АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/747/2012

Головуючий по 1-й інстанції Сировєтнік

Суддя-доповідач: Томилко В. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді Томилка В.П.

суддів: Денисенко Л.М., Гонтар А.А.

з участю потерпілого ОСОБА_2

та засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2012 року.

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Червона Знамянка Кременчуцького району Полтавської області, українець, освіта вища, одружений, не працює, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимий, -

визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень. За ч.1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 виправданий.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 380 гривень матеріальної та 3 000 гривень моральної шкоди.

Згідно вироку суду 25 серпня 2010 року в другій половині дня ОСОБА_2 прийшов до квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, власником Ѕ частини якої він є, та бажав потрапити до помешкання. В цей час між ним та його тестем ОСОБА_3, який прийшов до квартири на прохання колишньої дружини ОСОБА_2, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 схватив болгарку та наніс 2 удари в область голови та 2 удари по руках ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді ран лівої ділянки голови, крововиливи та садна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

В апеляції засуджений ставить питання про скасування вироку суду та закриття провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, зокрема суд відхилив його клопотання про виклик в судове засідання свідка, а допитані свідки не підтвердили нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Крім того, суд не виконав вимог ст. 248 КПК України та не закрив провадження по справі за наявності не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.12.2010 року стосовно його дій по даному факту. Також вважає, що суд порушив таємницю нарадчої кімнати, так як останнє слово підсудному було надано 25 квітня, а вирок був винесений 26 квітня 2012 року.

В своїх запереченнях потерпілий просить вирок суду залишити без зміни посилаючись на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив всі докази по справі та обгрунтовано засудив ОСОБА_3 за вчинений ним злочин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши доводи ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та просить вирок скасувати, думку потерпілого, який вважає вирок суду законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені зазначених у вироку злочинних діянь підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Зокрема, сам засуджений як в ході судового слідства так і в апеляції не заперечує факту перебування біля квартири, співвласниками якої є його дочка і зять, потерпілий по справі ОСОБА_2, вказуючи на час, місце, знаряддя злочину та причини виникнення конфлікту між ним та потерпілим.

Крім того винуватість ОСОБА_3 підтверджується сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених в основу вироку доказів, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, в яких він вказував на обставини нанесення йому тілесних ушкоджень засудженим;

- свідка ОСОБА_4 про те, що він спускався по сходах та почув шум, а потім біля квартири ОСОБА_2 побачив ОСОБА_3, який тримав в руках болгарку, а також ОСОБА_2, сорочка якого була в крові. Коли він вийшов з під'їзду будинку, то його наздогнав ОСОБА_2, який повідомив, що тесть побив його болгаркою;

- свідка ОСОБА_5 про те, що він як дільничний інспектор по виклику приїхав до квартири, де проживає сім'я ОСОБА_2. Бачив ОСОБА_2, голова і одяг якого були в крові. Зі слів ОСОБА_2 його вдарив ОСОБА_3 Сам засуджений та його близькі не скаржились на ОСОБА_2;

- актом судово-медичного дослідження від 27.08.2010 року про наявність у ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, які могли бути спричинені за обставин вказаних потерпілим.

Вся сукупність зібраних по справ доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені злочину, за який він засуджений.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України є правильною.

Посилання у апеляції засудженого на недоведеність його винуватості показаннями свідків потерпілого колегією суддів вважаються такими, що не заслуховують на увагу, оскільки показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є послідовними і в сукупності з іншими доказами по справі обгрунтовано визнані судом належним і допустимим джерелом доказів по справі.

Судом першої інстанції були допитані всі свідки по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, а тому посилання засудженого на неповноту судового слідства є неспроможними.

В матеріалах справи дійсно в наявності є не скасована постанова дільничного інспектора Автозаводського РВ КМУ УМВС в Полтавській області від 10.12.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 по факту конфлікту 25.08.2010 року.

Разом з тим, доводи засудженого в цій частині про необхідність скасування вироку та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину є безпідставними, так як даною не скасованою постановою органу дізнання відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 296 та ч.1 ст. 125 КК України, а не за ч.2 ст. 125 КК України за якою ОСОБА_3 визнаний винним.

З протоколу судового засідання вбачається, що суд видалився до нарадчої кімнати, а повернувшись з неї проголосив вирок. Зауважень на протокол судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 322 КПК України з настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку, а тому посилання засудженого на порушення судом таємниці нарадчої кімнати у зв'язку з нічним часом не заслуховують на увагу.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України.

Застосування Закону України « Про амністію» заперечує.

За таких обставин колегія судів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2012 року щодо нього - без зміни.

С У Д Д І :

Головуючий: В. П. Томилко

Судді: