Справа № 22-/0590/7994/12 Головуючий у 1 інстанції Нікішина Ю.В.

Категорія 41 Доповідач: Резникова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Танцюрі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2, Комунального підприємства «Макіївтепломережа» на рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Макіївтепломережа», третя особа підприємство «Комунальник-15», головне Донецьке обласне управляння у справах захисту споживачів про захист прав споживачів та за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання теплової енергії, -

В С Т А НО В И В:

У вересні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» про захист прав споживачів, посилаючись на те, що відповідач, будучі повідомленим про те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , не уклав з нею договір на теплопостачання, проте вимагає сплатити борг який не її, а попередніх власників квартири, і в порушення строку позовної давності. Вона своєчасно повідомила відповідача, що вона стала новим власником квартири. Цивільно-правові відносини виникають на підставі договору. Відповідач так і не надіслав договору для підпису. Окрім того ,оформлюючи спадщину, вона дізналася, що двері в спадкову квартиру відсутні, а теплопостачання не здійснюється, оскільки радіатори відсутні і теплопостачання до квартири не надходить. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила скасувати незаконно нараховану заборгованість в сумі 3312,92 грн., стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач позов не визнав, вважає, що права позивача не порушається, позивачка сама повинна була звернутися до відповідача для укладення договору.

28 березня 2012 року Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання теплової енергії за період з 1 листопада 2001 року по 1 березня 2012 року в розмірі 4 710,49 грн..

Ухвалою Совєтського районного суду м.Макіївки від 17 травня 2012 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» про захист прав споживачів та за зустрічним позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання теплової енергії об*єднані в одне провадження.

Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки в задоволені позову ОСОБА_1 та у задоволені позову КП «Макіївтепломережа» відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням КП «Макіївтепломережа» звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості та судових витрат. В свою чергу ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі, обидва апелянта посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Макіївтепломережа» підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст..213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин .

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Макіївтепломережа» пропущено строк позовної давності на стягнення заборгованості за теплопостачання , оскільки позивач не звернувся в суд з цим позовом на протязі 6 місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріально права, що відповідно до п.3.4 ч.1ст.309 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Як вбачається з обставин справи попереднім власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої в квартирі ніхто не проживав. Спадкоємцем на вказану квартиру була ОСОБА_1 , яка 21.05.2010 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.8).

Відповідно до пп. 1-4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків, послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Щодо кожного з видів житлово-комунальних послуг існують Закони та підзаконні акти, що регулюють правила надання послуги та порядок їх оплати. Зокрема, такими нормами права відносно наявних у цій справі правовідносин сторін є Закони України "Про житлово-комунальні послуги", ";Про теплопостачання", Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,затверджені постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. При цьому споживачем теплової енергії є лише фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки комунальне підприємство «Коммунальник-15» не надає послуг з теплопостачання та постачання гарячої води і не є виконавцем цих послуг, такі договори із споживачами має укладати КП «Макіївтепломережа» , який є виробником і виконавцем послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якими, зокрема, є підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської Ради від " від 08.10.2008 року №1199 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг" комунальне підприємство «Макіївтепломережа» визначено виконавцем послуг з центрального опалення у житловому фонді в межах експлуатаційної відповідальності підприємства .

Зазначене рішення позивачем ОСОБА_4 не оскаржувалось.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Тобто ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не містить посилань на те, що власник квартири може укладати договір на надання комунальних послуг лише з балансоутримувачем і не забороняє укладання такого договору уповноваженою ним особою, яку і визначено рішенням виконавчого Макіївської міської Ради від " від 08.10.2008 року №1199

В той же час, відповідно до ст. ст. 901-903 ЦК України виконавець повинен надавати послугу особисто за договором про надання послуг.

Комунальним підприємством «Макіївтепломережа» до будинку в якому знаходиться квартира ОСОБА_4 надавалися послуги по теплопостачанню.

Той факт, що в квартирі ОСОБА_1 були відсутні вхідні двері , радіатори центрального опалення відсутні, вхід до квартири вільний двері не звільняє її від сплати за надані послуги по теплопостачанню, оскільки відповідно до ч.4 ст.1268, 322 ЦК України, навіть, якщо ОСОБА_1 була неповнолітньою, вона прийняла спадщину і зобов*язана утримувати майно , що їй належить. ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємиця досягла повноліття .

Враховуючі той факт, що КП «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 з приводу стягнення боргу звернулося до суду 28 березня 2012 року і остання посилалася на порушення позивачем строків позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за несплату послуг по теплопостачанню з березня 2009 року по 1 березня 2012 року в розмірі 2489, 48грн.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням , того, що судом частково було задоволено позовні вимоги розтвача, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 161 грн.

Щодо відмови у задоволені позову ОСОБА_1 про скасування незаконно нарахованої заборгованості в сумі 3312,92 грн., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такий позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.3 ЦПК України вбачається, що кожна особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Відповідно ст.ст.11,15 ЦК України - цивільні права й обов*язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства Кожна особа має право на судовий захист.

Під засобом захисту суб*єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просила скасувати незаконно нараховану заборгованість в сумі 3312,92 грн..

Зазначена сума заборгованості була визначена постачальником теплової енергії в вказана в попереджені.

Проте вказане попередження не є таким, що підлягає обов*язковому виконанню, воно носить рекомендований характер. Про вказане свідчить, заявлений КП «Макіївтепломережа» позов про стягнення з ОСОБА_1 боргу вже в сумі 4710, 49 грн, який апеляційним судом в межах строку позовної давності задоволений на суму 2489, 48грн.

За вказаних обставин, оскільки зазначені в попереджені суми сплати боргу, носять рекомендований характер і не були наслідком будь яких дій з боку відповідача , апеляційний суд вважає, що вказаний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити частково.

Рішення Совєтського районного суду міста Макіївки від 14 червня 2012 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість за наданні послуги по теплопостачання з березня 2009 року по 1 березня 2012 року в розмірі 2489, 48грн. та сплачений судовий збір у розмірі 161 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: