ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.12.2005 у справі № 3/134 "Б" (суддя Філіпова Т.Л. ) відмовлено в задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про визнання кредитором на суму 20409,22грн. та включення його до другої черги задоволення; визнано частково грошові вимоги кредитора УПФУ в Бердичівському районі до банкрута в сумі 4234,24грн.; в решті задоволення вимог на суму  5 940,09 грн. відмовлено; включено частково визнанні вимоги   УПФУ в Бердичівському районі до банкрута на суму 4 234,24грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі № 3/134 "Б" (Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.)   в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційну скаргу УПФУ в Бердичівському районі задоволено частково, ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.12.2005 у справі № 3/134 "Б"  змінено. Пункти 1-2 абзац 2 пункту 6 резолютивної частини ухвали викладено в такій редакції: "п.1. - Відмовити у задоволенні заяви  громадянина ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів по заборгованості  із заробітної плати. п. 2 - Визнати вимоги кредитора Управління ПФУ у Бердичівському районі Житомирської області  на суму 12746 грн. 55 коп.  п. 3 -  В задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України у Бердичівському районі на суму 10969 грн. 02 коп. відмовити."

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,  в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.12.2005 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі № 3/134 "Б" в частині відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про включення 20409,22грн. до вимог поточних кредиторів з оплати праці.

Касаційна скарга мотивована тим , що заявник має відноситись до працівників боржника поза облікового складу , перед якими боржник має зобов'язання щодо оплати праці,  чому суди попередніх інстанцій не надали оцінки.  

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань боржника перед працівниками підприємства - банкрута.

Колегія судів Вищого господарського суду України ,  переглянувши в касаційному порядку ухвалу місцевого та постанову апеляційного   господарського суду  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з  такого:

- як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського  суду Житомирської області від 29.09.2003 порушено провадження у справі №3/134"Б" про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" за заявою АК АПБ "Україна"  в особі Житомирської дирекції АК АПБ "Україна".

Оголошення про порушення провадження у справі №3/134"Б" опубліковано в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України - газеті "Урядовий кур'єр" 26.12.2003р. №245.

Постановою господарського суду Житомирської області  від 31.05.2005 визнано боржника - СТОВ "Еліта" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.05.2005 громадянин ОСОБА_1 подав до господарського суду заяву, в якій просив включити до списку поточних кредиторів другої черги його заборгованість із заробітної плати на суму 20409, 22 грн., як зобов'язання перед працівниками. 

Як вбачається з договорів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 на правові   послуги    адвоката,    адвокатом    ОСОБА_1 надавались послуги на представництво інтересів СТОВ "Еліта" в суді.

З матеріалів справи вбачається, що    рішенням Бердичівського районного суду Житомирської області від 04.02.2004   у  справі   №   2-35/04   із   СТОВ   "Еліта"   на   користь   ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по виплаті гонорару за надання правових послуг на суму 20409,22грн. та 204,10грн. держмита .

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у  другу  чергу  задовольняються  вимоги,  що  виникли  із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута  (за винятком   повернення   внесків   членів  трудового  колективу  до статутного  фонду  підприємства).

Законодавець визначає поняття працівник зокрема в Законі України "Про охорону праці " ,  згідно якого працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі  та  виконує  обов'язки  або  функції  згідно  з трудовим договором (контрактом).

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянином ОСОБА_1 не представлено суду доказів які б свідчили про перебування у трудових відносинах з підприємством-банкрутом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом, об'єднанням чи адвокатом.

Отже, виходячи з викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що відносини між СТОВ   "Еліта" та адвокатом ОСОБА_1, що виникли при наданні останнім правової допомоги за договорами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 не є трудовими відносинами в розумінні Кодексу законів про працю. 

Виходячи з викладеного, заявник касаційної скарги не є суб'єктом правовідносин, які регулюються ч.1 ст.31 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ухвалою від 09.04.2004 господарський суд відмовив Управлінню Пенсійного фонду України в Бердичівському районі у визнанні грошових вимог на суму 195,02грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2004р. ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.04.2004 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2004р. затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника - СТОВ "Еліта" .

Постановою господарського суду Житомирської області  від 31.05.2005 визнано боржника - СТОВ "Еліта" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи,  31.10.2005 до господарського суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі з клопотанням про визнання поточних кредиторських вимог на суму 23715,57грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі на суму 12746,55грн. є правомірними, оскільки підтверджуються належними доказами і заявлені в порядку, визначеному ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В іншій частині вимоги УПФУ в Бердичівському районі не підтверджуються наданими доказами.

                 Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для скасування постанови  Житомирського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року у справі № 3/134”б”.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі № 3/134 "Б" залишити без змін.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                           Л.Й. Катеринчук             

                                                                                                    М.І. Хандурін