБА_4 25 704 грн. 54 коп. матеріальної шкоди, заподіяної здоров'ю ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підлягає стягненню згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вирішено стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта»в користь ОСОБА_4 2550 грн. 54 коп. моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підлягає стягненню згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 47450 грн. 00 коп. моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку із безпідставністю заявлених позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з нього в користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 47 450 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відносно нього відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вказує на те, що позивачка не обґрунтувала спричиненої їй моральної шкоди, та те, що він намагався у досудовому порядку відшкодувати шкоду, проте позивачка її не прийняла. Крім того, при вирішенні справи суд не взяв до уваги його важке матеріальне становище, а також те, що й нього на утриманні малолітній син.

В апеляційній скарзі ВАТ «НАСК «Оранта»просить рішення суду в частині стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта»в користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 25 704 грн. 54 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ВАТ «НАСК «Оранта» не має жодних правових підстав для здійснення страхового відшкодування потерпілій, оскільки вона не звернулась до ВАТ «НАСК «Оранта»з заявою про страхове відшкодування.

Крім того, посилаються на те, що стягуючи витрати на лікування, суд не звернув увагу, що фіскальні чеки на які він послався є недеталізованими.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просить рішення суду скасувати , зіславшись на доводи викладені в них.

Представник ВАТ «НАСК «Оранта»в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить розписка.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, проте подала суду заяву, що по стану здоров'я вона не зможе з'явитись на слухання справи і просить справу слухати у її відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_3 заперечив підставність вимог апелянтів та просить рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, стягуючи з відповідача ВАТ «НАСК «Оранта»в користь позивачки матеріальну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ВАТ «НАСК «Оранта»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Вирішуючи спір в частині стягнення в користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті незаконих дій відповідача ОСОБА_1, позивачка зазнала моральних та фізичних страждань, моральна шкоди полягала в втраті на тривалий час душевного спокою, спричиненні негативних емоцій та переживань, порушенні звичного ритму життя, довготривалим лікуванням та перенесенням кількох операцій.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах і ґрунтуються на вимогах закону.

Судом встановлено, що 11 листопада 2010 року о 17 год. 40 хв. у темну пору доби ОСОБА_1, керуючи технічно справним транспортним засобом марки "Фольксваген Гольф", вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, спричинивши їй тілесні ушкодження, які згідно акту судово-медичного дослідження №2588 від 04 січня 2011 року належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, в період з 11 по 29 листопада 2010 року позивачка знаходилася на стаціонарному лікуванні у Теребовлянській ЦКРЛ з діагнозом: закрита тупа травма черевної порожнини; розрив брижейки тонкої кишки; перелом кісток правої гомілки; геморагічний шок; струс головного мозку; ЗЧМТ. Також з 29 листопада 2010 року по 17 грудня 2010 року ОСОБА_4 знаходилася на стаціонарному лікуванні у травматолого-ортопедичному відділенні Тернопільської університетської лікарні з діагнозом: полі травма; закрита травма органів черевної порожнини; внутрішня кровотеча 11.11.2010 p.; закритий перелом правої променевої кістки в Н/3; закритий внутрішньо-суглобовий перелом проксимального мета епіфізу обох кісток правої гомілки зі зміщенням; 29 листопада 2010 р. проводилась операція -скелетний витяг; 07 грудня 2010 року проводилась операція -закрита репозиція уламків МОС пластиною LISS LCP nthes"; накладення апарату зовнішньої фіксації на праве передпліччя. З 19 квітня 2012 року по 15 травня 2012 року позивачка ОСОБА_4 знаходилася на стаціонарному лікуванні у Тернопільській університетській лікарні з діагнозом: псевдоартроз проксимального мета епіфізу правої великої гомілкової кістки з наявністю метало фіксатора (операція 07.12.2010 p.); двобічний деформуючий гонартроз, справа II ст. ФНС II, розгинальна контрактура правого колінного суглобу, зліва І ст. ФНС І; 24 квітня 2012 року проводилась операція -видалення метало фіксатора з правої виликої гомілкової кістки, ліквідація псевдоартрозу, пластика кісткового дефекту ауто кісткою, реостеосинтез 2-ма LCP пластинами.

В результаті чого нею було затрачено 5800 гривень 00 копійок для придбання 2-ох LCP пластин для реостеосинтезу, що підтверджується квитанцією від 27 квітня 2012 року (а.с. 60); 11800 грн. 00 коп. для придбання металоконструкції для перелому типу 41 В2 LISS »(а.с. 94 кримінальної справи № І-п-3/2011 р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України), що підтверджується квитанцією від 13 грудня 2010 року (а.с. 43); 8614 грн. 54 коп. для придбання ліків, що підтверджується квитанціями (а.с. 36-45, 58-59)

Відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

Постановою Теребовлянського районного суду від 06 вересня 2011 року по справі 1-п-З/П підсуднього ОСОБА_1 було визнано винним і відповідно до п.в ст. 1, ст.ст. 6, 8 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року було звільнено від кримінальної відповідальності, застосувавши акт амністії, провадження по кримінальній справі було закрито.

Згідно з нормою ст.1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Необґрунтованим є посилання ВАТ «НАСК «Оранта»в апеляційній скарзі на те, що не має жодних правових підстав для здійснення страхового відшкодування потерпілій у зв'язку з тим, що потерпіла не зверталась до ВАТ «НАСК «Оранта»з заявою про страхове відшкодування.

Так, у ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України про «Про страхування»роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страховикові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що стягуючи витрати на лікування, суд не звернув увагу, що фіскальні чеки на які він послався є недеталізованими.

Згідно статей 22, 1192 ЦК України, ст.9 Закону України «Про страхування»страхова компанія відшкодовує реальні витрати.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив, що витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідно до ст. ст. 24.1, 24.3 Закону N 1961-IV від 01 липня 2004 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Вирішуючи спір по суті вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_4 повинні бути відшкодовані витрати на придбання ліків в розмірі 25 704 грн. 54 коп. витрат на придбання ліків та витрат, які пов'язанні з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у закладах охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів, зменшивши на суму франшизи у розмірі 510 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким визначенням розміру відшкодування витрат.

Частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх позовних вимог у зазначеній частині позивачкою надано фіскальні чеки з аптек, де вона придбавала ліки та довідки з лікарні про необхідність цих ліків, які долучені до матеріалів кримінальної справи, згідно яких вказані медпрепарати використовувались і були придбані саме позивачем для лікування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що зазначені фіскальні чеки не є належними доказами, підтверджуючими розмір витрат, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що засновані на помилковому тлумаченні вимог статей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення в користь позивачки моральної шкоди також є обґрунтованим та такими, що відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачці відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 23 ЦК України заподіяна моральна шкода, яка відповідно до частини 2 ст. 1167 ЦК України підлягає їй відшкодуванню за рахунок відповідача. Суд при цьому врахував вимоги п.2 ч.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного п. 9.3 ст.9 Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винуватою у скоєнні ДТП.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п.9 постанови №5 від 25.05.2001 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Так, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача у зв'язку з тим, що позивачка перенесла кілька операцій, погіршення її здібностей, наявність вини відповідача в заподіянні шкоди, та вимоги розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача з врахування того, що вона знаходилася на довготривалому лікуванні, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив її в сумі 50 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-317, 319, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Тернопільської обласної дирекції НАСК «Оранта», ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Теребовлянського районного суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків