ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-1946/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 серпня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                                      судді Оніщука М.І.,

при секретарі:                          Сливка А.В.,

за участю:

представника позивача:          ОСОБА_2

представника відповідача:      Аврамець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ”, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс” про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 40920,00 грн. страхового відшкодування; 2005,08 грн. пені по договору за порушення термінів виплати страхового відшкодування та судові витрати з яких 1977,00 грн. витрати на правову допомогу.

В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 01.08.2007 року придбав у кредит автомобіль DAЕWОО LАNОS, № шасі НОМЕР_1, рік виготовлення 2007, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 згідно умов кредитного договору № 01005716245 від 03.08.2007 року укладеного з ТОВ «ПростоФінанс».

01.08.2007 року позивач застрахував зазначений автомобіль в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант». Вигодонабувачем за страховим полісом є ТОВ «ПростоФінанс».

Згідно умов договору страхування у разі настання страхового випадку, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом, крадіжкою страховик зобов'язується здійснити страхові виплати у розмірі 40920,00 грн. на підставі заяви страхувальника і страхового акту, складеного страховиком, з використанням довідок ДАІ та інших документів. Строк дії вказаного договору з 03.08.2007 року до 02.08.2008 року.

В ніч з 18.03.2008 року на 19.03.2008 року автомобіль був викрадений невідомою особою, що підтверджується довідкою Бучанського відділу міліції Ірпінського міського відділу № 1640 від 19.03.2008 року. Позивач звернувся до відповідача з заявою про страховий випадок і про виплату страхового відшкодування.

Листом від 26.03.2008 року № 837/11/12802-56 відповідач повідомив вигодонабувача - ТОВ «ПростоФінанс» про настання страхового випадку та просив призначити отримувача страхового відшкодування.

ТОВ «ПростоФінанс», листом від 02.04.2008 року повідомило, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування позивачу.

Проте, листом від 01.04.2008 року за № 5417-2/21, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» зазначивши, що позивач свідомо надав страховикові під час укладання договору неправдиві відомості.

Така відмова, на думку позивача, є неправомірною, а тому останній просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування та пеню за порушення термінів виплати страхового відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в задоволенні позову просив відмовити, обгрунтовуючи це тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки, позивач подав відповідачу свідомо неправдиві відомості про об`єкт страхування, зокрема, при зверненні до відповідача із заявою про страховий випадок останній зазначив, що сигналізація на автомобілі встановлена не була, що дає всі підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Третя особа ТОВ “ПростоФінанс” свого представника для участі у справі не направило, про день, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, в направлених суду письмових поясненнях зазначило, що ТОВ “ПростоФінанс”, як вигодонабувач за договором страхування, не має самостійних вимог на предмет спору, оскільки позивач належним чином виконує умови кредитного договору, зокрема, вчасно сплачує належні платежі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2007 року позивачем, згідно умов кредитного договору № 01005716245 від 03.08.2007 року укладеного з ТОВ «ПростоФінанс», було придбано автомобіль DAЕWОО LАNОS, шасі № НОМЕР_1, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2.

01.08.2007 року позивач застрахував зазначений автомобіль в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант». Вигодонабувачем за страховим полісом є ТОВ «ПростоФінанс».

Згідно умов договору страхування у разі настання страхового випадку, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом (крадіжкою) страховик зобов'язується здійснити страхову виплату в розмірі 40920,00 грн. (за мінусом франшизи) на підставі заяви страхувальника і страхового акту, складеного страховиком, з використанням довідок ДАІ та інших документів. Строк дії вказаного договору з 03.08.2007 року до 02.08.2008 року.

В ніч з 18.03.2008 року на 19.03.2008 року автомобіль був викрадений невідомою особою, що підтверджується довідкою Бучанського відділу міліції Ірпінського міського відділу № 1640 від 19.03.2008 року.

19.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про страховий випадок і про виплату страхового відшкодування.

Листом від 26.03.2008 року № 837/11/12802-56 відповідач повідомив вигодонабувача - ТОВ «ПростоФінанс» про настання страхового випадку та просив призначити отримувача страхового відшкодування.

ТОВ «ПростоФінанс», листом від 02.04.2008 року повідомило, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування позивачу.

Проте, листом від 01.04.2008 року, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» зазначивши, що позивач свідомо надав страховикові під час укладання договору неправдиві відомості, зокрема, при зверненні до відповідача із заявою про страховий випадок останній зазначив, що сигналізація на автомобілі встановлена не була.

Відповідно до умов договору страхування, оформленого полісом № 19С - 0056798 від 01.08.2007 рорку та ч. 2 п. 3.3 Правил страхування наземного (крім залізничного) № 119, затвердженими Державною комісією з регулювання фінансових послуг України 23.03.2007 року при первинному страхуванні транспортного засобу з умовами п. 2.2.2 Правил (незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка, що викликані протиправними діями третіх осіб, у будь якому місці знаходження транспортного засобу) вартістю понад 40 000,00 грн. від незаконного заволодіння транспортним засобом, необхідна наявність встановленого на транспортному засобі пристрою проти незаконного заволодіння ним.

Договір страхування був укладений на підставі заяви на страхування від 01.08.2007 року де зазначалася наявність на автомобілі пристрою проти незаконного заволодіння ним. Відповідачем був проведений огляд автомобіля і ніяких невідповідностей виявлено не було, тобто останнім була підтверджена наявність тривожної сигналізації, про що свідчить підпис представника страховика на заяві на страхування від 01.08.2007 року.

Крім того, факт встановлення сигналізації на автомобіль і її наявність підтверджується актом здачі-прийняття робіт, рахунком-фактурою та видатковою накладною від 01.08.2007 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із п. 3 ст. 20 вказаного Закону страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Більш того, стаття 988 ЦК України встановлює, що у випадку настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до умов договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, останній повинен був протягом семи робочих днів скласти страховий акт і виплатити страхове відшкодуваїїня протягом п'ятнадцяти робочих днів після складання страхового акту.

Стаття 979 ЦК України також встановлює, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Договором страхування укладеним між позивачем та відповідачем передбачено, що страховими випадками є: пошкодження чи знищення ТЗ або його частин внаслідок ДТП; незаконне заволодіння ТЗ, крадіжка, а також пошкодження або знищення його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані протиправними діями третіх осіб та пошкодження або знищення ТЗ внаслідок стихійного лиха.

Разом з цим, ст. 991 ЦК України, Договором страхування укладеного між позивачем та відповідачем та Правилами страхування визначені випадки за яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати. При цьому, слід зазначити, що в судовому засіданні підстав визначених законом, договором або ж Правилами страхування для відмови від здійснення страхової виплати, не встановлено, оскільки, суд приходить до висновку, що відмова у виплаті страхового відшкодування, з підстав визначених відповідачем, є необгрунтованою з огляду на те, що відповідачем при укладенні договору страхування перевірялась наявність на застрахованому автомобілі сигналізації.

Таким чином, аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку про те, що відповідач безпідставно не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, чим порушив взяті на себе, згідно договору, зобов`язання, а від так з відповідача слід стягнути на користь позивача 36828,00 грн. страхового відшкодування (40920,00 грн. - 10% франшиза).

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі встановленому в договорі.

Договір страхування укладений між сторонами встановлює, що при порушенні термінів виплати страхового відшкодування страховик зобов`язаний сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої частини страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Отже, оскільки відповідач просторочив виплату позивачу страхового відшкодування він, в силу умов договору, повинен сплатити останньому пеню в розмірі 847,09 грн. (36828,00 х 0,1% х 23 дні) за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1977,00 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на те, що заявлені витрати, згідно наданих документів (договору про надання юридичних послуг, акту приймання передачі та квитанції) сплачені СПД ОСОБА_3, проте останній участі в справі не приймав, а також відсутні жодні відомості про те, що саме вказана особа надавала позивачу правові послуги і уповноважена останнім представляти його інтереси. Таким чином, у суду відсутнє належне документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Разом з цим, оскільки суд частково задовольняє позов, то згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 406,75 грн. у відшкодування судових витрат з яких: 376,75 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за таких підстав, коли судом встановлено, що позивач добросовісно виконував взяті на себе зобов`язання, зокрема, сплатив страховий платіж; після настання страхового випадку повідомив відповідачу відому йому інформацію про обставини настання страхового випадку; надав наявні у нього документи, видані компетентними органами, тощо, то у відповідача не було достатніх підстав, визначених законом, договором та власними Правилами страхування, для не виплати страхового відшкодування, а від так останній зобов`язаний, відповідно до умов договору та чинного законодавства, виплатити позивачу суму страхового відшкодування та пеню за несвоєчасну виплату.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 979, 988 - 992 ЦК України, ст. ст. 9, 20, 26 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ”, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс” про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ” /м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, ідентифікаційний код 16467237/ на користь ОСОБА_1 /м. Київ, вул. Туполева Академіка, 22, кв. 55/ 36828 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок страхового відшкодування, 847 (вісімсот сорок сім) гривень 09 копійок пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та 406 (чотириста шість) гривень 75 копійок у відшкодування судових витрат, а всього стягнути 38081 (тридцять вісім тисяч вісімдесят одну) гривню 84 копійки.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                                           М.І. ОНІЩУК