ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10910/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурова О.М.
при секретаріСамоварові А.В.
за участю: позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: представника третьої особи: Бондаренка Р.М. Вікулової І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС,
третя особа: Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби; зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачу цієї одноразової грошової допомоги та стягнути з відповідача на його користь суму вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 7694 грн. 17 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_3 з 17.09.2002р. по 14.08.2012р. проходив службу у податковій міліції і був звільнений з неї за власним бажанням, тому відповідно до приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби. При цьому до вислуги років йому, згідно приписів п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», зараховується військова служба в Збройних Силах, яка становить 1 рік 4 місяці та 17 днів, отже загальна вислуга років позивача складає 11 років 3 місяці та 16 днів. Також позивач зазначав, що його право на отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги встановлено п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, яким визначено, що така допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів податкової міліції, які звільняються за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше. Таким чином наявні всі умови для нарахування та виплати позивачеві зазначеної одноразової грошової допомоги, які, зокрема, збігаються з умовами, визначеними для цього у листі Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України від 14.11.2011р. № 15/2-6289.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлений позов та, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач пред'явлений позов не визнав у повному обсязі, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_3 при звільненні правомірно не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, оскільки він на той час не набув права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що, згідно ч.2 ст.9 цього Закону, є однією з умов для виплати такої допомоги. Крім того відповідач зазначав, що вважає безпідставними посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог і на норми, викладені у Постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393, оскільки застосування приписів цієї постанови здійснюється лише в тій частині, що не суперечить спеціальному Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на виконання якого вона видавалась і в ч. 2 ст. 9 якого чітко визначено, що обов'язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за власним бажанням є право на пенсію.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року було залучено до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області ДПС, оскільки позивач працював у головному відділі податкової міліції саме цього податкового органу.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3, та підтримала позицію відповідача у цій справі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 безперервно проходив службу в податковій міліції з 17 вересня 2002 року по 14 серпня 2012 року та був звільнений зі служби з посади старшого оперуповноваженого сектору протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів головного відділу податкової міліції Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС на підставі наказу Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС від 09.08.2012р. № 431-0 в запас Збройних Сил за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114, що підтверджується відомостями трудової книжки та відповідним наказом, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.8-9,10).
З військового квитка позивача, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що в період з 16.05.2000 р. по 02.10.2001 р. ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах (а.с.18).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (дію якої поширено на осіб начальницького складу податкової міліції згідно Постанови КМУ № 1716 від 30.10.1998р.) встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зокрема зараховується військова служба в Збройних Силах.
Таким чином до вислуги років ОСОБА_3 у податковій міліції зараховується і строк його військової служби, отже загальна вислуга років позивача складає 11 років 3 місяці та 13 днів, що підтверджується довідкою Управління персоналу ДПС у Дніпропетровській області № 386/04-309 від 02.10.2012р., яка долучена до матеріалів справи.
Згідно довідки від 11.09.2012р. №133/10/05-039 Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС ОСОБА_3 при звільненні згідно наказу ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2012р. № 431-о була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку у кількості 26 календарних днів на загальну суму 2424 грн. 84 коп. (а.с.11).
Одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, передбачена ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_3 нарахована та виплачена не була.
Листами від 28.08.2012 р. ОСОБА_3 звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС та до Державної податкової служби України з приводу нарахування та виплати йому вказаної одноразової грошової допомоги (а.с.12-13, 15-16).
Листом від 06.09.2012 р. за вих. № 21924/10/05-135 Державна податкова служба у Дніпропетровській області ДПС, наданим у відповідь на звернення позивача від 28.08.2012р., ОСОБА_3 було повідомлено, що підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відсутні (а.с.36-43).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно ч.4 ст.9 цього Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що виплата одноразової грошової допомоги передбачена лише за наявності у особи, яка звільняється зі служби права на пенсію за Законом України № 2262-ХІІ, отже, якщо така особа на момент звільнення не набула права на пенсію за цим Законом, підстави для нарахування та виплати такої допомоги відсутні.
Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що приписи п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 кореспондуються з положеннями ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, при цьому застосування приписів цієї постанови, яка є підзаконним нормативним актом, можливе лише в тій частині, що не суперечить спеціальному Закону України № 2262-ХІІ.
Таким чином, однією з підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні особи зі служби в податковій міліції є набуття цією особою права на пенсію згідно Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки позивач на момент звільнення зі служби в податковій міліції 14.08.2012р. права на пенсію за вказаним Законом не набув, то відсутні правові підстави на отримання ним одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби як відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2262-ХІІ, так і відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393.
Щодо посилань позивача на лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України «Про порядок нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні» від 14.11.2011р. № 15/2-6289, то судом зазначений лист не приймається до уваги та не може бути покладено в основу даного рішення, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, а носить рекомендаційний та роз'яснювальний характер, крім того він суперечить нормам ч.1,2 ст.9 Закону України №2262-ХІІ. При цьому, слід зазначити, що згідно до вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС, третя особа: Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - залишити без задоволення у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2012 року
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова