АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6662/12 Справа № 2-312/11 Головуючий у 1 й інстанції - Корягіна В.О. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М. М.

суддів Котушенко С. П., Козлова С. П.

при секретарі Приймаковій М. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалися на те, що їм на праві спільної сумісної власності належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, а 1/3 частина зазначеної квартири належить відповідачу -ОСОБА_4 На теперішній час відповідач бажає розпоряджатися 1/3 частиною квартири на власний розсуд всупереч їх інтересам. Оскільки 1/3 частина двокімнатної квартири є незначною та не може нормально використовуватися двома родинами; квартира не може бути поділена в натурі для двох сімей в рівних долях для кожного з співвласника; спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки відповідач не є членом їх родини і є сторонньою для них людиною; відповідач має намір здати в оренду одну кімнату 11,5 м.кв. спірної квартири без їх згоди, про що свідчить оголошення в газеті; через неможливість знайти спільну мову між ними постійно виникають сварки; крім того, припинення права відповідача на 1/3 частину спірної квартири не завдасть їй істотної шкоди, оскільки вона має інше житло, просять суд припинити право власності відповідача на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, та стягнути з них вартість 1/3 частини спірної квартири у розмірі 27 583 грн. 33 коп. на користь відповідача; визнати за ними право власності на 1/3 частину спірної квартири, яка належить відповідачу; стягнути з відповідача на їх користь сплачені ними судові витрати та витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог.

З даним висновком судова колегія не погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, оскільки судом не встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачі є власниками 2/3 частин, а відповідачка 1/3 частини квартири АДРЕСА_1

Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На обґрунтування заявлених вимог, позивачі посилалися на те, що спільне володіння і користування майном неможливо, оскільки між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, частка відповідачки є незначною та не може бути виділена в натурі, припинення права власності відповідачки на 1/3 частину спірної квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки вона має інше житло. На виконання вимог ч.2 ст.365 ЦК України позивачами внесено вартість частки відповідачки на депозитний рахунок суду.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалася на те, що іншого житла в неї не має.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачкою не надано суду доказів того, що в неї немає іншого житла. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що їй належала ј частина квартири АДРЕСА_2 але на даний час вона не є власником цієї частини. Надати підтвердження своїх заперечень щодо відсутності іншого житла відповідачка відмовилася.

Як роз'яснено у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 04.10.1991, № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Суд критично оцінює, як доказ відсутності іншого житла у відповідачки, довідку КП Тернівське БТІ №155 від 04.04.2012 р., оскільки відомості про право власності у відповідачки надані станом на 04.04.2012 р., в той час, як позивачі звернулися до суду у березні 2011 р. Надати відомості, коли відповідачка позбулася права власності на частину квартири АДРЕСА_2 вона відмовилася, що позбавляє можливості перевірити, чи ні є це наслідком звернення позивачів до суду з даним позовом.

Той факт, що на час звернення позивачів з даним позовом, відповідачка в спірній квартирі не проживала, а мешкала за адресою: АДРЕСА_2 Дніпропетровської області, підтверджується актами працівників ЖРЄУ від 05.03.2009 р., №75 від 24.03.2011 р., №32 від 27.02.2012 р. (а.с.8, 120, 135). Крім того, в заявах на адресу суду відповідачка також зазначала цей адрес (а.с.31).

Суд першої інстанції зазначеним доказам належної оцінки не надав, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволені позову, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 -задовольнити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 -задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/3 частини спірної квартири в розмірі 27 583 грн. 33 коп., які знаходяться на депозитному рахунку суду.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: