Справа № 2-4138/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г.Б.,

при секретарях - Тарадайко Е.О., Кондратенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір позики, укладений 09.10.2009р. між нею та ОСОБА_2, Підставою позову зазначає введення її в оману відповідачкою.

В судовому засіданні представник позивачки після уточнення підстави позову (введення в оману) мотивувала вимоги тим, що відповідачка ввела її в оману, завірила позивачку в тому, що після звершення переведення квартири до нежитлового фонду, договір позики буде анульовано. А також запевнила позивачку , що вони укладають не договір позики, а фактично договір про надання послуг. Отримані кошти вона витратила на частину дій спрямованих на переведення до нежитлового фонду квартири , але як з»ясувалось, що квартира знаходиться не на другому поверсі, як зазначалось в робочому проекті, а на третьому поверсі, що не допускається для переведення до нежитлового фонду.

Представники відповідачки проти позову заперечували. Зазначили, що робочий проект ПП «АРТдизайн» про «Переведення проекту нежитлового фонду квартири АДРЕСА_1 у 2011р не виконувався.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2011р. ОСОБА_2 є власник квартири АДРЕСА_2.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

03 червня 2008року між ПП «Альянс» в особі ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з ОСОБА_2, предметом якого є надання послуг щодо узаконення перепланування житлової квартири та/або переведення квартири до нежитлового фонду, вартість послуг становить 100 000 грн. Передоплата становить 50 000 грн.

При укладанні цього договору планувалось переведення квартири до нежитлового фонду, яка мала б знаходитись на 2-му поверсі будинку, адле після укладання договору до проектної документації були внесені зміни і стало відомо, що квартира знаходиться на 3-му поверсі (а другий - технічний поверх)

Згідно п.1.4 Порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м.Києві, затвердженого Розпорядженням КМДА від 01.10.2002р., переведення жилих приміщень державної, колективної, приватної форм власності ту нежилі допускається у разі, якщо вони розташовані у цокольних, підвальних, напівпідвальних, перших та других поверхах жилих будинків, які мають окремий вихід або мають можливість окремого виходу та за згодою власників жилих будинків.

В силу положень чинного законодавства об»єкт не міг був переведений до нежилого фонду, про що сторони розуміли, що подальше виконання договору про переведення до нежилого фонду квартири не можливо., а тому дійшли висновку про необхідність перетворити зобов»язання позивачки ОСОБА_1 шляхом новації у боргове зобов»язання, що і було оформлено договором позики від 20.10.2008р.

20.10.2008р. між сторонами укладено договір позики на суму 10 000 доларів США (а.с.83)

09.10.2010р. укладено ще один договір позики на суму що еквівалентно 12 500 доларів США терміном до 31.12.2009р.( а.с.6)

В подальшому ОСОБА_2 звернулась до Пирятинського райсуду з позовом про стягнення коштів за договором позики, провадження по якому відкрито.

З пояснень представника позивачки, обман полягає в тому, що відповідачка завірила позивачку в тому, що після звершення переведення квартири до нежитлового фонду, договір позики буде анульовано. А також запевнила позивачку , що вони укладають не договір позики, а фактично договір про надання послуг. А тому позивачка - людина похилого віку, юридично не обізнана і повірила ОСОБА_2.

Разом з тим, представники відповідачки пояснили, що в зв»язку з тим, що ОСОБА_1 потребувала ще додаткових коштів для того, щоб повернути попередньо взяті у неї 10 000 доларів США, тому ОСОБА_3 погодилась і надала їй ще 12 500 доларів США.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину ввела в оману другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 ЦК України ) , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування.

Разом з тим, ОСОБА_2 не замовчує та не заперечує факту укладання договору позики та передачі грошей позивачці.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, що укладаючи договір від 03 червня 2009р. про надання послуг , ОСОБА_1 згідно наказу №17 вже не працювала в ПП «Альянс» з 01.01.2008року (а.с.85), і використала бланк підприємства з печаткою, а тому не мала законних підстав виступати від імені підприємства та укладати договори.

Доводи представника позивачки про введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, з посиланням на запевнення про фактичне укладання договору надання послуг, та на юридичну необізнаність, є безпідставними, спростовуються умовами договору позики, зокрема п. 5, п.11, п.19, якими зазначено предмет договору та умови договору , обов»язки як позивачки та к і відповідачки.

Таким чином на момент укладання договору позики від 09.10.2009р. його зміст не суперечив чинному законодавству.

Керуючись ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва

Суддя Супрун Г.Б.