ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2006 р. Справа № АС-48/46-06
вх. № 5367/2-48
Суддя господарського суду Харківської області Крестьянінов О.О.
за участю секретаря судового засідання Казарцева В.В.
представників сторін
Позивача – Сторчаєва С.М. (дов №06-135/1098 від 17.05.2006р.);
Відповідача – не з’явився;
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до СТОВ "Перемога", с. Першотравневе
про стягнення 12673,17 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб’єкт владних повноважень, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача СТОВ „Перемога” штрафних санкцій у сумі 12673,17 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005р. чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів, але фактично середньоблікова чисельність інвалідів – штатних працівників становить одна особа. Тобто, відповідачем не виконано норматив трьох робочих місць. У зв’язку з чим, просить стягнути з відповідача штрафні санкції 12621 грн. 42 коп., пеню 51 грн. 75 коп. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні 07.06.2006р. розгляд справи відкладався на 26.06.2006р. о 12-15 год. в зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.
Відповідач в судове засідання 26.06.2006р. знов не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не надав. Таким чином, суд розглядає справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон), встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Згідно наданих суду документів, середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році на підприємстві становить 98 осіб. Згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році складає 4 робочих місця.
Фактично на підприємстві протягом 2005 року працювало 4 особи – інваліди, про що свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма № 10-ІІІ), який подавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Суд зазначає, що не всі зазначені інваліди працювали у позивача повний рік, але наведений Закон не пов’язує факт створення робочого місця з періодом праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві. Таким чином, передбачений законодавством норматив був виконаний відповідачем у повному обсязі.
Згідно наведених норм Закону, суми які просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів ”підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.
Згідно цього Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:
- виявляти інвалідів, які бажають працювати;
- щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;
- подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;
- вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Таким чином, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року, згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Згідно підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За матеріалами справи, позивачем не доведено, що державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача позивачем не були представлені.
Слід зазначити, що діюче законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів. За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним і суперечить як загальним принципам права, так і ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин суд вважає, що немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005р.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписаний 26.06.2006р.
Суддя Крестьянінов О.О.
Згідно з оригіналом
Помічник судді Т.В. Унтілова