Справа № Провадження №11-1142/12 11/1090/5619/12 Головуючий у І інстанціїМоргун

Категорія62Доповідач у 2 інстанції Орел

11.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Миколюка О.В., Зіміної В.Б.

з участю прокурора Скрипки І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на вирок Володарського районного суду Київської області від 14.06.2012 року, яким :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, одруженого, маючого на утриамнні двох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, проживаючого АДРЕСА_1, Тетіївського району Київської області, працюючого міліціонером - водієм групи конвойної служби Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області, раніше не судимого, засуджено за ст. 365 ч. 2 КК України ( у редакції Закону України від 05.04.2001 року) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавлено його спеціального звання - прапорщик міліції;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Бурківці Тетіївського району Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, проживаючого АДРЕСА_3, Київської області, працюючого помічником оперативного чергового Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області, раніше не судимого, засуджено за ст. 365 ч. 2 КК України( у редакції Закону України від 05.04.2001 року) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки. На підставі ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавлено його спеціального звання - сержант міліції;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Тетіїва Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утримані двох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаний, проживаючого АДРЕСА_2, працюючого дільничним інспектором міліції Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області, раніше не судимого, засуджено за ст. 365 ч. 2 КК України ( у редакції Закону України від 05.04.2001 року) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки, за ст. 366 ч.1 КК України ( у редакції Закону України від 05.04.2001 року) до 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком один рік. На підставі ст.70 ч.1 КК України, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавлено його спеціального звання -старший лейтенант міліції.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальних та моральних збитків від злочину - залишений без розгляду.

Вироком вирішене питання про судові витрати.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_3, працюючи дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області, являючись службовою особою, 17 січня 2007 року, близько 22 год., разом з інспектором патрульної служби Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_1, інспектором патрульної служби Тетіївського РВ ОСОБА_7 та міліціонером служби забезпечення Тетіївського РВ ОСОБА_2, під час несення служби в Тетіївському РВ від оперативного чергового чергової частини Тетіївського РВ ОСОБА_8 отримав вказівку виїхати в с. Тайниця Тетіївського району на територію ферми ТОВ «Тайниця-Агро», оскільки в чергову частину поступило телефонне повідомлення про те, що невідомі особи грабують ферму. Відразу після цього ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 службовим автомобілем Тетіївського РВ ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 виїхали в с. Тайниця Тетіївського району для перевірки зазначеного повідомлення про вчинення злочину. Об'їхавши територію ТОВ «Тайниця-Агро»вони на своєму шляху нікого з підозрілих осіб не зустріли. Далі, близько 22.40 год., ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, та ОСОБА_2 зайшли на охоронювану територію тракторної бригади товариства, де підійшли до вагончика охоронця, що там знаходився. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зайшли до вагончика, де охоронник - потерпілий ОСОБА_5 звернувся до них з претензією - чому вони зайшли на приватну територію і не відрекомендувались. У відповідь на законні вимоги ОСОБА_5, нехтуючи правами і обов'язками працівників міліції, з метою приниження честі і гідності охоронця ОСОБА_5, виштовхнули останнього із вагончика, а після падіння ОСОБА_5 на землю ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесли численні удари по різних частинах тіла ОСОБА_5, зокрема, в голову, по тулубу, кінцівках рук та ніг. Побої ОСОБА_5 наносились приблизно 1-2 хвилини. Після цього ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, та ОСОБА_2 покинули територію тракторної бригади ТОВ «Тайниця-Агро».

Згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи №348/09 від 26.03.2012 року у потерпілого ОСОБА_5 після подій 17.01.2007 року мали місце тілесні ушкодження у вигляді саден правої половини обличчя, поверхневої рани носо-губної складки, крововиливу в склеру лівого ока та синця в ділянці лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 утворилися від дії тупих предметів і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_3, після побиття охоронця ОСОБА_5, відносно останнього склав протокол КХ №000652 про адміністративне правопорушення за ст.179 КУпАП від 17.01.2007 року.

Після цього ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, ОСОБА_2 покинув територію тракторної бригади ТОВ «Тайниця-Агро».

Судом встановлено, що протокол КХ №000652 про адміністративне правопорушення за ст.179 КУпАП від 17.01.2007 року, складений відносно ОСОБА_5 є незаконним, оскільки ОСОБА_3 вніс до нього недостовірні дані про те, що ОСОБА_5 перебував на робочому місці у нетверезому стані. При складанні протоколу відносно про адміністративне правопорушення встановлення стану сп'яніння ОСОБА_5 не проводилось.

Після цього ОСОБА_3 17.01.2007 року від імені начальника Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_9 заповнив відповідні рядки в постанові за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, яку підписав заступник начальника Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_10

Після цього ОСОБА_3 від імені начальника Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_9 написав супроводжувальний лист №23/1 від 17.01.2007 року голові Тайницької сільської ради ОСОБА_11 про направлення їй адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_5 для вирішення питання по суті. Супроводжувальний лист також підписав заступник начальника Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_10

Відповідно до висновку експерта №1 від 29.12.2007 року рукописні тексти супроводжувального листа від 17.01.07р. №23/1, протоколу КХ №000652 про адміністративне правопорушення за ст.179 КУпАП від 17.01.07р., складеного відносно ОСОБА_5; окрім короткого рукописного тексту наступного змісту : «Перед роботою випив 0,5 пива знаходився на робочому місці із запахом алкоголю»в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», постанови за справою про адміністративне правопорушення від 17.01.07р., окрім короткого рукописного тексту наступного змісту «направити на виконком с/р с. Тайниця»в графі «Постановив»виконані ОСОБА_3

Підпис в графі «підпис посадової особи, яка склала протокол = ОСОБА_3»протоколу КХ №000652 про адміністративне правопорушення за ст.179 КУпАП від 17.01.07р. виконаний самим ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_3, являючись службовою особою, умисно, з метою незаконного притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за те, що останній звернувся до нього та інших присутніх працівників міліції з претензією - чому вони зайшли на приватну територію без дозволу і не відрекомендувалися, в офіційні документи вніс завідомо неправдиві відомості, чим вчинив службове підроблення документів.

В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, виправдавши ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 365 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що вирок є незаконним, в зв'язку з тим, що висновок суду не підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, та у вироку містять істотні суперечності. Відповідно до показів потерпілого та свідка ОСОБА_12, ОСОБА_3 ударів ОСОБА_5 не наносив. Обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України взагалі не обґрунтоване. Умисел ОСОБА_3 на вчинення службового підроблення не доведений. Як, вбачається з показів потерпілого ОСОБА_5 на запитання ОСОБА_3 чи вживав він спиртне повідомив, що випив пляшку пива, крім цього показав, що самостійно вніс до протоколу про адміністративне правопорушення запис про те, що вживав пиво. Тобто, після того як ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, те що він вживав спиртне, в останнього не виникло сумнівів у вчиненні ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, та він склав відповідний протокол, внісши до нього правдиві відомості, щодо перебування ОСОБА_5 на робочому місці у нетверезому стані. Крім цього суд робить необґрунтоване припущення, що ОСОБА_3 склав адміністративний протокол на ОСОБА_5 нібито за те, що той звернувся до нього та інших працівників міліції з претензією, чому вони зайшли на приватну територію без дозволу і не відрекомендувались. Хоча ні ОСОБА_3 ні потерпілий, ні жоден зі свідків не надавав вказаної інформації, чи хоча б висловлював аналогічне припущення. Неповне дослідження всіх обставин справи при притягненні ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, є підставою скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак в жодному разі не свідчить про наявність у ОСОБА_3 злочинного умислу на вчинення службового підроблення і повинно тягнути за собою лише дисциплінарну відповідальність.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Мотивуючи апеляцію, зазначає, що розслідування справи тривало 5 років, жодне з голослівних показань потерпілого про нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками міліції у цій справі не було перевірено слідчим під час проведення досудового слідства та суддею під час проведення судового слідства. Тому, вести мову про послідовність, логічність та обґрунтованість показів потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_12, в даному випадку неприпустимо, як і неприпустимо закладати дані показання в основу обвинувачення та доведеності вини підсудних. Покази свідків, які також лягли в основу обвинувачення та винесення вироку, є не прямими, кожен свідок стверджує, що потерпілий йому повідомив, що його побили працівники міліції. Жоден зі свідків особисто не бачив, яким чином потерпілий отримай тілесні ушкодження, покази засуджених взагалі не взяті до уваги, не були виконані всі необхідні слідчі дії. Всупереч з положеннями ст. 368 КПК України судом неповно були досліджені версії захисту щодо подій 17 січня 2007 року.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що покази потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_12 є нелогічними та суперечливими, не відповідають висновкам СМЕ, інші свідки є непрямими та свідчили про факти, які були їм відомі зі слів потерпілого ОСОБА_5 Мотив злочину не встановлено, обвинувачення пред'явлено не конкретно, що позбавило засуджених права захищатись від пред'явленого обвинувачення.

Аналогічна за змістом апеляція засудженого ОСОБА_3.

В запереченнях на апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить апеляцію засуджених та захисника ОСОБА_4 на вирок Володарського районного суду залишити без задоволення, а вирок суду без змін, обґрунтовуючи тим, що винність засуджених у вчиненні злочинів підтверджується показами потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_12, ОСОБА_20 ,ОСОБА_16 Вирок Володарського районного суду від 14.06.12 є законним та обґрунтованим, в його основу покладено докази, які були досліджені та перевірені в ході судового слідства. У вироку надано належну оцінку показам засуджених, які суперечать іншим доказам у справі.

Заслухавши суддю доповідача, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_17, які підтримали свої апеляції та просять вирок суду скасувати та виправдати засуджених за відсутністю в їх діях складу злочину, засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_18, які змінили свою апеляцію і просять вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, думку прокурора, яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим і просить апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін, виступи в дебатах засуджених, їх захисників і прокурора та виступи засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з останнім словом, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

У відповідності до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при розгляді даної справи та постановленні вироку належним чином дотримався зазначених вище вимог закону. Зокрема, судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка та свої висновки суд виклав у вироку, належним чином обґрунтувавши їх.

Колегія суддів знаходить не обґрунтованими та безпідставними доводи апеляцій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, а також захисника ОСОБА_19 щодо суперечності висновків суду фактичним обставинам справи. Так, доводи апеляцій про те, що засуджені не наносили ударів потерпілому ОСОБА_5 спростовуються показами самого потерпілого ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні. Потерпілий ОСОБА_5 фактично з моменту заподіяння йому тілесних ушкоджень стверджував, що ці тілесні ушкодження йому заподіяли саме засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Ці його покази узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі. Зокрема, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні пояснювали, що потерпілий ОСОБА_5 після його відвідання працівниками міліції мав на обличчі видимі тілесні ушкодження і він повідомив їм, що його побили працівники міліції, що приїздили. Зазначені свідки, крім свідка ОСОБА_16 також вказали, що на час виходу на роботу у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не було. Свідок ОСОБА_12 крім цього ще зазначив, що бачив, як ОСОБА_5 почали бити працівники міліції і він після цього відразу ж побіг за допомогою. Проаналізувавши дані докази, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні саме працівниками міліції ( засудженими по справі ) під час їх приїзду до вагончика охоронця тракторної бригади 17.01.2007 року близько 22 години 40 хвилин. З цим висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується.

Безпідставними є також доводи апеляцій в тій частині, що судом не перевірена можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами. Так, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 ствердили факт, що на роботу потерпілий вийшов без тілесних ушкоджень на обличчі. Зокрема, свідок ОСОБА_14 пояснив, що робив обхід території ТОВ "Тайниця-Агро" близько 21 години і не бачив ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5. Свідок ОСОБА_13 прямо зазначив, що почув якийсь стукіт зі сторони тракторної бригади під час чергування біля комори ТОВ "Тайниця-Арго" 17.01.2007 року біля 22 години 30 хвилин і коли пішов на цей шум, то побачив у вагончику охоронця ОСОБА_5, у якого було побите обличчя, та що ОСОБА_5 повідомив йому при працівниках міліції, що його побили саме ці працівники міліції.

Безпідставними вважає також колегія суддів доводи апеляцій захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_3 ударів потерпілому не наносив, навіть за показами самого потерпілого ОСОБА_5. Як на досудовому слідстві ( т. 1 а.с. 152-153; т. 2 а.с. 109-114; т. 2 а.с. 121-125; т. 2 а.с. 194-196; т. 3 а.с. 77-83 ) так і в судовому засіданні ( т. 3 а.с. 310; т. 4 а.с. 179-180 ) потерпілий ОСОБА_5 пояснював, що коли його ззаду ударив ОСОБА_2 і він упав на землю, то його почали бити всі підсудні наносячи удари ногами спереду по голові та зліва і справа по тулубу. Покази потерпілого ОСОБА_5 в цій частині колегія суддів знаходить послідовними, логічними, такими, що узгоджуються з іншими показами, а тому вважає їх правдивими і погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 всіма засудженими, в тому числі і засудженим ОСОБА_3.

Посилання в апеляціях на те, що по справі немає прямих свідків та що суд безпідставно обґрунтовую вину засуджених показами свідків, які не були очевидцями події, а дають свідчення лише зі слів потерпілого ОСОБА_5, колегія суддів знаходить безпідставними. Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, обґрунтовує свій висновок сукупністю всіх доказів, які були досліджені в судовому засіданні. Фактично прямих очевидців даного злочину не має, за винятком свідка ОСОБА_12, який бачив початок даного злочину, коли почали бити потерпілого. Однак, вся сукупність доказів зібраних по справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджена судом в судовому засіданні, дала можливість суду першої інстанції зробити висновок про доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується.

Доводи апеляцій засуджених та захисника щодо постійної зміни показів свідком ОСОБА_12 та що він з'явився лише через пів року після подій, що їм інкримінуються, є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що свідок ОСОБА_12 вперше був допитаний 07.06.2007 року, тобто через три дні після порушення кримінальної справи. Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні зазначений свідок давав покази, які за свою суттю були ідентичні. Різниця в показах даного свідка була лише в окремих деталях, які не впливали та не могли вплинути висновки суду першої інстанції щодо вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції засуджених та захисника щодо неконкретності пред'явленого обвинувачення є надуманими та безпідставними. В апеляціях не зазначено, чому вони вважають, що пред'явлене обвинувачення є не конкретним та в чому на їх думку виразилася ця не конкретність обвинувачення. Колегія суддів вважає, що постанови слідчого про пред'явлення обвинувачення засудженим, на той час обвинуваченим, відповідає вимогам ст. 132 КПК України.

Також колегія суддів знаходить безпідставними доводи апеляцій засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_19 щодо необґрунтованості вироку суду стосовно засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення від 17.01.2007 року щодо ОСОБА_5 за ст. 179 КУпАП без належного встановлення стану алкогольного сп'яніння особи, щодо якої складено протокол. Той факт, що ОСОБА_5 визнав, що перед виходом на роботу випив пляшку пива ( 17.01.2007 року біля 08 години ранку ), без медичного дослідження факту сп'яніння, не може бути визнано належним встановленням факту сп'яніння ( 17.01.2007 року близько 23 години ). ОСОБА_3 не являється спеціалістом в галузі встановлення стану сп'яніння особи і тому він не мав права констатувати факт перебування потерпілого ОСОБА_5 на робочому місці в нетверезому стані. В подальшому, 18.01.2007 року приблизно в 1 годину 30 хвилин фельдшером швидкої медичної допомоги Тетіївської ЦРЛ ОСОБА_16, яка виїжджала за викликом на місце роботи потерпілого ОСОБА_5, було встановлено, що останній на робочому місці перебував у тверезому стані. Тобто, внесення ОСОБА_3 до протоколу про адміністративне правопорушення, що є офіційним документом, завідома неправдивих відомостей про перебування ОСОБА_5 на робочому місці в нетверезому стані, судом першої інстанції вірно кваліфіковано, як службове підроблення. Доводи апеляції захисника про відсутність умислу у ОСОБА_3 на вчинення даного злочину є не обґрунтованими. Факт складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 встановлено матеріалами справи і не оспорюються самим ОСОБА_3. ОСОБА_3, як дільничний інспектор міліції, який уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення, певної категорії, повинен в своїй роботі керуватися Законами України та нормативними актами, що регламентують його роботу. Зокрема, на час вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, діяла Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затверджена наказом МВС, МОЗ та МЮ України за № 114/ 38/ 15 -36 -18 від 24.02.1995 року. Згідно з ч. 3 п. 1.1 вказаної Інструкції, встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції з використанням індикаторної трубки " Контроль тверезості " або інших технічних засобів та ( або ) працівниками медичних закладів. Тобто, працівник міліції не може без додержання відповідного порядку, без використання відповідних технічних засобів або без медичних працівників встановити факт знаходження особи в нетверезому стані. Не мав права цього зробити і ОСОБА_3. В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 діючи в порушення зазначеної вище Інструкції, вносячи в протокол про адміністративне правопорушення завідомо неправдиві відомості щодо перебування ОСОБА_5 в нетверезому стані на робочому місці, діяв умисно.

За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а подані апеляції безпідставними і тому знаходить за необхідне вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Володарського районного суду Київської області від 14.06.2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без змін.

С У Д Д І :