АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/351/2012

Головуючий по 1-й інстанції Тесленко

Суддя-доповідач: Томилко В. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді Томилка В.П.

суддів: Костенка В.Г., Корсун О.М.

з участю прокурора Гриня Н.Г.

потерпілої ОСОБА_2 та її представника

ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

та засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої та засудженого на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2012 року.

Даним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кобеляки Полтавської області, українець, освіта професійно-технічна, одружений, на утриманні малолітня дитина, 2007 року народження, працює в ФОП ОСОБА_6, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

визнаний винним та засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фінансового управління Кобеляцької РДА 1909 грвн. 15 коп. в рахунок відшкодування витрат за стаціонарне лікування.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 3 тисячі гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду 08 листопада 2010 року ОСОБА_5 прийшов в домогосподарство ОСОБА_7, розташоване за адресою Полтавська область Кобеляцький район АДРЕСА_2. В домогосподарстві ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 вживали алкогольні напої. Через півгодини до ОСОБА_7 прийшов ОСОБА_8, і вони втрьох продовжили вживати алкогольні напої, коли ОСОБА_8 став ображати і принижувати батька ОСОБА_5 У відповідь на це ОСОБА_5 запропонував змінити тему. Проте ОСОБА_8, розсердившись, розпочав бійку з ОСОБА_5 На що ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 удар долонею в область правого вуха, але останній продовжував задиратися та замахуватися, а ОСОБА_5 відхилився та наніс ОСОБА_8 удари руками та ногами в область голови та тулуба, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

В своїй апеляції прокурор, не оскаржуючи кваліфікацію дій ОСОБА_5, вважає, що суд призначив йому м'яке покарання, яке не відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, та обставинам, які обтяжують покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також при призначенні покарання суд не врахував думку потерпілої, яка просила суворо покарати ОСОБА_5, зазначала, що він не відшкодував шкоду, заподіяну злочином. Суд безпідставно прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та відмовив потерпілій ОСОБА_2 в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з чим прокурор просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_5 засудити за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій не оскаржуючи кваліфікацію дій ОСОБА_5, вказувала, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Суд безпідставно врахував наявність таких пом'якшуючих обставин як щире каяття, оскільки ОСОБА_5 вину у вчиненому злочині не визнав, давав неправдиві показання про кількість нанесених ударів, заподіяну злочином шкоду не відшкодував. Потерпіла зазначала про те, що суд безпідставно відмовив їй в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди. Потерпіла просила скасувати вирок суду та постановити новий, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, призначити більш суворе покарання та задовольнити цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грнв.

Засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вказував, що потерпілий ОСОБА_8 став ініціатором сварки, образивши його батька, першим почав битися, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №296 від 16.12.2010 року, та показаннями свідка ОСОБА_7 Такі неправомірні дії потерпілого спровокували у ОСОБА_5 стан сильного душевного хвилювання, під час якого він і заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження. З огляду на наведене, просив вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 КК України на ст.123 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Просить не позбавляти його свободи та дати можливість виправитись

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав свою апеляцію та вважає апеляцію засудженого такою, що не підлягає до задоволення; потерпілу та її представника на підтримання своєї апеляції; вислухавши засудженого та його захисника на підтримання своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення.

Місцевий суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_5 тяжкого злочину.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені зазначених у вироку злочинних дій підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зокрема, сам засуджений як на стадії досудового так судового слідства не заперечував факту виникнення бійки між ним та ОСОБА_8 та нанесення ним ударів в область тулуба ОСОБА_8, вказуючи на час і місце події та причини виникнення конфлікту.

Свідок ОСОБА_7 показав, щ вони спершу з ОСОБА_5 розпивали спиртні напої, а потім до них приєднався ОСОБА_8, у якою з ОСОБА_5 виник конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої вони наносили удари один одному.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Морфологічна характеристика та анатомічна локалізація виявлення тілесних ушкоджень дозволяє виключити можливість утворення при падінні ОСОБА_8 та металеву огорожу.

Аналіз наведених доказів, які повно і всебічно перевірені в судовому засіданні свідчать, що висновок суду про умисне, в ході обопільної бійки, заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 121 КК України є правильною.

Отже, твердження засудженого про те, що він наніс тілесні ушкодження, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, не відповідають матеріалам справи і спростовуються зібраними по справі доказами.

При призначенні покарання суд врахував всі загальні засади призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, працює, на утриманні має дружину та малолітню дитину, та обставини, які пом'якшують покарання, зокрема щире каяття і часткове відшкодування завданої шкоди та ті, які обтяжують покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги самі обставини вчинення злочину, зокрема причину виникнення конфлікту та бійки, ініціатором яких був саме потерпілий ОСОБА_8, а тому за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та обгрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні цивільного позову суд при обґрунтуванні його задоволення та відмови допустив суперечності, а саме, суд визнавши на стадії досудового слідства в порядку ст.49 КПК України потерпілою

матір померлого ОСОБА_8, суд задовольнив позов в частині стягнення матеріальних збитків, а в частині моральної шкоди відмовив посилаючись на відсутність моральних страждань, чим фактично визнав, що потерпіла не є потерпілою по справі.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та залишити без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_2 право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Полтавської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 частково задовольнити.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2012 року стосовно ОСОБА_5 змінити, скасувавши даний вирок в частині вирішення цивільного позову та залишити цивільний позов без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без зміни.

С У Д Д І :

Головуючий: В. П. Томилко

Судді: