Справа № Провадження №11-1160/12 11/1090/5750/12 Головуючий у І інстанціїМашарова
Категорія22Доповідач у 2 інстанції Орел
11.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шроля В.Р.
суддів Орла А.І., Капічон О.М.
з участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2012 року, яким :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білої Церкви, Київської області, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою освітою, несудимого, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, засуджено за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Томилівки, Білоцерківського району Київської області, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньо спеціальною освітою, несудимого, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_2, засуджено за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, за ст. 309 ч.1 КК України -до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 729 грн. 56 коп. судових витрат та з ОСОБА_4 додатково 1509 грн. 93 коп. судових витрат.
Вироком вирішене питання про речові докази та судові витрати.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
06.07.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступивши в попередню змову між собою, близько 18 год. 10 хв. прийшли до павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_6", розташованого на АДРЕСА_3 і, скориставшись тим, що його власник ОСОБА_5 пішла у своїх справах, а продавець павільйону ОСОБА_3 залишилась у приміщенні одна, вчинили напад на останню з метою заволодіння грошима, які були у павільйоні. ОСОБА_4, ввійшовши до приміщення павільйону, розпилив газ із газового балончика в обличчя ОСОБА_3, а ОСОБА_2, тим часом, забіг за прилавок, дістав розкладного ножа і, продемонструвавши його ОСОБА_3, що остання сприйняла як погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, забрав з прилавку пластмасову банку з-під цукерок, в якій заходилась денна виручка в сумі 698 гривень. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишили місце події, завдавши потерпілій ОСОБА_5 збитків у сумі 698 гривень.
Крім того, 17.05.2011 року близько 8 години 30 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи на вулиці 40 Років Перемоги біля залізничного вокзалу на ст. Миронівна, незаконно придбав - знайшов паперовий пакунок з наркотичним засобом - канабісом в кількості 5,51 г,, яку забрав для особистого вживання без мети збуту. Цього ж дня, близько 09 год. на території залізничного вокзалу станції Миронівки Київської області він був зупинений працівниками міліції і в нього виявлено та вилучено вищезазначений наркотичний засіб.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи вирок у частині доведеності вини засуджених та правильності кваліфікації їх дій, просить вирок суду змінити, стягнувши судові витрати із засуджених в дольовому порядку, враховуючи при цьому ступінь вини та їх майновий стан.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст.187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання без позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що покази потерпілої ОСОБА_3 під час досудового слідства про наявність у них з ОСОБА_4 під час нападу ножа, є суперечливими і під час судового розгляду вона пояснила, що ножа у нападників не було. Відповідно до показів засуджених і свідка ОСОБА_6, ножа у них не було. Тому їх дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України. Крім того, призначаючи покарання, суд не врахував його позитивну характеристику, клопотання про передачу його на поруки трудовому колективу, того, що відшкодовані збитки потерпілій ОСОБА_5 та моральна шкода потерпілій ОСОБА_3, вчинення злочину вперше, його щире каяття. Просить врахувати, що після його арешту помер дідусь, мати залишилась одна з хворою донькою і потребує його допомоги.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, кваліфікувати їх дії як грабіж та призначити покарання без позбавлення волі, обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що в судовому засіданні вона давала показання, що ножа в руках ОСОБА_2 не було, він їй не погрожував. Моральних та матеріальних претензій до засуджених у неї немає.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст.187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання без позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України. вказує, що при повторному розгляді справи судом першої інстанції не були виконані вказівки апеляційного суду, допущені інші суттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону. Висновок суду про наявність у ОСОБА_2 ножа під час пограбування павільйону не відповідає наявним доказам, суперечить обставинам справи та не є обґрунтованим. Суд у вироку не надав об'єктивної оцінки суперечливим показанням потерпілої ОСОБА_3, не зазначив, чому надається перевага показанням потерпілої про наявність погроз ножем і чому не беруться до уваги показання потерпілої в судових засіданнях про відсутність ножа у ОСОБА_2, які іншими доказами не спростовані. Сам ніж в матеріалах справи як доказ не фігурує. Суд, при призначенні покарання ОСОБА_2, не зазначив у вироку пом'якшуючих обставин, а саме: його позитивні характеристики, клопотання про передачу його на поруки трудовому колективу, того, що відшкодовані збитки потерпілій ОСОБА_5 та моральна шкода потерпілій ОСОБА_3, вчинення злочину вперше, його щире каяття. Просить врахувати, що після його арешту помер дідусь, мати залишилась одна з хворою донькою і потребує його допомоги. Вважає, що у суду були підстави застосувати ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2.
Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_4 в частині фактичних обставин справи, кваліфікації його дій та призначеної судом міри покарання ніким не оскаржується.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просить її задовольнити, а апеляції інших учасників залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які просили перекваліфікувати дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, заслухавши виступи учасників судового розгляду в дебатах та засудженого ОСОБА_2 з останнім словом, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 до задоволення не підлягають, апеляцію прокурора підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 93 КПК України, судові витрати по справі покладаються на засуджених. В тому разі, якщо по справі буде визнано винним декількох осіб, суд постановлює, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, урахувавши при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених. Тобто, зазначена норма закону передбачає стягнення судових витрат з засуджених в дольовому порядку. Стягнення судових витрат солідарно, діючим законодавством не передбачено і тому є неприпустимим. В зв'язку з цим колегія суддів знаходить апеляцію прокурора обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Доводи апеляцій засудженого, його захисника та потерпілої щодо невірної кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України, поскільки у них ножа не було, колегія суддів знаходить безпідставними. Так, на протязі всього досудового слідства потерпіла ОСОБА_3 пояснювала про те, що коли в приміщення магазину зайшов ОСОБА_2 то він показав їй ножа і вона сприйняла це як погрозу своєму життю та злякалася ( т. 2 а.с. 63 -65 -протокол допиту потерпілої від 11.07.2011 року; т. 2 а.с. 137 - протокол очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). Під час допиту в судовому засіданні 04.11.2011 року потерпіла ОСОБА_3 пояснювала, що ОСОБА_2, коли зайшов за прилавок показав їй ножа з викидним лезом і вона злякавшись за своє життя відійшла вбік ( т. 3 а.с. 87 ). При допиті в судовому засіданні 24.04.2012 року потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що у ОСОБА_2 був ніж і він їй ним погрожував і вона злякавшись за своє життя відійшла вбік ( т. 3 а.с. 213 ). В подальшому, під час допиту в судовому засіданні 01.06.2012 року потерпіла ОСОБА_3 заперечила наявність ножа у засудженого ОСОБА_2 під час вчинення нападу та пояснила, що вона не впевнена, що у нього був ніж ( т. 3 а.с. 217 ). Враховуючи, що на протязі всього досудового слідства та в судовому засіданні до 01.06.2012 року потерпіла ОСОБА_3 давала покази про погрозу ножем з боку засудженого ОСОБА_2 на її адресу, колегія суддів знаходить їх правдивими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У потерпілої не було підстав для оговору засудженого ОСОБА_2. Натомість зміну показів в судовому засіданні 01.06.2012 року в частині наявності ножа у засудженого ОСОБА_2 колегія суддів вважає як намагання потерпілої, в зв'язку з повним відшкодуванням їй заподіяної моральної шкоди, пом'якшити відповідальність засуджених. Суд першої інстанції у вироку належним чином обґрунтував свій висновок щодо наявності ножа у засудженого ОСОБА_2 під час вчинення ним злочину.
Доводи апеляції захисника щодо порушення судом вимог ст. 324 КПК України колегія суддів вважає безпідставними.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання : у межах санкції статті КК що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку суду, зазначених вище вимог закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_2 та призначенні йому покарання, судом першої інстанції належним чином були враховані вимоги ст. 65 КК України. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, конкретні обставини справи, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання та призначено покарання, в межах санкції статті, за якою його визнано винним. На думку колегії суддів призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині солідарного стягнення судових витрат змінити. Стягнути з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області по 364 грн. 78 коп. з кожного. В решті вирок суду залишити без змін.
Г О Л О В У Ю Ч И Й :
С У Д Д І :