Справа № 1718/2-а-1558/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року 7 год. 35 хв.                                                  м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя Березень Ю. В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахування недоплаченого підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, та надалі з 1 липня 2011 року.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких з посиланням на ст. 6 Конституції України, Постанову КМ України № 530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" позову не визнав, зазначив про безпідставність вимог про зобов’язання нарахування виплат на майбутнє, відсутність правових підстав для здійснення спірних виплат у заявленому обсязі, відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, відсутність затвердженої законодавством величини мінімальної пенсії за віком.

Оцінивши викладені сторонами обставини справи, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду залишено без розгляду позовну заяву в частині зобов’язання відповідача нарахувати недоплачені суми пенсії за період з 1 січня 2010 року по 20 січня 2011 року включно.

Статтею 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є особою, на яку поширюються зазначені норми закону, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні та паспортними даними.

Таким чином, позивачка має право на соціальну гарантію, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України № 966-14 від 15 липня 1999 року "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

З доводів позивачки вбачається, що у 2011 році вона не отримувала надбавок до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вказані обставини не заперечувались відповідачем.

Посилання відповідача на положення Постанови КМ України № 530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" про встановлення обмежених розмірів доплат до пенсії не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законом України № 3491-VI від 14 червня 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постановою КМ України від 6 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України " встановлені обмеження щодо виплат пенсій у розмірах, визначених ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України № 4282-VI від 22 грудня 2011 року "Про Державний бюджет України на 2012 рік" визначено, що у 2012 році норми і положення ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Таким чином, в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня 2012 року по 15 жовтня 2012 року у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати пенсію у розмірі більшому, ніж визначено бюджетними законами на відповідні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т. ч. на виконання делегованих повноважень.

З огляду на відсутність предмета спору не заслуговують на увагу доводи позивачки про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування виплат в майбутньому.

Відповідно до п. 3 Постанови КМ України № 1261 від 24 жовтня 2007 року "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" основними завданнями Пенсійного фонду України є призначення (перерахунок) пенсій та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 21 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно слід визнати протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачені надбавки за вказаний період.

Оскільки ч. 2 ст. 256 та ч. 6 ст. 183-2 КАС України не передбачено обов’язку відповідача при вирішенні справи даної категорії у порядку скороченого провадження виконувати постанову негайно постанова не підлягає зверненню до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 визначеного ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 21 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 21 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: