Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                               Справа № 2-2616/11

Провадження № 2/552/520/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Попшой М.О.

при секретарі Славінської Л.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Центрально-Міського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області «Про позбавлення права користування житловим приміщенням, виселенні, зняття з реєстрації»

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, що є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Макіївка вул. Руднєва б. 5 кв.116, звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_5, ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, виселення їх з квартири, зобов’язати компетентний орган зняти їх з реєстрації.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 9.02.2004р. належить квартира, яка була прийнята нею після смерті її батька ОСОБА_6, який помер 21.08.2003р. За життя її батько знаходився в цивільному шлюбі з ОСОБА_5, і вони проживали разом з донькою останньої –ОСОБА_3 в спірній квартирі, де і були зареєстровані. Після прийняття спадщини вона звернулась до відповідачів з проханням звільнити належну їй квартиру і знятися з реєстраційного обліку, однак останні не погодилися. Відповідачі не є членами її сім’ї, ні є наймачами жилого приміщення, тому з придбанням нею права власності на квартиру, вони втратили право користування жилим приміщенням. Згідно з положеннями ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні їм права користування і розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги і додала, що відповідачі перешкоджають їй користуватися квартирою, тому що добровільно не виселяються з неї. Їй необхідна квартира для проживання в ній зі своєю хворою матір’ю, за якою вона здійснює догляд. У зв’язку з тим, що відповідачі зареєстровані у належній їй квартирі, а ОСОБА_3 і проживає в ній, вона немає можливості у повній мірі користуватися своїм майном на власний розсуд, що суттєво порушує її права, як власника. Відповідачі ні є членами її сім’ї, ніколи не були ними, тому повинні звільнити житло, власником якого вона є. Також зазначила, що вона письмово зверталася до відповідачів з вимогою про звільнення квартири, але вони не відреагували.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з’явилася, повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що проживає в спірній квартирі на законних підставах, тому що була вселена, а потім і зареєстрована в квартирі, разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5, яка тимчасово не проживає в квартирі, тому що працевлаштувалася в Греції. Її мати знаходилася в фактичних шлюбних відносинах з батьком позивача майже 18 років, і вона з ними проживала однією сім’єю в спірній квартирі. Коли мати поїхала на заробітки, вона залишилася проживати в квартирі одна, самостійно несе всі витрати по утриманню квартири, її ремонту, замінила вікно, поставила водонагрівальній бак. Мати допомагала їй в цьому коштами, але вже кілька років вона не має з нею зв’язку, тобто її мати не відомо про те, що її позбавляють права користування квартирою і виселяють. Позивач в квартирі не проживала і не проживає, а її мати ніколи не втрачала інтересу до квартири, тому що, як і вона, немає іншого житла. В квартирі знаходяться особисті речі матері –документи, меблі, побутова техніка.

Особисто вона не чинила позивачу перешкод в користуванні квартирою, тому що остання має ключі від вхідних дверей, на яких вона змінила замок, а також заволоділа її грошима, які вона збирала і передавала їй мати для покупки квартири, і правовстановлюючими документами на квартиру.

Представник відповідача Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу в його відсутності.

Суд, вислухав пояснення учасників судового розгляду, дослідив представлені надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Спірне житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1 /а.с.7-8/

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрована в цьому жилому приміщенні, не проживає в ньому з листопада 2008р., тому що знаходиться на заробітках в іншій державі.

ОСОБА_3 також зареєстрована в спірній квартирі і постійно проживає в ній.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі вселилася до квартири ще в 1993 році як члени сім’ї власника квартири ОСОБА_6./а.с.9-11/

21 серпня 2003р. ОСОБА_6 помер, а позивач, яка є його донькою, отримала спадщину, у тому числі, і у вигляді спірної квартири.

Після смерті власника, відповідачі продовжувала проживати в квартирі, ОСОБА_5 до листопада 2008р., поки не виїхала за кордон на заробітки, а ОСОБА_3 –проживає в ній постійно і на теперішній час.

Конституцією України, а саме статтею 41, та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997р. відповідно до Закону від 17 липня 1997р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,№4,№7,№11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб /статті 316,317,319,321 ЦК України/.

Наполягаючи на застосуванні такого способу захисту порушеного права як виселення, позивач не врахувала, що відповідачі прожили з колишнім власником однією сім’єю близько 18 років, а в спірній квартирі, до його смерті, 10 років. не мають іншого житла, і вони не укладали договору найму з новим власником, тому що остання цього не пропонувала. Але, відповідач ОСОБА_5 регулярно проводить оплату житла і комунальних послуг, ремонти, частково замінила сантехніку, встановила водонагрівальний бак, при цьому, не перешкоджає позивачу володіти квартирою, так як остання має ключі від дверей квартири і забезпечена іншим житлом.

Крім того, позивач, яка вважає, що порушується її право власності на житло і чиняться перешкоди в користуванні квартирою, за весь час з моменту виникнення у неї права власності, не зверталася до суду про усунення таких перешкод, а також не довела, що попереджала відповідачів про необхідність звільнення квартири.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог по тим підставам, які заявлені позивачем, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Центрально-Міського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області «Про позбавлення права користування житловим приміщенням, виселенні, зняття з реєстрації»- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя М.О. Попшой