АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/8223/12 Справа № 2/412/3533/12 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

29.10.2012

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів -Волошина М.П., Басуєвої Т.А.

при секретарі -Синенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про відкриття провадження у цивільній справі та ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про забезпечення позову по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»(далі -ПАТ «Банк Кредит Дніпро») до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ-СЕРВІС»(далі -ТОВ «ПОРТ-СЕРВІС») про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року відкрито провадження по справі за позовом ПАТ «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ТОВ «ПОРТ-СЕРВІС»про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За заявою позивача ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року в порядку забезпечення позову накладений арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2, ОСОБА_5, ТОВ «ПОРТ-СЕРВІС»в межах позову в розмірі 20.516.567 грн. 08 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвал Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, зазначаючи, що судом при постановленні ухвал порушено норми процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№5 від 30 березня 2012 року визначено, що з урахуванням статей 553-554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Як зазначено в п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№5 від 30 березня 2012 року договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання -кредитного договору -характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про відкриття провадження у цивільній справі постановлена з дотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо ухвали судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про забезпечення позову, то вона підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, районний суд виходив із того, що відповідна заява позивача обґрунтована.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб(ст.152 ЦПК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22 грудня 2006 року №9, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстровано відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову не пересвідчився в тому, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не вказує на яке саме майно він накладає арешт та де воно знаходиться.

Керуючись ст.ст.307,п.1ст.312,313,314,315,317ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про відкриття провадження у цивільній справі залишити без змін.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2012 року про забезпечення позову скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: