ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.12 Справа №5015/3078/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

про стягнення в сумі 133'815'143,15 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Станішевський І.С. - начальник сектору (дов.№14-386 від 23.04.2012р., діє до 23.04.2015р.);

від відповідача: Негря Г.Ю. -юрисконсульт (дов.№б/н від 04.01.2011р., діє до 04.01.2014р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»подало позов до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»про стягнення в сумі 133'815'143,15 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 15.08.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. В судовому засіданні 04.09.2012р. було оголошено перерву до 18.09.2012р.

04.09.2012р. представником відповідача подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що визнає наявну заборгованість перед позивачем в сумі 116'787'354,64 грн., проте з огляду на той факт, що відповідач належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов'язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з підприємства, та розстрочити виконання рішення на 12 місяців із сплатою заборгованості рівними частинами.

14.09.2012р. представник позивача подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій з огляду на той факт, що станом на момент прийняття справи до розгляду, відповідачем не було погашено заборгованість, позивач вважає за необхідне збільшити розмір своїх позовних вимог, в частині збільшення суми основного боргу, пені, трьох відсотків річних, штрафу та інфляційних втрат, які станом на 07.09.2012р. складають 123'576'289,79 грн., 6'903'572,33 грн., 1'501'529,30 грн., 11'019'634,39 грн., 653'279,08 грн. відповідно (розрахунки додаються).

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 143'654'304,90 грн. (в т.ч. 123'576'289,79 грн. -основного боргу, 6'903'572,33 грн. -пені, 1'501'529,30 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 11'019'634,39 грн. -штрафу, 653'279,08 грн. -інфляційних нарахувань) та судові витрати.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник відповідача визнав позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд зменшити розмір пені і відстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна»(Продавець) - позивач по справі та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(Покупець) -відповідач по справі, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2307/11 (надалі по тексту -договір).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (далі -газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки товару (п.6.1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 123'576'289,79 грн. Відповідач проти суми основної заборгованості не заперечує.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 653'279,08 грн. та три відсотки річних за користування чужими коштами у 1'501'529,30 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така ж позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі №23/466.

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційним і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив, що за період з листопада 2011 року по серпень 2012 року мала місце дефляція, а не інфляція. Натомість, позивач, при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат не врахував місяці, у яких мала місце дефляція, а, отже, такий розрахунок невірний. Таким чином, у зв'язку з відсутністю інфляції в період, за який виникла заборгованість, відсутні інфляційні втрати позивача.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10.01.2002р. №2921-ІІІ (із внесеними змінами і доповненнями) та п.7.2 договору позивач нарахував відповідачу 6'903'572,33 грн. -пені (розрахунок наявний в матеріалах справи). Відповідно до вимог п.7.2 договору позивач нарахував відповідачу 11'019'634,39 грн. -штрафу.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, проте відповідач не оплатив вартості поставленого товару у повному обсязі та штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з відсутністю повної оплати поставленого газу.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на той факт, що відповідач належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов'язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання, суд вирішив задоволити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні 18.09.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 20.09.2012р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 193, ч.2 ст.218, Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 610, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»(01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 123'576'289,79 грн. -основного боргу, 6'903'572,33 грн. -пені, 1'501'529,30 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами, 11'019'634,39 грн. -штрафу та 64'380,00 грн. -судового збору, з розстроченням сплати суми заборгованості на 12 місяців зі сплатою до 31 жовтня 2012р. - 11'922'117,16 грн., до 30 листопада 2012р. - 11'922'117,15 грн., до 31 грудня 2012р. - 11'922'117,15 грн., до 31 січня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 28 лютого 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 31 березня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 30 квітня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 31 травня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 30 червня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 31 липня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 31 серпня 2013р. - 11'922'117,15 грн., до 30 вересня 2013р. - 11'922'117,15 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.