П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:

Собіни І.М, Ковальчук Н.М., Ковалевича С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Костопільського районного суду від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Костопільського районного суду від 24 грудня 2009 року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни " за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року визнано неправомірною та зобов'язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Присуджено з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 20,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23.06.2011 року скасовано постанову Костопільського районного суду від 24.12.2009 р. та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 р. ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23.06.2011 року скасовано та направлено справу до апеляційного суду Рівненської області для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008

визнано неконституційними зміни до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", що

____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 2а-345/09 Головуючий в суді І інстанції -Маринич В.К..

Провадження № 22-ц 1790/1626/2012 Суддя-доповідач -Собіна І.М.

внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та

про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та

з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

Окрім того, місцевий суд обґрунтовано за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Разом з тим, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом до суду), не врахував, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції цей строк за заявою позивача не поновлював.

Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як на обґрунтування незастосування строків звернення до суду з позовом, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює зазначені правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було визнано неконституційним , то колегія суддів прийшла до висновку, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у 2007 році, позивач мав дізнатися 09 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати перебіг строку звернення з позовом до суду.

Із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 24 лютого 2009 року.

Статтею 100 КАС ( в редакції на час вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом .

Позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.

За таких обставин, в межах річного строку звернення з позовом до суду - за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказаний позов, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

В той же час адміністративний позов з вимогами за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року був поданий позивачем поза межами річного строку звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасування , а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити відповідно до ст. 100 КАС.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду в частині вимог за 2007 рік та розподілу судових витрат слід скасувати і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Керуючись ст. 100 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 205, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області - задовольнити частково.

Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2009 року в частині задоволення позову за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .

Судді: