дата документу :
Справа № 4/1005/272/2012
П О С Т А Н О В А
про обрання запобіжного заходу
10 серпня 2012 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді – Величка В.П.,
при секретарі судового засідання – Леоненко А.О,
за участю прокурора – Мойсеєнко О.В.,
слідчого – Павловського І.М.,
захисника – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_2, 16.12.1975 р. н., уродженця
м. Рівне, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, –
в с т а н о в и в:
10 серпня 2012 року слідчий вніс подання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 оскільки відносно останнього 07 серпня 2012 року слідчим відділом Управління СБ України в Київській області порушено кримінальну справу стосовно громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за скоєння якого передбачено покарання понад 3 років. З метою перешкоджанню його спробам ухилитися від слідства та забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий просив обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий подання підтримав в повному обсязі.
Захисник відносно подання заперечив зважаючи на відсутність достатніх підстав для його задоволення та його передчасності.
Прокурор в судовому засіданні подання слідчого підтримав та просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення слідчого, думку захисника та прокурора, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, суд вважає, що є необхідність в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_2 до 10 діб.
Органами досудового слідства не встановлено всіх обставин для прийняття об’єктивного та законного рішення за поданням про обрання запобіжного заходу.
Так, не встановлено матеріальне та сімейне становище обвинуваченого і його стан здоров’я, що є обов’язковим при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу
Крім того, в матеріалах кримінальної справи відсутні характеризуючі його як особистість данні та відомості про наявність судимості (або несудимості) ОСОБА_2, що свідчить в цілому про недостатні дані про особу.
В поданні також не міститься даних про конкретні випадки ухилення підозрюваного від слідчих дій, а також можливість такого ухилення в подальшому, зважаючи на те, що останнього затримано 08 серпня 2012 року.
Вказані обставини не дають можливості розглянути подання всебічно та прийняти рішення відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України.
Однак суд приходить до висновку, щодо їх з’ясування ОСОБА_2 слід продовжити строк тримання під вартою до десяти діб на підставі ч.8 ст. 165-2 КПК України, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. 148-151, 154-1, 155, 165, 165-1, ч.8 ст. 165-2 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Продовжити строк затримання ОСОБА_2, 16.12.1975 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 –до десяти діб, з метою вивчення даних про особу підозрюваного та з’ясування інших обставин, які мають значення для прийняття рішення за поданням слідчого, а саме: отримання відомостей про судимість, з’ясування даних про матеріальне й сімейне становище підозрюваного, стан здоров’я підозрюваного, інших обставин що впливають на прийняття рішення про обрання запобіжного заходу.
Виконання постанови покласти на Управління СБ України в Київській області.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_6
Копія
Справа № 4/1005/272/2012
П О С Т А Н О В А
про обрання запобіжного заходу
16 серпня 2012 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді – Величка В.П.,
при секретарі судового засідання – Леоненко А.О,
за участю прокурора – Мойсеєнко О.В.,
слідчого – Півня В.В.,
захисника – ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_2, 16.12.1975 р. н., уродженця
м. Рівне, не одруженого, раніше не судимого, тимчасово не працюючого, який має на утриманні малолітню дитину, та матір сталої інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, –
в с т а н о в и в:
10 серпня 2012 року слідчий вніс подання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 оскільки відносно останнього 07 серпня 2012 року слідчим відділом Управління СБ України в Київській області порушено кримінальну справу стосовно громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за скоєння якого передбачено покарання понад 3 років, з метою перешкоджанню його спробам ухилитися від слідства та забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий просив обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Постановою суду від 10 серпня 2012 року було продовжено строк тримання обвинуваченого до 10 діб для більш детального з’ясування анкетних даних обвинуваченого.
16 серпня 2012 року слідчий повторно звернувся до суду з поданням, яке в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.
Захисник відносно подання заперечив зважаючи на відсутність з боку обвинуваченого перешкод у встановленні істини в кримінальній справі, наявність на утримання малолітньої доньки, хворої матері та постійного місця проживання.
Прокурор в судовому засіданні подання слідчого підтримав та просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення слідчого, думку захисника та прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.2 ст. 155 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, за винятком випадків, коли ця особа перебуваючи на волі, переховувалась від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність.
Згідно із вимогами ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини.
Таким чином, аналіз положень ст. 148 КПК України дає підстави стверджувати те, що можливість обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту законодавець пов’язує виключно із наявністю ризиків вчинення дій чи настання наслідків, зазначених у ст. 148 КПК України, за умови, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого) та виконання ним обов’язків, які випливають із змісту зазначеної вище статті.
Як встановлено судом, зі змісту подання, матеріалів кримінальної справи та доданих в судовому засіданні документів, ОСОБА_2 є особою, яка раніше не судима, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 та хвору матір пенсійного віку, яка має сталу інвалідність. Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання та обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання від 7 до 9 років позбавлення волі.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений перебуваючи на волі від органів досудового слідства не переховувався, злочинної діяльності не продовжував, оскільки був затриманий органами досудового слідства.
Також суд враховує, що у обвинуваченого є постійне місце проживання, він неодружений, до затримання мав постійне місце роботи, має на утриманні матір.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність»і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»від 23.02.2006 р. також передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
Відповідно до вище викладеного, суд обґрунтовано вважає, що незважаючи на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2, у поданні слідчого відсутні об’єктивні дані про можливість ОСОБА_2 перешкоджати органам досудового слідства встановленню істини по справі, переховуватись від слідства та продовжувати злочинну діяльність. Жодних доказів слідчим під час судового засідання з цього приводу надано не було. З огляду на це у суду є в наявності всі законні підстави для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, оскільки підстави для обрання запобіжного заходу, пов’язаного з триманням під вартою, судом не вбачаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 148-151, 154-1, 155, 165, 165-1, 165-2 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Подання слідчого –відхилити.
Обрати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, раніше не судимого, тимчасово не працюючого, маючого на утриманні малолітню доньку та матір пенсійного віку сталої інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 –запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Роз’яснити ОСОБА_2, що у разі неналежної поведінки та не виконання зобов’язання не відлучатись із зареєстрованого місця проживання без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду запобіжний захід відносно нього буде змінено на більш суворий.
Постанова на протязі трьох діб може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області (підпис) ОСОБА_6
З оригіналом згідно:
Суддя В.П.Величко