ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.12 Справа №5015/3177/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 1'487'577,20 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Гріденко Т.В. -представник (дов. б/н від 20.08.2012р., діє до 20.08.2013р.);

від відповідача: Костишак В.М. -начальник юридичного відділу (дов.№23699 від 05.12.2011р., діє 04.12.2012р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД»подано позов до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про стягнення заборгованості в сумі 1'487'577,20 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 21.08.2012р. Ухвалою суду від 21.08.2012р. розгляд справи відкладався на 07.09.2012р. через першу неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами всіх вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 07.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1'487'577,20 грн. (в т.ч. 1'018'200,00 грн. -основного боргу, 459'194,70 грн. -пені, 10'182,50 грн. -інфляційних нарахувань) та судові витрати.

В судовому засіданні 07.09.2012р. представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№19619/12 від 05.09.2012р.). Зокрема, представник відповідача погоджується з сумою основного боргу, проте, просить здійснити перерахунок пені, інфляційних втрат та судового збору, які підлягають до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

19.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД»(Продавцець) -позивач по справі, та Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(Покупець) -відповідач по справі, було укладено договір купівлі-продажу №114 (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти автотехніку МАЗ наступної модифікації: МАЗ-533702-240, автомобільне шасі, новий, колісна база 4х2, двиг. ЯМЗ-236НЕ2 (Євро-2), 230 к.с., вантажопідйомність 11 600 кг., кабіна мала без спальних місць, паливний бак 200 л, АБС, запасне колесо з диском, заводської комплектації, в кількості вісім одиниць.

Згідно п.2.2 договору вартість однієї одиниці техніки складає 274'625,00 грн. (без ПДВ). Загальна сума договору з урахуванням ПДВ 20% складає 2'636'400,00 грн. (два мільйони шістсот тридцять шість тисяч чотириста грн., 00 коп.).

Розрахунок між сторонами здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошей на банківський рахунок продавця, згідно рахунку, який подається продавцем протягом одного робочого дня з моменту підписання цього договору і є невід'ємною його частиною. За товар здійснюється передплата 15% - 395'460,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% (триста дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.) від вартості товару протягом трьох банківських днів після отримання рахунку (п.3.1-3.2.1 договору).

Відповідач зробив часткову передплату у розмірі 300'000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по рахунку №26008702681126 (наявна в матеріалах справи).

Позивач поставив відповідачу товар у кількості чотири техніки одиниці, що підтверджується видатковою накладною №-А97 на суму 329'550,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та видатковою накладною №-А104 на суму 988'650,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Зазначений товар відповідачем був отриманий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: №800 від 21.10.2011р. та №853 від 07.11.2011р., які видані на ім'я Петрах Оксани Іванівни. Крім того, між сторонами було складено акт приймання-передачі автотехніки від 22.10.2011р., за яким на підставі довіреності №800 від 21.10.2011р. на ім'я Петрах О.І. продавець передав, а покупець прийняв одну одиницю техніки на суму 329'550,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та акт приймання-передачі автотехніки від 08.11.2011р., за яким на підставі довіреності №853 від 07.11.2011р. на ім'я Петрах О.І. продавець передав, а покупець прийняв три одиниці автотехніки на суму 988'650,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу чотири одиниці техніки на загальну суму 1'318'200 грн.

Доказів здійснення будь-яких оплат за поставлений товар, крім суми передоплати у розмірі 300'000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), станом на день розгляду, в матеріалах справи немає.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1'018'200,00 грн. Представник відповідача у поданому відзиві з основною сумою заборгованості погоджується.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 10'182,50 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційним і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Згідно п.3.2.2 договору повна сплата конкретних одиниць товару, за винятком зробленої передплати, здійснюється покупцем протягом двадцяти календарних днів після отримання товару (підписання акту приймання-передачі). Таким чином, обов'язок по оплаті за одну одиницю техніки, яка була передана за актом приймання-передачі 22.10.2011р., настав 11.11.2011р., а за три одиниці техніки, які були передані за актом приймання-передачі 08.11.2011р., настав 28.11.2011р.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційний втрат, встановив, що їх нарахування у відповідності до зазначеного вище листа ВС України стосовно суми заборгованості у розмірі 988'650,00 грн. повинно відбуватися не з 01.11.2011р., а з 01.12.2011р. Крім того, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем було допущено математичну помилку. Таким чином, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 4'398,94 грн.

Відповідно п.6.2 договору, позивач за період з 11.11.2011р. по 10.07.2012р. стосовно заборгованості у сумі 29'550,00 грн. нарахував відповідачу 14'302,20 грн. пені, а за період з 28.11.2011р. по 10.07.2012р. стосовно заборгованості у сумі 988'650,00 грн. нарахував відповідачу 444'892,50 грн. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо нарахованої суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.6.2 договору в разі порушення покупцем строку проведення остаточного розрахунку за товар, передбачений в підпункті 3.2.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Проте, відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, поданий позивачем розрахунок не вірний, адже його проведення здійснювалося без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Крім того, згідно частини шостої ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорі не має вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено ст.232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому розрахунок позивача, проведений за період більший ніж 183 дні, є не правильний.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що її сума становить 78'185,12 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»№2600725171 у ПАТ «Укргазпромбанк»та №26003000000668 у ПАТ «Всеукраїнському Банку Розвитку». Суд в ухвалі від 31.07.2012р. просив письмово аргументувати підстави забезпечення позову та надати докази наявності обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову. Позивач подав доповнення до заяви про забезпечення, в якому свої вимоги по забезпеченню позову підтримав враховуючи те, що відповідач свідомо ухиляється від контактів з позивачем та не виконує зобов'язань щодо умов договору.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та доповнення до неї суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідача вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки, що не відповідає переліченим вище способам забезпечення позову.

Крім того, згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Позивачем не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, та не аргументовано необхідності застосування такого заходу забезпечення позову для виконання рішення, як цього вимагають наведені вище положення.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних та актів приймання-передачі, підписаних сторонами без жодних застережень, проте матеріалами справи не підтверджено факту проведення відповідачем оплати вартості поставлених позивачем товарів у повному обсязі.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 07.09.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 07.09.2012р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 193, ч.2 ст.218, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, буд.22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00240158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД»(01013, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.108, кв.14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23521635) 1'018'200,00 грн. -основного боргу, 78'185,12 грн. -пені, 4'398,94 грн. -інфляційних втрат та 22'015,68 грн. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.