Справа № Провадження №11-1218/12 11/1090/6033/12 Головуючий у І інстанціїБабіш
Категорія12Доповідач у 2 інстанції Орел
11.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Орла А.І.
суддів Сливи Ю.М., Зіміної В.Б.
з участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2012 року, яким :
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гребінки Васильківського району Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, директора ДП ДГ "Саливонківське", депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 172 КК України до штрафу у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 2 ст. 382 КК України - до штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн..
Цим же вироком також вирішено питання щодо цивільних позовів та речових доказів по справі.
Колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за наступних обставин.
З 24.08.2000 року ОСОБА_3 призначений на посаду директора ДП «Дослідне господарство "Саливонківське" та у відповідності до Статуту зазначеного підприємства є службовою особою.
Наказом директора ДП ДГ "Саливонківське" ОСОБА_3 від 09.11.2009 року № 81-к з 11.01.2010 року скорочено посади, серед яких посаду комірника та завідуючого складом, які обіймали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та звільнено їх наказами директора від 11.01.2010 року № 3-к та від 02.02.2010 № 15-к із займаних посад у зв'язку зі скороченням чисельності штату, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 06.09.2010 року у справі №2-610/10, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано незаконним і скасовано наказ № 81-к по ДП ДГ "Саливонківське" від 09.11.2009 року про проведення скорочення посад, за яким скорочено посаду, яку обіймала ОСОБА_2 Цим же рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 3-к по ДП ДГ "Саливонківське" від 11.01.2010 року про звільнення ОСОБА_2 Поновлено останню на посаді завідуючого складом Центрального відділку ДП ДГ "Саливонківське" та стягнуто з ДП ДГ "Саливонківське" 500 гривень моральної шкоди. Звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням вимог ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Крім цього, рішенням Васильківського міськрайонного суду від 17.09.2010 року у справі № 2- 1304/10 задоволено позов ОСОБА_4 та визнано незаконним і скасовано наказ № 81-к по ДП ДГ "Саливонківське" від 09.11.2009 року про проведення скорочення посад, за яким скорочено посаду, яку обіймав ОСОБА_4 Цим же рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 15-к по ДП ДГ "Саливонківське" від 02.02.2010 року про звільнення ОСОБА_4 та поновлено останнього на посаді комірника складу Центрального відділку ДП ДГ "Саливонківське" і стягнуто з ДП ДГ "Саливонківське" 500 гривень моральної шкоди. Звільнення ОСОБА_4 здійснено з порушенням вимог ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Всупереч вимог закону, ОСОБА_3 здійснив грубе порушення законодавства про працю під час видачі наказів від 09.11.2009 року № 81-к, від 02.02.2011 року № 15-к та №3-к від 11.01.2010 року, якими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були звільнені з посади комірника та завідуючого складу Центрального відділку ДП ДГ "Саливонківське", оскільки їх звільнення було здійснене без погодження з профспілковим комітетом "Вільна профспілка ДП ДГ "Саливонківське", що було підтверджено рішеннями Васильківського міськрайонного суду від 06.09.2010 року у справі № 2-610/10 та від 17.09.2010 у справі №2-1304/10. Вказаними діями ОСОБА_3 істотним чином порушив передбачені Конституцією України гарантії і права громадян на захист від незаконного звільнення, чим позбавив ОСОБА_4 та ОСОБА_2, наданого їм законодавством України права реалізації та користування трудовими гарантіями і свободами.
У подальшому, 09.09.2010 року та 20.09.2010 року Васильківським міськрайонним судом видано виконавчі листи № 2-1304 та № 2-610 про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді комірника складу та ОСОБА_2 на посаді завідуючого складу Центрального відділку ДП ДГ "Саливонківське". За даними виконавчими листами 10.09.2010 року та 22.09.2010 року відповідно головним державним виконавцем відділу ДВС Васильківського МРУЮ ОСОБА_5 відкрито виконавчі провадження та боржнику ДП ДГ "Саливонківське" встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 17.09.2010 року та 29.09.2010 року. Одночасно на адресу ДП ДГ "Саливонківське" направлено вимоги, в яких ДП ДГ "Саливонківське" зобов'язано добровільно виконати рішення суду в строк до 17.09.2010 року та 29.09.2010 року і роз'яснено відповідальність згідно ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання рішення суду. 20.09.2010 року та 06.10.2010 року державним виконавцем проведено перевірки виконання службовими особами ДП ДГ "Саливонківське" рішення суду про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на роботі, про що складено акт державного виконавця від 20.09.2010 року і 06.10.2010 року та встановлено, що станом на 20.09.2010 року і 06.10.2010 року рішення судів не виконано, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не поновлені на роботі.
21.09.2010 року та 07.10.2010 року державним виконавцем до ДП ДГ "Саливонківське" направлено повторні вимоги, якими зобов'язано виконати рішення суду та поновити ОСОБА_2 на роботі в строк до 14.10.10 року та ОСОБА_4 в строк до 27.09.10 року. 30.09.2010 року та 18.10.2010 року державним виконавцем проведено перевірку виконання службовими особами ДП ДГ "Саливонківське" рішення судів про поновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на роботі, про що складено акт державного виконавця від 30.09.2010 року та 18.10.2010 року та встановлено, що станом на 30.09.2010 року та 18.10.2010 року рішення судів не виконані, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не поновлені на роботі.
30.09.2010 року та 18.10.2010 року державним виконавцем до ДП ДГ "Саливонківське" направлено нові вимоги, якими зобов'язано виконати рішення судів про поновлення на роботі ОСОБА_2 у строк до 07.10.2010 року та ОСОБА_4 у строк до 25.10.2010 року і ОСОБА_3 попереджено про те, що у разі невиконання рішень у встановлений строк та невиконання законних вимог державного виконавця, ДП ДГ "Саливонківське" буде нести відповідальність в порядку ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також рішення будуть виконані у примусовому порядку зі стягненням з ДП ДГ "Саливонківське" штрафів у подвійному розмірі. Однак, рішення судів про поновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на роботі директором ДП ДГ "Саливонківське" ОСОБА_3 умисно не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем 13.10.2010 року та 10.11.2010 року до Васильківської міжрайонної прокуратури направлені подання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за невиконання рішень суду.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, впросить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 382 КК України та остаточного покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд не застосував до нього додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, призначення якого в даному випадку є обов'язковим, та своє рішення належним чином не мотивував.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Вважає вирок незаконним, постановленим з однобічним та неповним досудовим та судовим слідством, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з неправильним застосуванням кримінального закону, з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки в матеріалах кримінальної справи були відсутніми такі докази, які могли істотно вплинути на висновок суду. Так, в матеріалах справи не було заяв потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про злочини, подання державного інспектора праці в Київській області до Васильківської міжрайпрокуратури про вирішення питання про притягнення ОСОБА_3, до кримінальної відповідальності та інших важливих документів. Апелянт вважає, що однобічність та неповнота судового слідства полягає в тому, що судом не були допитані особи, чиї свідчення є важливими для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, хоча в вироку опосередковано вказано на причетність таких до обставин. Суд не взяв до уваги доказів того, що Васильківською міжрайпрокуратурою двічі пред'являлися обвинувачення у скоєнні злочинів, а потім такі обвинувачення були об'єднані в одне. Таким чином суд проігнорував п.1 ч.1 ст.67 КК України, яка встановлює вчинення злочину повторно за обставину, яка обтяжує покарання. Також судом не враховано те, що ОСОБА_3 вчинив злочин щодо осіб, які перебувають в службовій залежності від ОСОБА_3 в силу підпорядкованості та підконтрольності за посадою та виконуваною роботою, що також є обставиною, яка обтяжує покарання. Крім того, суд безпідставно визнав за обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 щире каяття засудженого. Окрім того завдання злочином матеріальної шкоди відшкодовувалося не підсудним ОСОБА_3, а державним підприємством. При цьому суд не з'ясовував наявність достатніх підстав відшкодування шкоди замість ОСОБА_3 іншою юридичною особою, власником якої є держава Україна.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просить вирок суду скасувати і постановити свій вирок, яким призначити запропоноване в апеляції прокурора покарання, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і їх представника, які підтримали апеляцію потерпілої ОСОБА_2 та частково апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_3 і його захисника, які заперечують проти задоволення апеляцій і просять апеляції залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, заслухавши виступи в дебатах учасників судового розгляду та виступ засудженого з останнім словом, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Фактичні обставини справи і кваліфікація дій засудженого ніким не оспорюються.
В апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_2 ставиться питання про необхідність призначення засудженому ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. При цьому, в апеляціях зазначається, що суд безпідставно не призначив додаткове покарання, поскільки у відповідності до санкції ч. 2 ст. 382 КК України воно є обов'язковим. Колегія суддів з даними доводами апеляцій не погоджується.
У відповідності до ст. 400-25 КПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.
Верховним Судом України 23.02.2012 року розглянуто подання п'яти суддів Верховного Суду за клопотанням заступника Генерального прокурора про перегляд у порядку виключного провадження вироку Новопсковського районного суду Луганської області від 15.07.2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України. Ухвалою Верховного Суду України від 23.02.2012 року вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 15.07.2008 року та ухвалу колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2009 року змінені, виключено з них застосування до засудженого додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на один рік. Дане рішення Верховний Суд України обґрунтовує наступним чином. Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України передбачене покарання у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Суд при призначенні покарання має обрати лише одне із передбачених покарань. За граматичним способом тлумачення розташування розділового сполучника "або" є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому один із видів основного покарання, передбачений у санкції, належить розглядати як альтернативний вид покарання іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням : або штраф, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Аналогічна за змістом і санкція ч. 2 ст. 382 КК України. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що в даному випадку також додаткове покарання може бути застосоване лише при призначенні основного покарання у вигляді позбавлення волі. З основним покарання у вигляді штрафу, додаткове покарання, виходячи із змісту ухвали Верховного Суду України, застосоване бути не може.
Доводи потерпілої ОСОБА_2 щодо однобічності та неповноти судового слідства, колегія суддів знаходить безпідставними. Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи та додані учасниками судового розгляду докази, допитав всіх свідків, зазначених в обвинувальному висновку.
Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 щодо необхідності визнання обставиною, що обтяжує покарання -вчинення злочину повторно, колегія суддів безпідставними. В даному випадку засудженим вчинений продовжуваний злочин, тому повторність злочинів буде відсутня.
Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 щодо наявності обставини, що обтяжує покарання -вчинення злочину щодо осіб, які перебувають в службовій залежності від винного, колегія суддів також знаходить безпідставними. ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів щодо підлеглих йому по роботі осіб -грубе порушення законодавства про працю та невиконання судового рішення про поновлення цих осіб на робі. Тобто, в даному випадку сам склад злочину, передбачений ч. 1ст. 172 КК України передбачає, що він вчиняється щодо підлеглої по роботі особи, тому обставиною що обтяжую покарання дана обставина визнана бути не може. Невиконання судового рішення -це злочин проти правосуддя, тому також в даному випадку зазначена вище обставина не може бути визнана обставиною, що обтяжує покарання. До того ж після звільнення потерпілих з роботи, вони не перебували у службовій залежності від засудженого.
Також безпідставними знаходить колегія суддів доводи потерпілої про не витребовування судом рішень про стягнення оплати вимушеного прогулу, поскільки зазначені судові рішення є в матеріалах кримінальної справи і вони судом досліджувалися.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду від 08.06.2012 року щодо ОСОБА_3, без змін.
С У Д Д І :