СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2012 року Справа № 5020-646/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Котлярової О.Л.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, Спиридонова Ірина Михайлівна, на підставі довіреності за № 4 від 10.01.12, (товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол");
відповідача, Лапіна Наталя Миколаївна, довіреність № 1371 від 22.10.12, Виконавчий комітет Інкерманської міської ради депутатів;
третьої особи, не з'явився, (Головне управління Держкомзему у місті Севастополі);
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" на рішення господарського суду міста Севастополя ( суддя Плієва Н.Г.) від 09 серпня 2012 року у справі № 5020-646/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" (вул. Хрустальова, б.6,Севастополь,99040)
до Виконавчого комітету Інкерманської міської ради депутатів (вул. Шовкопляса, 37,Інкерман,99703)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демідова, 13,Севастополь,99011)
про визнання укладеною додаткової угоди
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до виконавчого комітету Інкерманської міської ради депутатів про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 02/07-3 від 31.08.2007 року площею 9,4941 га, розташованої за адресою: вул. Нафтова, 2, м. Інкерман, Балаклавський район, м. Севастополь, з урахуванням протоколу розбіжностей від 15.12.2011.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" посилалось на порушення відповідачем частини 7 статті 181 Господарського кодексу України.
Так, позивач зазначає, що додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 02/07-3 від 31.08.2007 площею 9,4941 га, розташованої за адресою: вул. Нафтова, 2, з протоколом розбіжностей були отримані відповідачем 16.12.2012р., але Інкерманська міська рада депутатів позов до суду в двадцятиденний строк не подала та не надіслала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" протокол врегулювання розбіжностей, а тому додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 02/07-3 від 31.08.2007 площею 9,4941 га, розташованої за адресою: вул. Нафтова, 2, слід визнати укладеною в редакції позивача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2012 року у справі № 5020-646/2012 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд першої інстанції суд посилався на частини 3,7 статті 179, частину 2 статті 180, частину 5 статті 181 Господарського кодексу України та виходив з того, що в силу вимог частини 4 статті 202, 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в виборі контрагента та визначенні умов договору.
Крім того, господарський суд не взяв до уваги посилання позивача на положення частини сьомої статті 181 Господарського кодексу України, оскільки вказані приписи не можуть застосовуватись до спірних правовідносин в силу того, що укладання договору оренди (додаткової угоди до договору оренди) не є обов'язковим для сторін в силу закону.
Також суд зауважив, що серед переліку способів захисту права, вказаного в статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, відсутній такий спосіб захисту права, як визнання додаткової угоди укладеною, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 09 серпня 2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування заявленої апеляційної скарги, її заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, суд не задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, чим позбавив його можливості повно розкрити позовні вимоги, та заперечувати проти доводів відповідача.
Зокрема, позивач вважає, що суд не правильно застосував частини 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме, судом не враховано, що відповідач в порушення вказаних норм своєчасно не відреагував на надісланий позивачем відповідачу протокол розбіжностей до Додаткової угоди, якою відповідач запропонував внести зміни до договору оренди землі за № 02/07-3 від 31.08.2007р.
Також, за твердженням позивача, відповідач не скористався правом щодо врегулювання у 20-ти денний строк розбіжностей, вказаних в протоколі розбіжностей до Додаткової угоди, а також не звернувся до суду з відповідним позовом, а тому згідно з частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України пропозиції вказані позивачем в протоколі розбіжностей до Додаткової угоди вважаються прийнятими відповідачем.
Крім того, суд не вірно застосував норми матеріального права щодо невірно обраного способу захисту права, оскільки стаття 20 Господарського кодексу України визначає не виключний перелік способів захисту прав та законних інтересів, які можуть бути захищені іншими способами, передбаченими законом.
12.09.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду та призначений її розгляд у складі судової колегії: головуючий суддя -Сікорська Н.І., судді -Латинін О.А., Євдокімов І.В.
11.09.2012 р. Виконавчим комітетом Інкерманської міської ради депутатів наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві.
04.10.2012р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Котлярову О.Л.
04.10.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи був відкладений на 25.10.2012р.
У судовому засіданні 25.10.2012р. представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу та рішення господарського суду скасувати, представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
31.08.2007 між Інкерманською міською радою депутатів (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол"(орендар) був укладений договір оренди землі № 02/07-3, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд нафтобази по вул. Нафтова 2 в місті Інкерман Балаклавського району міста Севастополя.
Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 040866200003.
Відповідно до п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 9,4941 га, в тому числі під охоронною зоною -0,0363 га, під обмеженнями -0,0531 га. Кадастровий номер земельної ділянки 85 363 000 00 09 002 0003.
Відповідно до п.3.1 Договір укладений на 15 років.
30.09.2011 Інкерманською міською радою прийнято рішення № 12/30 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 9,4941 га по вул. Нафтова, 2 в м. Інкерман, укладеного між Інкерманською міською радою і ТОВ "Крим-Петрол" 31.08.2007 під № 02/07-З, зареєстрованого 20.03.2008 р. під № 040866200003 і укладанні додаткової угоди до договору оренди землі". Зазначене рішення прийнято у зв'язку із внесенням рішенням Інкерманської міської ради № 11/277 від 23.08.2011 змін до Методики визначенням розмірів орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Інкерман та у зв'язку з затвердженням рішенням Інкерманської міської ради примірного договору оренди земельної ділянки, примірної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
19.10.2011 за вих. № 1527 виконавчим комітетом Інкерманської міської ради на адресу позивача було скеровано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди для підписання (а.с.27).
15.11.2011 за вих. № 266 позивачем на адресу відповідача було повернено підписану Додаткову угоду з протоколом розбіжностей від 15.12.2011.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 02/07-3 від 31.08.2007 площею 9,4941 га, розташованої за адресою м. Інкерман Балаклавського району м. Севастополя, вул. Нафтова, 2 між сторонами Ікерманською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" з урахуванням протоколу розбіжностей ТОВ "Крим-Петрол" від 15.12.2011, посилаючись на частину сьому статті 181 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач у двадцятиденний строк після отримання додаткової угоди з протоколом розбіжностей не звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, а тому пропозиції позивача, викладені у протоколі розбіжностей, вважаються прийнятими.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про визнання Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною з урахуванням протоколу розбіжностей.
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав недосягнення згоди щодо внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки, тому до правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та норми цивільного і господарського законодавства.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.
У пункті 5 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Зокрема, договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для використання на обумовлений договором строк.
Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною четвертою статті 202 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, ініціатором укладення Додаткової угоди до договору оренди землі є Інкерманська міська рада (Орендодавець), у зв'язку з прийняттям рішення Інкерманською міською радою № 12/30 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 9,4941 га по вул. Нафтова, 2 в м. Інкерман, укладеного між Інкерманською міською радою і ТОВ "Крим-Петрол" 31.08.2007 під № 02/07-З, зареєстрованого 20.03.2008 р. під № 040866200003 і укладанні додаткової угоди до договору оренди землі". Зазначене рішення прийнято у зв'язку із внесенням рішенням Інкерманської міської ради № 11/277 від 23.08.2011 змін до Методики визначенням розмірів орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Інкерман та у зв'язку з затвердженням рішенням Інкерманської міської ради примірного договору оренди земельної ділянки, примірної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Вказані рішення є чинними та неоскаржені в судовому порядку.
Однак даний спір виник внаслідок не врегулювання Інкерманською міською радою протоколу розбіжностей до Додаткової угоди до договору оренди землі від 31.08.2007 під № 02/07-З, зареєстрованого 20.03.2008 р. під № 040866200003, що на думку позивача порушує норми частини 5,7 статті 181 Господарського кодексу України.
Проте з вказаним твердженням заявника апеляційної скарги не погодився суд першої інстанції та не погоджується судова колегія з наступних підстав.
Відповідно до норм чинного законодавства до укладання додаткових угод підлягають застосуванню ті ж норми, що й при укладанні договорів.
Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюються ч. 1 ст. 187 ГК України. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
За нормою частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В силу частини п'ятої статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
За змістом частини сьомої цієї норми, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Позивачем не зазначено норми закону, який би зобов'язував відповідача укласти Додаткову угоду до договору оренди землі в редакції позивача, не передбачено такої норми ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про оренду землі", а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що посилання позивача на частину 7 статті 181 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки вказані приписи не можуть застосовуватись до спірних правовідносин в силу того, що укладання договору оренди (додаткової угоди до нього) не є обов'язковим для сторін в силу закону.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач не згодний зі змінами до умов договору оренди землі, зокрема з розміром орендної плати, що запропонувала Інкерманська міська рада депутатів у додатковій угоді. Тобто у сторін виник спір щодо внесення змін до існуючого договору оренди землі, який необхідно вирішити у встановленому законом порядку.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку
Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. ( п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справу у спорах, що виникають з земельних відносин»)
Судова колегія також звертає увагу на те, що за взаємною згодою сторін договору зміни до договору оренди землі внесені не були, а Інкерманська міська рада, як зацікавлена сторона й дотепер не звернулась до суду з позовом про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, про що представник підтвердив в судовому засіданні, а тому Договір оренди земельної ділянки, який був укладений між сторонами, є чинним в редакції на момент його укладання.
Отже, аналізуючи вищевикладені норми законодавства, судова колегія вважає, що позивач передчасно звернувся в вказаним позовом, оскільки, ініціатором внесення змін до Договору оренди та зацікавленою особою у розумінні частини 4 статті 188 Господарського кодексу України є Інкерманська міська рада, тобто орган місцевого самоврядування.
Щодо невідповідності способу захисту обраного позивачем, судова колегія вважає зазначити наступне.
Як зазначалось раніше, позивач вважає, що органом місцевого самоврядування порушений порядок укладання Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого, на його думку, у нього виникло право вимагати визнання Додаткової угоди укладеної з урахуванням протоколу розбіжностей. При цьому позивач посилається на норму Господарського кодексу України, яка не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки, як встановлено, у відповідача відсутній обов'язок на укладання Додаткової угоди.
Пунктом 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справу у спорах, що виникають з земельних відносин»передбачено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду.
З огляду на те, що зміни до Договору оренди не відбулися, тому на даний час передчасно говорити про порушення прав позивача з тих підстав, що він продовжує користуватись земельною ділянкою на умовах Договору оренди земельної ділянки за № 02/07-3 від 31.08.2007, і наявність права на звернення до суду з позовом не завжди означає його порушення, оскільки саме наявність порушеного права передбачає судовий захист.
Отже, за таких підстав колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилення на відсутність передбаченого законом такого способу захисту прав та законних інтересів, як визнання договору укладеним, що не тягне за собою зміну та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність порушеного права позивача та безпідставність позовних вимог, що в свою чергу передбачає відмову у задоволенні позову.
Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на рішення господарського суду Донецької області по справі № 36/184пд, з підстав викладених в статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Також безпідставні посилання позивача на постанови Вищого господарського суду України по справам № 4/262 від 09.06.2009р. та №18/475 від 21.03.2010р. з огляду на те, що вказаними постановами встановлений обов'язок органу місцевого самоврядування щодо укладання договору оренди земельної ділянки внаслідок ухилення від виконання своїх же рішень.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно не задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, чим позбавив його можливості повно розкрити позовні вимоги, та заперечувати проти доводів відповідача, виходячи з наступного.
Так, дійсно позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника позивача.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявленого клопотання та з таким процесуальним рішенням погоджується судова колегія.
Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК ( 1798-12 ), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12 ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, з огляду на вищевикладене та з підстав закінчення строку розгляду справи, а також зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризували правовідносини сторін, і нез'явлення представника сторони не перешкоджала суду першої інстанції вирішити спір по суті, судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовували висновків, викладених у рішенні господарського суду першої інстанції, а тому вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін з підстав правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2012 року у справі № 5020-646/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді О.Л. Котлярова
І.В. Євдокімов