Справа № Провадження №22-ц-4506/12 22-ц/1090/6024/12 Головуючий у І інстанціїМікулин А.В.

Категорія26Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко

16.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Воробйової Н.С.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Матвієнеко Ю.О. ,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 30 червня 2010 року надав відповідачу позику в розмірі 64 000 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень), а 01 липня 2010 року знову надав відповідачу позику в розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень).

Позивач вказав, що 21 березня 2011 року він звернувся з претензією, у якій просив повернути грошові кошти у сумі 124 000 грн. до 01 квітня 2011 року, але відповідач кошти не повернув.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_2 основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 123 863,60 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот шістдесят три гривні шістдесят копійок), 3% річних -2558,14 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 123 863,60 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот шістдесят три гривні шістдесят копійок), 3% річних -2558,14 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок), а також судові витрати в сумі 1264,22 грн. (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні двадцять дві копійки).

14 травня 2012 року відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив заочне рішення Ірпінського міського суду від 03 травня 2012 року скасувати, як таке, що ухвалене без дослідження всіх доказів по справі та призначити справу до нового розгляду.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 06 липня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Такий висновок суду в повній мірі відповідає вимогам законодавства та ґрунтується на матеріалах справи.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»№ 12 від 24 жовтня 2008 року перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивоване рішення , належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 30 червня 2010 року надав ОСОБА_2 позику в розмірі 64 000 грн., а 01 липня 2010 року знову надав останньому кошти в позику в розмірі 60 000 грн. (а.с. 4, 5).

Згідно ч. 1,2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2011 року позивач звернувся з претензією до відповідача, у якій просив повернути грошові кошти в сумі 124 000 грн. до 01 квітня 2011 року, проте ОСОБА_2 кошти не повернув (а.с. 6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання за договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання апелянта на те, що сторони ніколи не укладали договору позики, а газове обладнання було придбане та передане позивачу є безпідставними та надуманими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази доводів ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.2 ст. 59 та ч.4 ст 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, про стягнення боргу відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, оскільки ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, тому, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303,307-308, 313 -315, 316,319 ЦПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: