ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 листопада 2006 р.

№ 17/150

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю., –головуючого

Катеринчук Л.Й.,

Хандуріна М.І.

розглянувши  касаційну скаргу

ВАТ “Оріана”

на рішення

господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2006 року

у справі господарського суду

№ 17/150 Івано-Франківської  області

за позовом

ВАТ “Оріана”

до	ЗАТ “Оріпласт” ТОВ “Престиж Лтд”

про	визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від ВАТ “ Оріана” – Кузів В.С.

від ТОВ “ Престиж ЛТД” –Решетило Т.А.  

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2006 року у справі № 17/150 (суддя Неверовська Л.М.) в позові Відкритого акціонерного товариства “Оріана” до закритого акціонерного товариства “Оріпласт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Лтд” про визнання недійсним договору №10-09/01-ор/кр від 10.09.2003 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, в даному випадку,  невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Не погоджуючись з вказаним рішенням  ВАТ “Оріана” звернулось до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою в якій просить скасувати  рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2006 року у справі № 17/150 та прийняти нове рішення.

Касаційна скарга  мотивована тим, що  в межах справи про банкрутство  відповідач збагатився за рахунок майна, що належить ВАТ “ Оріана” і порушив право інших кредиторів, а отже і вимоги Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Колегія судів Вищого господарського суду України ,  переглянувши в касаційному порядку рішення господарського суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої  інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга   підлягає частковому задоволенню, виходячи з  такого:

- як встановлено судом першої інстанції, 10.09.2003  між ЗАТ "Оріпласт" та ТОВ "Престиж Лтд" укладено договір купівлі-продажу №10-09/01-ор/кп, згідно якого ЗАТ "Оріпласт" відчужив ТОВ "Престиж Лтд" цех по виробництву виробів з поліетилену і пластмаси, цех по розливу гіпохлориту натрію, загальною вартістю 610536 грн.. Пунктом 1.4 договору встановлено, що право власності на приміщення переходить після здійснення оплати.

Також судом встановлено, що сторонами підписаний акт прийому-передачі приміщень від 12.09.2003 , платіжними дорученнями №№ 1831 від 16.09.2003 р., 1829 від 16.09.2003 р., 1828 від 16.09.2003 р.,1832 від 16.09.2003 р.,1833 від 16.09.2003 р.,1830 від 16.09.2003 р. проведена оплата приміщень в сумі 610536 грн..

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням вимог ст.43 ГПК України при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи та предмету  спірного договору купівлі-продажу, підстав виникнення права власності  продавця за спірним договором,  з огляду на таке:

- як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2003 у справі № Б-11/283 скасовано заходи щодо грошових вимог кредиторів ВАТ "Оріана", в частині дозволу  ЗАТ "Оріпласт" відчужити частину майнових активів  ВАТ "Оріана" , переданих в статутний фонд  ЗАТ "Оріпласт" , а саме цеху по виробництву миючого засобу та цеху по виробництву виробів з поліетилену, загальною вартістю 1 016 500грн. Дозволено відчуження вказаного майна. Відчуження ухвалено  провести з дотриманням зобов'язань щодо надання засновнику  ЗАТ "Оріана" безповоротної фінансової допомоги на погашення заборгованості по заробітній платі в сумі 200 000грн., згідно договору  № 19-08 від 19.08.203 між ЗАТ "Оріпласт" та ЗАТ "Оріана".

Вказані обставини місцевим господарським судом не досліджені та не надана правова оцінка зазначеним фактам.

Крім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні посилається на те, що  при вирішенні спору про визнання угоди недійсною, слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак суд не встановив зазначених обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що ст.48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам Закону.

Господарський суд , в порушення вимог ст.43 ГПК України,  не  надав всебічного правового  обґрунтування, чому він дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, якої, на думку суду,   нормі Закону відповідає за змістом спірний договір.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження господарським судом апеляційної інстанції обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.

Положеннями ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі наведеного та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення   та направлення справи на новий розгляд господарському суду Івано-Франківської області.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду  необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119  -  11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Оріана” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2006 року у справі № 17/150  скасувати.

Справу передати господарському суду Івано-Франківської області   на новий розгляд.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                           Л.Й. Катеринчук

          М.І. Хандурін