ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 48/46 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Мотига М.О. –дов. від 06.10.2006р. Дудник С.О. - директор |
відповідача | не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації |
на постанову | від 27.06.2006р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 48/46 господарського суду м. Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергомонтаж» |
до | Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації |
про | стягнення заборгованості у розмірі 398654грн. |
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Київенергомонтаж»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації 398654грн. боргу за договором № 226 від 27.10.2004р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору № 226 від 27.10.2004р. на реконструкцію плавального басейну «Схід»дитячої спортивної школи м. Бровари, зобов’язання з боку ТОВ «Київенергомонтаж»виконані належним чином, однак відповідачем оплата за виконані роботи не здійснена, що в даному випадку й стало підставою для звернення з позовам до суду на підставі пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України про стягнення заборгованості у розмірі 398654грн.
У відзиві на позовну заяву, Управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації посилається на необґрунтованість позовних вимог, оскільки за умовами пункту 4.1 договору № 226 від 27.10.2004р. встановлений порядок розрахунків, а саме, оплата здійснюється замовником по мірі надходження коштів з джерел фінансування на даний об’єкт.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України –зобов’язання, строк якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В даному випадку розрахунки відповідачем за умовами договору виконуються належним чином, при надходженні коштів з обласного бюджету.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2006р. у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на приписи пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки договором № 266 від 27.10.2004р. сторони погодили умови договору, за якими позивач на свій ризик виконує певну роботу, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу після надходження коштів з джерел фінансування.
Таким чином момент виникнення обов’язку відповідача оплачувати виконані роботи сторони визначили настанням певної події, а саме надходженням коштів з бюджету.
Ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку, що оскільки у 2005р. кошти на фінансування даного об’єкту не надходили, строк оплати виконаних робіт з урахуванням умов договору, не настав.
За апеляційною скаргою ТОВ «Київенергомонтаж»Київський апеляційний господарський суд переглянувши рішення у справі в апеляційному порядку, постановою від 27.06.2006р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Постанова мотивована тим, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у логічно –смисловому зв’язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та /або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам
Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати як таку, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зобов’язання, строк якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У 2005р. кошти на фінансування даного об’єкту не надходили, а тому строк оплати виконаних робіт з урахуванням умов договору, не настав.
При цьому, на думку заявника договір № 226 від 27.10.2004р. має ознаки різних договорів.
Крім того, заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те, що під час повторного розгляду справи у апеляційному порядку по заувагою суду залишились надані докази про сплату 43300грн. за платіжним дорученням № 191 від 15.03.2006р.
Копія платіжного доручення належним чином була подана до суду у судовому засіданні 27.06.2006р. та залучена до матеріалів справи, але цьому доказу правовій оцінки не надано, про що свідчить розмір стягнутої суми.
ТОВ «Київенергомонтаж»у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, просить постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін з мотивів якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин справи встановлених судом першої чи апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладеного договору на реконструкцію плавального басейну «Схід»дитячої спортивної школи м. Бровари від 27.10.2004р. за № 226 та додаткової угоди до нього від 20.01.2005р. № 10 –04.
Свої зобов’язання ТОВ «Київенергомонтаж»виконав повністю і належним чином, про що свідчать докази у справі.
У той же час Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації частково виконало свої грошові зобов’язання за цими договорами. Сума боргу за додатковою угодою становить 398654грн.
При цьому, як вбачається зі змісту договору та додаткової угоди до нього, Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити передбачені замовленням роботи на умовах, передбачених цим договором.
Умови оплати передбачені в пунктах 4.1, 4.4, 12.2 договору, зокрема, оплата здійснюється Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації при надходження коштів з джерел фінансування на даний об’єкт. Джерела фінансування вказуються в додатку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимотати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання
За приписами пункту 1 статті 212 Цивільного кодексу України, особи які вчиняють певні правочини, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якою невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Частинами третьою та четвертою коментованої статті передбачені засоби запобігання недобросовісному сприянню настання умови або створенню перешкод для настання умови з боку учасників правочину.
Так, якщо настанню обставини, що є умовою набрання чинності або припинення правочину, недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Навпроти, якщо сторона, якій це вигідно, недобросовісно сприяла настанню обставини, з якою сторони пов’язують виникнення припинення або видозміни правовідносин, то припускається, що ця обставина не настала.
Таким чином, і в одному, і в другому випадку умова ніби захищається від «стороннього»впливу, і їй повертаються властивості факту об’єктивної дійсності.
За приписами частини другої пункту 1 статті 530 вказаного Кодексу, зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за умовами пункту 4.1 договору, оплата здійснюється Управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації при надходженні коштів з джерел фінансування на даний об’єкт. Джерела фінансування вказуються в окремих додатках до Договору.
На підставі пункту 4.4 договору, поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ –2в, КБ –3, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
Разом з цим, умови виконання договору, визначені у пунктах 4.1, 4.4 з урахуванням приписів статті 212 Цивільного кодексу України щодо встановлення певних правових наслідків для сторін умовного правочину залежно від причин настання чи не настання обумовлених у ньому обставин, досліджені не були.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи поза увагою судів першої та апеляційної інстанції були залишені доводи Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації щодо визначення правової природи договору № 226 від 27.10.2004р., якій на його думку має ознаки різних договорів, а саме, договору підряду та інвестиційного договору, посилаючись на те, що фінансування цього договору здійснюється з бюджетних коштів, розпорядником яких він не є.
Особа, яка є розпорядником державних коштів за цим договором судами не з’ясовувалась та до участі у справі, на підставі відповідних приписів Господарського процесуального кодексу України не залучалась.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. у справі № 48/46 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач