Справа № Провадження №11-1162/12 11/1090/5754/12 Головуючий у І інстанціїБобкова
Категорія4Доповідач у 2 інстанції Орел
11.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шроля В.Р.
суддів Орла А.І., Капічон О.М.
з участю прокурора Красківського В.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2012 року, яким :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого: в АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ст. 121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 5311 грн. 62 коп., моральної шкоди -50000 грн.
Вироком також вирішене питання щодо речових доказів по справі.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
09.09.2011 року близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повернувшись до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1, м. Біла Церква, на ґрунті ревнощів, які виникли в результаті тогою що він побачив у квартирі раніше не знайомого чоловіка -ОСОБА_3, який був в одних трусах біля його співмешканки ОСОБА_4, наніс ОСОБА_3 цілеспрямовані удари, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер у Білоцерківській міській лікарні №2. Смерть ОСОБА_3 настала від сукупної травми голови та тулуба з крововтратою.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 121 КК України - 9 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, веде паразитичний спосіб життя, на шлях виправлення не став, проявив зневагу до чинного законодавства, вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що кримінальна справа щодо нього порушена незаконно, слідство проводилося з порушенням законодавства, обвинувачується обґрунтоване не на фактичних обставинах, а на вільному трактуванні обставин справи, вирок базується на припущеннях, а не на доказах, які повинні бути безпосередньо перевірені чи встановлені в суді, під час судового розгляду було порушене його право на захист. Вказує, що в матеріалах справи відсутні висновки експертиз, не приєднані речові докази -ніж та годинник. Покази свідка ОСОБА_5 є неналежними, та необґрунтованими. Вважає, що дії потерпілого слід кваліфікувати за ст. 152 ч.1 КК України.
В запереченні на апеляцію прокурора, засуджений вказує, що його дії були спровоковані незаконною поведінкою потерпілого ОСОБА_3, який проник у його квартиру та намагався зґвалтувати ОСОБА_6, але органи слідства не дали цьому належної оцінки. Вважає вказану апеляцію неналежною, некваліфікованою, аморальною і такою, що суперечить чинному законодавству. Просить суд винести окрему ухвалу щодо порушення його прав.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженого та підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і просить її задовольнити, скасувавши вирок суду першої інстанції та постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_1 запропоноване в апеляції прокурора покарання, засудженого ОСОБА_1, який просить вирок суду скасувати та справу направити на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, вислухавши виступ засудженого ОСОБА_1 в судових дебатах та з останнім словом, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Колегія суддів знаходить не обгрунтованими та безпідставними доводи в апеляції прокурора про неналежне врахування судом при призначенні покарання засудженому п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання : у межах санкції статті КК що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку суду, при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 та призначенні йому покарання, судом першої інстанції належним чином були враховані вимоги ст. 65 КК України. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання та призначено покарання, в межах санкції статті, за якою його визнано винним. На думку колегії суддів призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
З апеляції та доповнень до неї засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він зазначає, що під час вчинення інкримінованого йому злочину, він діяв в межах необхідної оборони, що передбачена ст. 36 КК України. Дані твердження засудженого колегія суддів знаходить безпідставними та необґрунтованими.
Необхідною обороною, у відповідності до ст. 36 КК України, визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
З матеріалів справи, не вбачається щоб засуджений ОСОБА_1 діяв в межах необхідної оборони, тобто захищаючись від протиправного посягання. Зокрема, безпосередній свідок подій -ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні пояснював, що коли він разом з засудженим повернулися в квартиру, то він побачив потерпілого, який сидів в коридорі спиною до стіни в трусах і засуджений почав його бити руками та ногами. Тобто, нападу потерпілого на засудженого чи інших осіб не було і тому у засудженого не було підстав для захисту.
Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_1 щодо неприєднання до справи ножа та годинника, суд знаходить безпідставними, поскільки йому у вину не ставиться застосування ножа. З матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_5 пояснював, що після побиття потерпілого, ОСОБА_1 погрожував ножем ОСОБА_4, однак з цього приводу йому обвинувачення не пред'являлося і суд справу з цього приводу не розглядав. Стосовно неприєднання годинника колегія суддів також знаходить необґрунтованим дане твердження, поскільки годинник, як і ніж не визнані речовими доказами по справі в зв'язку з чим і не приєднані до неї. Крім цього, колегія суддів зазначає, що зі змісту апеляції засудженого вбачається, що мова йдеться про годинник свідка ОСОБА_5, поскільки той зазначив час вчинення злочину. Однак, як досудовим слідством, так і судом встановлено, що інкримінований злочин ОСОБА_1 вчинив приблизно в 13 годин 20 хвилин.
Доводи апеляції засудженого щодо неналежності показів свідка ОСОБА_5 колегія суддів знаходить необґрунтованими та безпідставними. Зазначений свідок був безпосереднім очевидцем вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 і він як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні давав покази про обставини вчинення злочину ОСОБА_1. Ці покази є логічними, послідовними та в сукупності з іншими доказами по справі підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Доводи засудженого ОСОБА_1 щодо не порушення кримінальної справи відносно потерпілого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 152 КК України, колегія суддів вважає безпідставними. У відповідності до ч. 2 ст. 27 КПК України, справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. ОСОБА_1 не є потерпілим від злочину передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, якщо такий був вчинений ОСОБА_3 і тому за його скаргою кримінальна справа не може бути порушена.
Посилання в апеляції засудженого ОСОБА_1 на те, що вирок суду базується не на доказах, а на припущеннях, є безпідставні. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав їм належну юридичну оцінку та вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Зокрема, судом по справі допитані засуджений, потерпіла та свідки, досліджені письмові докази по справі. Сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів покладена судом в основу обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_1. В зв'язку з цим колегія суддів вважає вирок суду належним чином вмотивований та обґрунтований доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій і знаходить за необхідне апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_1, без змін.
Г О Л О В У Ю Ч И Й :
С У Д Д І :