Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року м. Рівне

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області - Полюхович О.І.

з участю: секретаря - Міщук Л.А.

прокурора -Войтюка А.М.

особи, що притягується до відповідальності -ОСОБА_2

захисника -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області відт 27 серпня 2012 року,

встановив:

Постановою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2012 року ОСОБА_2 призначено стягнення в розмірі 1360 грн з конфіскацією неправомірної вигоди в розмірі 1150 грн.

Згідно постанови суду, ОСОБА_2, який працює головним державним інспектором по Радивилівському району Рівненської області, будучи державним службовцем та посадовою особою, 11 липня 2012 року приблизно о 14-00 год в смт.Радивилів Рівненської області в приміщенні Радивилівської райдержадміністрації , незаконно отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 750 грн за видачу посвідчення водія тракториста-машиніста.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю складу правопорушення. В обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначив, що постанова суду не відповідає чинному законодавству, винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. ОСОБА_2 наголосив, що суд взяв до уваги записи розмов як доказ його вини у вчиненні правопорушення, однак даний доказ є недопустимим, оскільки добутий з порушенням закону. Посвідчення водія ОСОБА_4 він не передавав, оскільки у журналі видачі посвідчень відсутній його підпис про отримання посвідчення.

Заслухавши та проаналізувавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги і закриття провадження по справі, думку прокурора Войтюка А.М. про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП, тобто порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей у зв'язку із прийняттям обіцянки та пропозиції неправомірної вигоди для себе в розмірі 750 грн (а.с.1-4).

Частиною 2 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи;зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення доведена показаннями свідка ОСОБА_4, який показав, що за отримання посвідчення водія тракториста передав ОСОБА_2 хабар в розмірі 1150грн, протоколом огляду місця події від 11 липня 2012 року з якого слідує, що в службовому кабінеті ОСОБА_2 було виявлено та вилучено 1150 грн із нашаруванням спеціальних хімічних речовин (а.с.64 зв.).

Судом ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення за незаконне отримання неправомірної вигоди в розмірі 750 грн.

Однак, в резолютивній частині постанови суду від 27 серпня 2012 року зазначено, що ОСОБА_2 призначено штраф з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди в сумі 1150 грн. В постанові суду не вказано, за якою статтею КУпАП визнано винним ОСОБА_2 (а.с.65).

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 року №3477-ІV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні„Болдя проти Румунії" („Boldea v Romania", 19997\02, 15.02.2007р) підкреслив, що суд першої інстанції не здійснив розгляд всіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував докази, представлені заявником, що йому б надавало можливість, в разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази ( п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії»від 9 червня 1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України»від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Оскільки судом першої інстанції не здійснено розгляду всіх складових елементів правопорушення, не проаналізовано докази, представлені сторонами - за таких обставин постанова суду не може залишатися чинною і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст..62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому провадження по справі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, рішенням ЄСПЛ „Болдя проти Румунії" („Boldea v Romania", 19997\02, 15.02.2007р., суд, -

постановив:

Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2012 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження по справі закрити в зв'язку із відсутністю складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя :