СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року Справа № 5002-19/6161-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Антонової І.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

кредитора, Котлярова Олена Валеріївна, на підставі довіреності за №87/10/10-024 від 03.03.2012р. (Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби);

боржник, не з'явився, (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3);

арбітражний керуючий, не з'явився, (арбітражний керуючий Акулінічев А.М.);

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-19/6161-2010

за заявою ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40,Євпаторія,97416)

до боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

за участю: арбітражного керуючого Акулінічева А.М. (АДРЕСА_3)

Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Довгоруківська, 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

Державний реєстратор Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2,Євпаторія,97416)

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим (вул. Революції, 41/24,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97414)

Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції (вул. Леніна, 54,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97414)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Євпаторія АР Крим звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3), у порядку передбаченому статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2010р. було порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011р. припинено повноваження арбітражного керуючого Кириліна М.В. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Акулінічева А.М. Цією ж ухвалою було продовжено строк ліквідаційної процедури на 4 місяця, починаючи з 12.07.2011р., тобто до 12.11.2011р.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012р. провадження по справі №5002-16/6161-2010 про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом припинено. Звіт арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 29.11.2011р. та клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 08.12.2011р. про затвердження витрат та оплату послуг ліквідатора залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 29.11.2011р. в порядку статті 48 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2012р. по справі №5002-16/6161-2010 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено; ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012р. у справі №5002-16/6161-2010 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2012 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 у справі № 5002-16/6161-2010 без змін.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-19/6161-2010 провадження у справі № 5002-19/6161-2010 припинено.

Затверджений звіт арбітражного керуючого Акулінічева А.М.

Клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. про затвердження витрат та оплату послуг за рахунок кредитора Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено частково.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь арбітражного керуючого Акулінічева Аркадія Миколайовича у сумі 9037,20 грн. (8743,08 грн. - оплата послуг, 294,12 грн. - витрати).

В іншій частині у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. про затвердження витрат та оплати послуг за рахунок кредитора Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відмовлено.

Припиняючи провадження по справі № 5002-16/6161-2010, господарський суд виходив з відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора, тобто на день звернення ДПІ у м. Євпаторія до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість банкрута складала 1971,85 грн., в тому числі 1971,85 грн. фінансових санкції.

Стягнення з податкового органу витрат та оплату арбітражного керуючого, суд обґрунтував тим, що право на оплату арбітражного керуючого передбачено п.10,12, 14 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ в місті Євпаторія ) звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 13 вересня 2012 року.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, її заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статей 32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що розрахунок з арбітражним керуючим повинен здійснюватись за рахунок виявленого в ході ліквідаційної процедури майна боржника. Проте, вказане майно не реалізоване, розрахунки з кредитором не проведені, а тому подача ліквідатором ліквідаційного балансу є передчасним, оскільки даний ліквідаційний баланс повинен відповідати вимогам статті 32 Закону.

Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що законодавець не передбачає обов'язок ініціюючого кредитора оплатити арбітражному керуючому усі надані ним послуги у процедурі банкрутства відповідно до положень статті 52 Закону.

Крім того, заявник апеляційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

10.10.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду ДПІ в місті Євпаторія відновлений строк на подачу апеляційної скарги та прийнято її до провадження апеляційного господарського суду, а також призначений розгляд скарги у складі судової колегії: головуючий суддя - Н.І. Сікорська, судді -Антонова І.В., Євдокімов І.В.

У призначене на 25.10.2012р. судове засідання з'явився представник ДПІ в місті Євпаторія, який підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у неї. Інші учасники судового процесу у призначене судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін та учасників розгляду справи, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед бюджетом виникла внаслідок застосування податковим органом фінансових санкцій за рішеннями №0087412303 від 16.02.2009р. на суму 1256,35 грн. та №000599 від 03.07.2009р. на суму 715,50 грн.

На підставі вказаних рішень постановою Окружного адміністративного суду від 05.11.2009р. стягнуто з боржника до Державного бюджету заборгованість із штрафних санкцій у сумі 1256,35 грн. Також постановою Окружного адміністративного суду від 07.12.2009р. стягнуто з боржника до Державного бюджету заборгованість із штрафних санкцій у сумі 715,50 грн.

Внаслідок повернення виконавчого листа за №12010/09/1/0170 на суму 715,50 грн. та виконавчого листа за №7283/09/10/0170 на суму 1256,35 грн. у зв'язку з неможливістю встановити фактичне місцезнаходження боржника, а також відсутності звітності ФОП ОСОБА_3 протягом року ДПІ в місті Євпаторія звернулась до господарського суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже правова природа стягненої суми з ФОП ОСОБА_3 є штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність визначається як - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Цією ж статтею Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що банкрутство -визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов`язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов`язання (абзац сьомий статті 1 Закону) -це зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобов`язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".

Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, законодавчі акти до категорії податків і зборів не відносять, тому суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора - органу державної податкової служби - під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009р. № 17 роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках провадження у справі припиняється на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених правових норм та обставини справи свідчать про те, що заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені не може розглядатися як основне грошове зобов'язання боржника та бути підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Таким чином, господарським судом правомірно припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3, оскільки сума основного грошового зобов'язання складає штрафні санкції.

Отже, посилання заявника апеляційної скарги на необхідність реалізації майна боржника та оплату за рахунок нього роботи та витрат арбітражного керуючого є неспроможними, оскільки неможливість подальшого провадження у даній справі обумовлена виявленою безпідставністю вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, а тому і неможлива реалізація майна боржника.

Що стосується витрат арбітражного керуючого, здійснених ним під час провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 та оплати його роботи за рахунок ДПІ в місті Євпаторія судова колегія зазначає наступне.

28.07.2011р. ДПІ в місті Євпаторія звернулась до господарського суду першої інстанції з клопотанням про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого -Акулінічева Аркадія Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 припинено повноваження арбітражного керуючого Кириліна М.В. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Акулінічева А.М. Цією ж ухвалою був продовжений строк ліквідаційної процедури на 4 місяця, починаючи з 12.07.2011р., тобто до 12.11.2011р.

29.09.2011.р. ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим затверджений проміжний звіт ліквідатора про виконану роботу та затверджено оплату його послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3, починаючи з 28.07.2011р. Вказана ухвала у судовому поряду не оскаржувалась, та на даний час є чинною.

Скарги на дії або бездіяльність ліквідатора під час провадження у справі про банкрутство від ініціюючого кредитора не надходили.

На час прийняття ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року про затвердження звіту та задоволення клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. про затвердження витрат та оплату послуг за рахунок кредитора Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, заборгованість боржником не погашена.

Інших кредиторів в процесі провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 не виявлено.

Згідно зі статтею 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

При цьому право арбітражного керуючого на отримання винагороди за свої послуги нормами Закону про банкрутство не ставиться у залежність від підстав припинення провадження у справі про банкрутство. Про це зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011 р. у справі №5002-3/4300-2010.

Так, відповідно до пункту 10 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Також відповідно до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом.

За частиною 14 статті 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Зі змісту викладеної статі вбачається, що у справах про банкрутство за загальними правилами звіт про оплату послуг, витрат арбітражного керуючого має бути при наявності двох елементів у сукупності, а саме затвердженням відповідного звіту рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, оскільки провадження у даній справі здійснювалось з врахуванням особливостей статті 52 Закону, нормами якої не передбачено створення комітету кредиторів, оскільки в такому випадку провадження у справі про банкрутство здійснюється за спрощеною процедурою без публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, без формування реєстру вимог кредиторів за наслідками проведеного публічного конкурсу, без утворення комітету кредиторів та з переходом у підготовчому засіданні суду до ліквідаційної процедури, визначеної з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону, тому затвердження звіту про оплату послуг, витрат арбітражного керуючого має здійснюватися лише ухвалою господарського суду, оскільки дана процедура виключає зі свого змісту такий елемент, як комітет кредиторів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року по справі №10/Б-954.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги, що ДПІ в місті Євпаторія є єдиним кредитором по вказаній справі, господарський суд першої інстанції правомірно частково затвердив звіт арбітражного керуючого Акулінічева А.М. та стягнув з ДПІ у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим у сумі 9037, 20 грн.

Що стосується зауважень ДПІ в місті Євпаторія щодо невідповідності ліквідаційного звіту арбітражного керуючого статті 32 Закону, оскільки майно боржника не реалізовувалось і заборгованість перед податковим органом не погашена, та стосовно передчасності затвердження ліквідаційного звіту, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 32 Закону передбачає, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

08.12.2012р. ліквідатором надано суду клопотання про затвердження витрат ліквідатора в сумі 326,42 грн. та затвердження оплати праці за період з 27.08.2011р. по 12.12.2011р. в сумі 8743,087 грн.

23.12.2011р. ліквідатором надано господарському суду першої інстанції звіт щодо банкрута ФОП ОСОБА_3 (том 2 а.с. 55-94). Вказаний звіт містить перелік дій та робіт, які виконано ліквідатором під час банкрутства боржника.

Проте, судова колегія звертає увагу заявника апеляційної скарги, що стаття 32 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить такого поняття як «ліквідаційний звіт».

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою суду затверджено саме звіт ліквідатора про оплату послуг, а не ліквідаційний баланс. Наслідком розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є ліквідація підприємця з виключення його із Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте, у даній справі мова йде про припинення провадження у справі про банкрутство через відсутність предмету спору, що в свою чергу виключає розгляд та затвердження ліквідаційного балансу, оскільки немає підстав для ліквідації підприємця.

Також слід зауважити, що необхідність розгляду звіту ліквідатора про оплату послуг господарським судом першої інстанції обумовлена прийнятою у даній справі 21.06.2012р. постановою Вищого господарського суду України. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів обох інстанцій щодо правомірності необхідного припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що міститься у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, вимоги Вищого господарського суду України, які містяться у постанові суду від 21.06.2012 року, та вимоги Севастопольського апеляційного господарського суду, які містяться в постанові суду від 04.04.2012 року, щодо вирішення питання про оплату послуг арбітражного керуючого господарським судом першої інстанції виконані у повному обсязі та у передбаченому законом порядку.

Враховуючи викладене, зауваження заявника апеляційної скарги щодо передчасності затвердження звіту ліквідатора є неспроможними та є такими, що суперечать нормам, на які посилається сам заявник апеляційної скарги, оскільки без затвердження звіту ліквідатора неможливо вирішити питання щодо оплати його праці.

Також, перевірив підстави для задоволення клопотання ліквідатора щодо оплати його витрат, судова колегія погоджується з господарським судом першої інстанції стосовно часткового його задоволення, з тих підстав, що сума 32,00 грн. (телефонні переговори), документально не підтверджується, а тому судом правомірно відмовлено у її задоволенні.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги не спростували висновків господарського суду першої інстанції викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду від 13 вересня 2012 року залишити без змін.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-19/6161-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді І.В. Антонова

І.В. Євдокімов