Справа №2-1445/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді - Лозинської М.І.,

за участю секретаря- Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить визнати недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресоб6 АДРЕСА_1 серія ІІІ-КВ № 134073 від 08.05.2001р., виданий на ім`я відповідача ОСОБА_7 та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, серії ІІІ-КВ № 134074 від 08.05.2001 виданий на ім`я відповідача ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що померлий ОСОБА_8 , який є його батьком, мав на праві спільної сумісної власності жилий будинок по АДРЕСА_1, та відповідно право користування земельною ділянкою. 04.09.1997 року було видано Дев`ятою державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка була дружиною батька позивача, на ім`я відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1 Посилаючись на рішення Залізничного місцевого суду м. Києва від 27.09.20101 року, згідно з яким визнано частково недійсним зазначене вище свідоцтво про право на спадщину за заповітом в 1\2 його частині та визнано за ОСОБА_8 право власності на 1\2 частину спадкового майна, зазначає про недійсність державних актів, оскільки вони були оформлені на ім`я відповідачів на підставі вказаного свідоцтва. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_8, спадкоємцями якого після його смерті є позивач та ОСОБА_6 Як зазначає позивач, після того ,як йому стало відомо про порушення майнових прав батька та приватизації відповідачами земельної ділянки, з 2007 року позивач в судовому порядку оскаржує зазначені державні акти та посилаючись на перебування у провадженні судів різних юрисдикцій даної справи, просить поновити йому строк позовної давності для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.

Представник відповідачів та відповідач ОСОБА_3 в ході розгляду справи проти позовних вимог заперечували. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача, послалась на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки про наявність державних актів позивачу було відомо у кінці 2006 року при розгляді справи в окружному адміністративному суді про оскарження розпоряджень Київської міської державної адміністрації на підставі якого були видані державні акти, які є предметом спору. При цьому представник позивача зазначила про те, що згідно з Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року на наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині передачі у приватну власність ділянки, на підставі яких були видані державні акти, відмовлено, а тому правові підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Третя особа -ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, пославшись на їх необґрунтованість.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3,третьої особи, дослідивши матеріали справи , суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_8 -батько позивача , разом із своєю дружиною ОСОБА_9 мав право власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_9 державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 589 від 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на жилий будинок в АДРЕСА_1.( а.с.24).

Після смерті ОСОБА_8, батька позивача державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.32).

08.05.2001 року Київським міським управлінням земельних ресурсів видані на підставі розпорядження Київського міського голови від 14 серпня 2000року № 503-МГ Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серії ІІІ-КВ № 134074 та серії ІІІ-КВ № 134073 ( а.с.25,26).

Відповідно до рішення Залізничного місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001р. визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 04 вересня 1997р. про визнання за спадкоємцями ОСОБА_9 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на спадкове майно-жилий будинок АДРЕСА_1 в 1\2 його частині; визнано за ОСОБА_8 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1.( а.с.18).

Посилаючись на зазначене рішення, позивач просить визнати державні акти недійсними, оскільки підставою для прийняття розпорядження про передачу у власність земельних ділянок та видачі державних актів є свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке визнано судом недійсним , а відтак приватизація земельних ділянок відбулась з порушенням законодавства.

Згідно з ст.17 Земельного Кодексу України в редакції Закону України від 18.12.90року № 561-ХІІ, який діяв на час видання оспорюваних державних актів , передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Таким чином передача земельних ділянок у приватну власність здійснюється та видача Державних актів на право користування земельною ділянкою здійснюється виключно на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади.

Як встановлено судом , позивач не погоджуючись з передачею у приватну власність земельної ділянки відповідачам звертався до суду з позовом про оскарження розпорядження Київського міського голови від 14.08.2000 року № 503-МГ на підставі якого були видані спірні державні акти та про визнання недійсними державних актів.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2011 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, до Київської місткої ради, Київської міської державної адміністрації , треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів закрито. (а.с.30-31).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської ради № 503-МГ від 14.08.2000року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки розміром 0,1 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасована, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині передачі у власність земельної ділянки відмовлено.( а.с.58-60).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене, зважаючи на те, що Київським апеляційним адміністративним судом перевірено законність прийнятих розпоряджень на підставі яких були видані державні акти і які були єдиною правовою підставою для їх видачі; надано оцінку дійсності свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 04.09.1997 року, дані обставини доказуванню не підлягають, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки інших підстав для визнання недійсними державних актів судом не встановлено.

Стосовно застосування наслідків строку позовної давності та клопотання представника позивача про його поновлення , суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що позивач , починаючи з 2006 року неодноразово звертався до судів різних юрисдикцій з питання оскарження зазначених вище розпоряджень та визнання недійсними державних актів, що відповідно до приписів ст.264 ЦК України перериває строки позовної давності .

Проте, у зв»язку з обставинами встановленими апеляційним адміністративним судом, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд не бере до уваги підстави для поновлення строків позовної давності та застосування строків звернення до суду з даним позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст.17 ЗК України в редакції Закону України від 18.12.90року № 561-ХІІ, ст.ст.11,60,61,209,212-215,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Суддя: