Справа № 2609/14308/12
№ 2-3997/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Бурлаки О.В.,
за участю секретаря Сіроштан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації ВСП «Чоколівський», ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2012 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідачів про зміну та укладення окремого договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_5, в якому просить надати їй у користування кімнати площею 12 кв.м., а відповідачам дві інші кімнати площею 10 та 17,9 кв.м. Господарські приміщення залишити у спільному користуванні та відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок на кімнату площею 12 кв.м.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона та її колишній чоловік ОСОБА_3 проживали разом в АДРЕСА_5.
Квартира АДРЕСА_5 має статус неприватизованої квартири, розташована на 16 поверсі 16-поверхового будинку, загальна площа квартири -79,9 кв.м., жила площа -39,9 кв.м., складається з трьох кімнат (10 кв.м., 12 кв.м., 17,9 кв.м.).
Особовий рахунок на зазначену квартиру оформлено на ОСОБА_3.
Дана квартира надавалась відповідачу згідно з ордером № 032247-Б, виданого на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району у місті Києві від 24.01.1995 року № 123 на сім'ю із чотирьох осіб.
Зазначає, що за певних обставин подружнє життя з відповідачем почало розлагоджуватися, між ними часто почали виникати конфлікти. Один з таких конфліктів, який мав місце 06 серпня 2007 року, призвів до того, що ОСОБА_3 наніс їй тілесні пошкодження середньої тяжкості. Внаслідок того, що відповідач постійно ображав та почав бити, вона змушена була піти з квартири АДРЕСА_5, яка надавалась для сумісного проживання.
Також вказує, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Вищезазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2011 року. Після розлучення вона та відповідач ведуть окреме господарство і проживають різними сім'ями. На неодноразові звернення (як усні так і письмові) щодо розподілу особових рахунків відповідач не погоджується.
Також позивач зазначає, що на даний час в неї з іншими наймачами квартири АДРЕСА_5 виникли неприязні стосунки, дані особи не надають квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг, а потім, у зв'язку з тим, що вона їх не сплачує, вживають заходів у судовому порядку щодо визнання її такою, що втратила право користування квартирою.
Вважає, що зміна договору найму житлового приміщення і відкриття на її ім'я окремого особового рахунку на кімнату площею 12 кв.м. є дійсно обачливим та необхідним аби сформувати процес проживання та виконання прав і обов'язків наймача жилого приміщення найкращим чином.
В ході розгляду справи позивач надала заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить змінити договір найму житлового приміщення -квартири за адресою: АДРЕСА_5, надати їй у користування кімнату площею 9,4 кв.м., а відповідачам дві інші кімнати площею 12,3 кв.м. та 18,2 кв.м., а інші господарські приміщення залишити у спільному користуванні. Також просить зобов'язати ВСП «Чоколівський»КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації укласти з нею окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок на кімнату площею 9,4 кв.м.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просили задовольнити.
Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень, зазначили, що ОСОБА_3 та його сім'я у складі колишньої дружини ОСОБА_1, дочки ОСОБА_2 та сина померлої дружини ОСОБА_4 отримали квартиру за адресою: АДРЕСА_5 згідно ордеру № 032247-Б на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 24.01.1995 року № 123, як військовослужбовець, виведений зі складу Західної Групи Військ з території Німеччини.
Також вказують на те, що ОСОБА_1 за весь час проживання у спірній квартирі ніякої участі в утримані квартири та прибудинкової території не приймала. Всі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення виконуються виключно ОСОБА_3 та його дочкою ОСОБА_2
Відповідачі також пояснили, що розподіл житла, який пропонує ОСОБА_1 є несправедливим та не є прийнятним для інших мешканців квартири. Вважають, що такий розподіл житла не дасть змоги мешканцям вести нормальний спосіб життя з огляду на непрості відношення між позивачем та відповідачами і призведе до загострення стосунків. Головне, такий правовий стан житла не дасть змоги жодній із сторін вільно розпоряджатися своєю часткою житла. В подальшому, відповідачі визнали позов з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог та не заперечували проти його задоволення, проте зазначили, що задоволення позову може ускладнити процедуру приватизації та порушити права третьої особи ОСОБА_4, незважаючи на те, що він довгий час в квартирі не проживає.
Третя особа Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, будучи повідомленими належним чином про день, час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направили. Проте, через канцелярію суду 25.06.2012 року надійшла заява від представника третьої особи, відповідно до якої просить слухати справу у їх відсутності та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів справи, відповідно до чинного законодавства України (а.с. 22).
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ЦПК України, про що свідчать телеграма, конверт, що повернувся на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», які містяться в матеріалах справи (а.с. 19, 20), причини його неявки суду не відомі, а тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.01.1995 року на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві № 123 ОСОБА_3 з сім'єю з 4 осіб було видано ордер № 032247 серії Б на жиле приміщення -квартиру АДРЕСА_5 (а.с.4).
Згідно довідки форми № 3 від 13 квітня 2011 року № 570, виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації структурним підрозділом ВСП «Чоколівський», на даний час у вищевказаній квартирі проживають та зареєстровані 4 особи -позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3, дочка ОСОБА_2, син ОСОБА_4. Власником особового рахунку є ОСОБА_3 (а.с. 5).
За даними викупіювання поповерхового плану квартири, вказана квартира загальною площею 79,9 кв. м., в тому числі житловою площею 39,9 кв. м., складається з трьох кімнат площею 12,3 кв.м., 18,2 кв.м., 9,4 кв.м., знаходиться на 16 поверсі 16-типоверхового будинку (а.с. 37).
Спірна квартира сторонами не приватизована.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до частини 2 ст. 61 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем -житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48), частина кімнати, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Статтею 103 ЖК України передбачено, що договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
В силу ч. 1 ст. 104 ЖК України, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1998 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
На запитання суду до позивача та її представника про підтримання заявлених позовних вимог до відповідачів, останні наполягали на них та просили їх задовольнити.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Зі змісту наведеної норми, які повністю кореспондується з вищевказаними нормами законів, вбачається, що право обирати коло осіб, до яких може бути пред'явлено позов, цілком належить позивачу і саме виходячи з його волі, наявність якої є обов'язковою і яка має бути виражена у відповідному клопотанні, суд має прийняти рішення щодо заміни певних осіб на інших, або залучення нових осіб у відповідному процесуальному статусі.
Зазначене підтверджується позицією Верховного суду України, викладеній у п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», яка визначає, що при пред'явленні позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, оскільки позивачем вимоги матеріально-правового характеру про зміну договору найму до члена сім'ї ОСОБА_4 не заявлені, відповідачі зберігають за ним право на користування житловою площею в спірній квартирі, а тому задоволення позову може призвести до порушення прав останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказів того, що між членами сім'ї досягнуто домовленість про порядок користування спірним жилим приміщенням суду позивач також не надав.
На підставі вищевикладеного, суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки зміна договору найму в даному випадку суперечить вимогам чинного законодавства, буде порушувати права та зачіпати інтереси інших наймачів вказаного вище житлового приміщення, які користуються та мають право користуватися ним на тих же підставах, що і позивач.
Керуючись статтею 41, 55 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1998 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», статтями 3, 10, 20, 27, 31, 33, 57-60, 169, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, статтями 11, 15 ЦК України, на підставі статей 61-64, 103, 104 Житлового кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації ВСП «Чоколівський», ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Солом'янського
районного суду м. Києва О.В. Бурлака