Справа №2-1043/08

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

 

27 червня 2008 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді                                                      Шигірт Ф.С.,

при секретарі                                                      Махота О.В.,

за участю:

позивача                                                              ОСОБА_1,

представника позивача                                      ОСОБА_7,

відповідача                                                          ОСОБА_3,

представника відповідача                                  ОСОБА_8,

третьої особи                                                       ОСОБА_6,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ясинуватій цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (що діє в інтересах ОСОБА_2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про розірвання договору найму жилого приміщення, виселення та відшкодування моральної шкоди,

 

В С Т А Н О В И В:

 

24 грудня 2007 року позивач ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, звернулась до суду з позовом про виселення відповідачів з житлового будинку,  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Свої вимоги вона обгрунтувала тим, що зазначений житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2000 року. В червні 2005 року, за погодженням з власником будинку, вона уклала з відповідачами договір найму житла без визначення строку дії. 

16 лютого 2007 року вона письмово попередила відповідачів про наступне розірвання договору найму відповідно до ч.3 ст.168 ЖК України і запропонувала їм виселитись з будинку, однак, відповідачі відмовляються добровільно виселитись, що понудило її звернутись до суду.

Крім того, вважала, що неправомірними діями відповідачів власнику будинку ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, оскільки він не має можливості вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а саме не може вселити в будинок членів своєї сім'ї. В рахунок відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку 1700 грн.

 

21 квітня 2008 року позивач ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, і крім іншого просила розірвати договір найму житла розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачами.

 

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги  підтримала в повному обсязі і  пояснила, що  будинок потрібен для проживання ОСОБА_6 який є батьком власника. Те що він є членом сім'ї власника не потребує доказування, хоча є й акт що підтверджує спільне проживання до 2001 року.

Крім того, договір найму житла підлягає розірваню, бо позивачі не виконують його умови в частині повної оплати.

Так рішенням суду було встановлено обов'язок відповідачів платити по 100 грн. на місяць в якості оплати за договором найму житла, а відповідачі оплачують по 50 грн. на місяць.

  Відмовляючись виконати законні вимоги про виселення, відповідачі завдають моральної шкоди власнику житла ОСОБА_2, оскільки він хвилюється через те, що не може вільно розпоряджатись своєю власністю.

 

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача і наполягав на їх задоволенні.

 

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і пояснила, що вона додержується всіх умов договору, оплату здійснила наперед за пів року, оплачує всі комунальні платежі і не має заборгованості.

 

Представник відповідача вважав вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Суду пояснив, що позивачка не довела, що житловий будинок, що належить ОСОБА_2, йому потрібен для власного проживання або для проживання членів його сім'ї, оскільки сам ОСОБА_2 тривалий час мешкає з сім'єю в Бельгії. Його батько ОСОБА_7 не є членов сім'ї свого сина, оскільки з  ним не проживає та спільне господарство не веде. Позивач не має права вимоги змінювати умови договору найму житла, бо це прямо не вказано в довіреності яку видав на її ім'я власник житла.

 

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5  В судове засідання не з'явились, надавши письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

 

Третя особа - ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав і надав суду письмові пояснення (а.с.120-121).

 

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

 

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України, особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Судом встановлено, що  житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2, про що свідчить договір купівлі-продажу від 12.12.2000р. (а.с.16).

З доповнень до позовної заяви вбачається, і це встановлено рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 30.10.2007 року (а.с.7-10), що між ОСОБА_1, що діяла за дорученням ОСОБА_2, і ОСОБА_4 був укладений договір найму зазначеного будинку  на невизначений строк. 

В цьому будинку  ОСОБА_4 мешкає разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_5, що  ніким не оспорюється.

Позивачка вимагає виселення відповідачів, посилаючись на  той факт, що договір найму, укладений нею з відповідачами, слід вважати розірваним, оскільки вона попередила наймачів про це за три місяці, однак ці ії доводи суперечать вимогам Закону, оскільки відповідно до ч.1 ст.821 ЦК України, договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.825 ЦК України, договір найму житла може бути розірваним за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Цей перелік є вічерпним.

 

Положення ч.4 ст.168 ЖК України вказують й на підстави розірвання договору найму - використання приміщення не за призначенням, систематичне порушення правил соціалістичного співжиття що робить неможливим  для інших проживання з ними в одному будинку.

 

Позивачка в своєму позові не посилалась на руйнування житла наймачем та членами сім'ї.

Щодо стверджень позивача про неповну сплату відповідачами орендної плати, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Так з пояснень позивача з'ясувалося, що при укладенні договору була встановлена плата в сумі 50 гривень, а рішенням суду від 30.10.2007 року було встановлено оплату в сумі 100 грн. Суд дослідивши вказане рішення встановив, що рішенням умови договору змінені не були. Позивач в свою чергу не надала доказів про зміну умов договору щодо збільшення оплати.

Щодо неповної оплати комунальних платежів, сторони разом пояснили, що відповідачі оплачують їх самі з середини 2007 року. До цього вони передавали кошти позивачці і вона їх оплачувала.

Як вбачається з копій квітанцій (а.с.102-119, 136-148) та претензії (а.с.131), заборгованість виникла не з вини відповідачів.

Таким чином, підстав для розірвання договору передбачених ч.2 ст.825 ЦК України та ч.4 ст. 168 ЖК України судом не виявлено.

 

Крім того, відповідно до ч.3 ст.825 ЦК України, договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї.

Частина 3 ст. 168 ЖК України, ставить наголос на можливість розірвання договору найму житла за вимогою наймодавця, якщо воно потрібне для проживання йому та членам його сім'ї.

 

Таким чином, закон захищає права наймачів шляхом звуження кола випадків, коли можна розірвати договір без їх згоди, і допускає це в разі коли житло необхідне для проживання самого власника будинку і з ним членів сім'ї, а не окремо будь-кого з його родичів. Це вказує на те, що підстави для розірвання договору передбачені ч.3 ст.825 ЦК України та ч.3 ст.168 ЖК України відсутні, бо позивачка обумовила розірвання договору найму, необхідністю використання будинку для проживання не наймодавця, а члена його сім'ї -  ОСОБА_6, що доводиться батьком. 

 

З пояснень третьої особи ОСОБА_6 (а.с.120-121) вбачається, що він є власником будинку, але це суперечить іншим доказам у справі, тому суд до цих пояснень ставиться критично.

З акту (а.с.73) вбачається, що третя особа є батьком власника будинка і проживав разом з сином з 1997 року по 2001 рік. З 2001 року власник будинку проживає з сім'єю за кордоном. Це підтверджується поясненнями позивачки та довіреностями (а.с.15,16).

 

Враховуючи, що спір виник в цивільних та житлових правовідносинах, а третя особа не проживає разом і не веде спільного господарства з сином близько семи років, суд вважає, що в данному випадку ОСОБА_6 не можна вважати членом сім'ї  власника будинку ОСОБА_2

Відповідно до  ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Конституційний суд в своєму рішенні №5-рп/99 від 03.06.1999р., «стосовно поняття «член сім'ї», виходить із об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства».

Відповідно до ч.4 ст.3 СК України, наявність кровного споріднення є лише підставою для створення сім'ї, а не сім'єю по суті.

 

Враховуючи що суд не встановив факт порушення відповідачами прав позивача та особи в інтересах якої вона звернулась до суду, підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди відсутні.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.214-215 ЦПК України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про  розірвання договору найму, виселення та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

 

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

 

 

 

 

Суддя