Справа № Провадження №11-1207/12 11/1090/6001/12 Головуючий у І інстанціїСкарлат

Категорія25Доповідач у 2 інстанції Орел

11.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Орла А.І.

суддів Миколюка О.В., Зіміної В.Б.

з участю прокурора Скрипки І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2012 року, яким :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Вишгорода Київської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, неодружену, не працюючу, проживаючу: АДРЕСА_1, раніше не судиму, засуджено за ст. 191 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за вчинення злочину за наступних обставин.

20.10.2011 року приблизно о 23-00 год. ОСОБА_1, будучи матеріально-відповідальною особою з корисливою метою привласнила з магазину приватного підприємця ОСОБА_2, що розташований в АДРЕСА_2, де вона працювала на посаді продавця з 19.10.2011 року, кошти від реалізації товару в сумі 1000 грн.. 21.10.2011 року приблизно о 23-00 год. ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, яка охоплювалась єдиним умислом, привласнила з магазину приватного підприємця ОСОБА_2 кошти від реалізації товару в сумі 700 грн., 22.10.2011 року близько 23-00 год. -500 грн., 23.10.2011 року -800 грн., 24.10.2011 року -900 грн., 25.10.2011 року -600 грн., 26.10.2011 року -550 грн., 27.10.2011 року -350 грн., 28.10.2011 року -385 грн., 29.10.2011 року -550 грн. Всього діями ОСОБА_1 було завдано ОСОБА_2 матеріального збитку на 6286 грн. 97 коп..

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеності вини засудженої та правильності кваліфікації її дій, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст. 191 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити її від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що, звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного і додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, з випробуванням звільняються засуджені особи лише від відбування певних видів основного покарання, а призначені при цьому додаткові покарання, відповідно до ст. 77 КК України, підлягають реальному виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині вироку.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, що частково підтримала апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілу ОСОБА_2 яка підтримала апеляцію прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення вироку апеляційним судом в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Статтею 378 КПК України передбачений вичерпний перелік випадків в який апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок. Підстава для скасування вироку та постановлення вироку апеляційним судом, зазначена в апеляції прокурора не передбачена законом. Тому апеляція прокурора в цій частині до задоволення не підлягає.

Статтею 75 КК України визначений вичерпний перелік видів покарань, від відбування яких, при наявності до того підстав, суд може звільнити засуджену особу, встановивши при цьому іспитовим термін. До таких видів покарань законодавцем віднесено виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тобто, суд може звільнити засуджену особу лише від відбування цих видів покарань. Звільнення від відбування інших видів покарання з випробуванням діючим законодавством не передбачено. У вироку суду не зазначено про звільнення засудженої від відбування додаткового покарання.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів знаходить необґрунтованим та безпідставними посилання в апеляції прокурора про звільнення засудженої ОСОБА_1 за вироком суду від відбування як основного так і додаткового покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2012 року щодо ОСОБА_1, без змін.

С У Д Д І :