АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/4707/2012р.

Справа № 2/2011/760/2012 Головуючий 1 інстанції Наумова С.М.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітка В.М.,

при секретарі - Москаленко Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-ті особи: ОСОБА_11, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_12, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_13, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_14, орган опіки та піклування Дзержинського району м. Харкова про визнання договору купівлі - продажу недійсним та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-ті особи: ОСОБА_11, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_12, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_13, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_14, орган опіки та піклування Дзержинського району м. Харкова про визнання договору купівл і- продажу недійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позову вказала, що квартира АДРЕСА_1 належала на підставі свідоцтва про право власності від 28.05.1993 року №35, виданого ОПЖФ заводу транспортного машинобудування ім. Малишева ОСОБА_15 20 грудня 1993 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання. 7 липня 2003 року ОСОБА_15 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про розірвання договору довічного утримання в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 взятих на себе обов'язків. 22 вересня 2003 року ОСОБА_15 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 померла.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2009 року договір довічного утримання був розірваний.

13 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі -продажу спірної квартири в простій письмовій формі. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2006 року договір визнано дійсним.

В послідуючому, право власності на квартиру на підставі цивільно-правових угод переходило до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Просила визнати договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 травня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недійсним, визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15, витребувати з незаконного володіння вищевказану квартиру та передати її ОСОБА_3

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилається на те, що оскільки, вона є спадкоємицею ОСОБА_15 за заповітом, проживаючи разом з нею на момент її смерті, та проживаючи в зазначеній квартирі і після її смерті, та звернувшись у 6 місячний термін до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, фактично прийняла спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Більш того, вона після смерті ОСОБА_15 була допущена до участі у справі про розірвання договору довічного утримання у якості правонаступника позивача ОСОБА_15 Таким чином, саме вона набула право власності на вищезазначену квартиру та має права вимагати про її повернення.

Зазначає, що нею фактично оспорюється не форма договору купівлі-продажу квартири, а його зміст.

Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що для визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру та витребування майна відсутні підстави.

Вказаний висновок судова колегія вважає вірним.

Встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «Харківське МБТІ»за ОСОБА_15 згідно свідоцтва про право власності, виданого ОПЖФ заводу транспортного машинобудування ім. Малишева від 28.05.1993 року №35 ( т. 3 а.с. 5 ).

ОСОБА_15 20.12.1993 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_5 ( т.1 а.с. 180 ).

22.09.2003 року ОСОБА_15 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 18 ).

ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с. 17 ).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2009 року договір довічного утримання між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 був розірваний ( т.1 а.с. 19 -28 ).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.10.2005 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 170 ).

Вказане рішення оскаржувалось представником ОСОБА_3 -ОСОБА_16 і ухвалами апеляційного суду Харківської області від 05.04.2006 року та від 02.04.2009 року рішення суду залишено без змін ( т.1 а.с. 177, 178 ).

Зважаючи на наявність рішення суду про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, яке набрало чинності, відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те що попередніми судовими рішеннями зазначений договір було визнано дійсним відносно його форми, а не відносно його змісту, судовою колегією не приймаються.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно відповіді КП «Харківське МБТІ», після ОСОБА_6 право власності на вищеописану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14 від 12.12.2005 року. Після ОСОБА_8 право власності було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_17 від 22.06.2007 року. Після ОСОБА_9 право власності було зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 від 09.08.2007 року. Після ОСОБА_10 право власності було зареєстровано за ОСОБА_7 ( реєстрація зберігається до цього часу ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_13 від 18.10.2007 року ( т.1 а.с. 29 ).

Договори посвідчені нотаріально, відповідають вимогам чинного законодавства, ст. 319 ЦК України, пройшли відповідну реєстрацію в КП «Харківське МБТІ».

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 -відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді