Справа № 2-197/2011

№ пров. 2/1624/17/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 липня 2012 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді –Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря – Мотроненко І.Ю.,

представників позивача –ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представника ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_3,

відповідача –ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_4 –адвоката ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 філії відкритого акціонерного товариства “Лубнигаз” –ОСОБА_7,

представника відповідача комунального підприємства “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” – ОСОБА_8,

представника третьої особи ОСОБА_6 державної нотаріальної контори –ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятина цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_4, комунального підприємства “Лубенського міжрайонного бюро технічної інвентаризації”, ОСОБА_6 філії відкритого акціонерного товариства “Лубнигаз” про визнання права власності на газопровід та визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_10 10.02.2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, комунального підприємства “Лубенського міжрайонного бюро технічної інвентаризації” (далі –КП «Лубенського міжрайонного бюро технічної інвентаризації»), ОСОБА_6 філії відкритого акціонерного товариства “Лубнигаз” (далі –ВАТ «Лубнигаз») про визнання права власності на газопровід та визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом.

У судовому засіданні позовні вимоги позивача були уточнені в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину виданих ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою від 02.06.1999 року зареєстрованого в реєстрі за № 1074 та від 19.03.1991 року зареєстрованого в реєстрі за № 478. В іншій частині представники позивача позовні вимоги їхнього довірителя підтримали та пояснили суду наступне. 02.01.2009 року померла бабуся позивача ОСОБА_11, яка за життя склала заповіт 10.09.2007 року та посвідчила його у приватного нотаріуса ОСОБА_12, відповідно до якого спадкоємець являється спадкоємцем усього спадкового майна. Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина, 03.10.2009 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину на ? частину житлового будинку та допоміжних будівель: сарай, гараж, саж, вбиральню, огорожу № 1, 3, 4, замощення, вигрібну яму № 5, вигрібну яму № 6, ? частину колодязя № 7 та водогону № 8, що розташовані по вул. Київська, 31 у м. Пирятині, Полтавської області. В іншій частині будинку проживає ОСОБА_4, спадкоємиця після смерті ОСОБА_13. Невідомо з яких причин у 1989 році після смерті ОСОБА_13 увійшла до спадщини ? частина газопроводу, який було побудовано сім’єю спадкодавця ОСОБА_11, її чоловіком ОСОБА_14 Всі роботи проводилися за особисті кошти останнього, оскільки сім’я ОСОБА_13 на той час не мала фінансових можливостей. Пізніше ОСОБА_14 зробив відвід під газову плиту із своєї квартири до квартири ОСОБА_13. Проект на газопровід було виготовлено на ім’я ОСОБА_14, а у свідоцтві про право на спадщину вказано, що газопровід переходить у спадщину дружині ОСОБА_11 після смерті чоловіка. В останньої не спадало на думку, що із-за халатності нотаріуса чи то КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»буде виділено їй у власність частину газопроводу, а її спадкоємцям взагалі не буде виділено газопровід. Сам газопровід, зазначили представники, проходить по вул. Київській і якщо дивитися план проведення його то стає зрозумілим, що ОСОБА_14 проводив його для себе, оскільки по відношенню до квартири ОСОБА_13 газопровід проходить ближче.

Позивач звернувся до КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»із заявою про роз’яснення чому не внесено газопровід до майна яке підлягає спадкуванню та яким обладнано частину будинку яка успадковується. Отримав відповідь, що газопровід увійшов в балансову вартість житлового будинку, відповідно до наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства. Представники позивача уважають, що порушено право власності їхнього довірителя на газопровід, який йому належить у порядку спадкування. Нотаріусом порушено ст. 47 Закону України «Про нотаріат»та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій у якій зазначено, що нотаріус повинен витребувати необхідні документи для вчинення нотаріальних дій та перевірити їх кому дійсно належить право власності на ту чи іншу річ.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_10 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, оскільки вини є безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Фактично спір між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 виник з попереднього позову, де ОСОБА_4 позивалася до ОСОБА_10 про виділ у натурі частки будинковолодіння. У ОСОБА_10 відсутні правові підстави визнавати право власності на газопровід. ОСОБА_4 не оспорює того, що ОСОБА_10 є співвласником ? частини житлового будинку, господарських будівель і споруд та в тому числі і на газопровід. ОСОБА_4 не заперечує, що ОСОБА_10 належить половина газопроводу. Вимоги про те, що ОСОБА_10 має право на весь газопровід заперечує як ОСОБА_4, так і її представник. У 1991 році було видано свідоцтво про право на спадщину на ОСОБА_13 У 1999 році видано свідоцтво про право на спадщину на ім’я ОСОБА_11 У цих свідоцтвах уже був зазначений газопровід. З дня прийняття спадщини, після смерті чоловіка, і до дня своєї смерті, ОСОБА_11 близько десяти років користувалася даним газопроводом і питань не виникало у власників будинку про те, щоб якимось чином визнати право власності на весь газопровід чи установити порядок користування. З чого зрозуміло, що її влаштовувало те, що було написано у свідоцтві. І лише спадкоємець, на сьогоднішній день, ОСОБА_10 уважає, що газопровід по заповіту повинен належати йому увесь. Підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину немає, зважаючи на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Представниками позивача не було все ж таки доведено, що газопровід будувався особисто ОСОБА_14

Представник відповідача комунального підприємства “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, та пояснив наступне. У 2005 році оцінка газопроводу, відповідно до затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 23.12.2004 року Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об’єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд, врахована у загальну вартість житлового будинку при його оцінці і в технічному паспорті окремо не виділялася. До цього інший був збірник подібний вищевказаному але оцінка проводилася окремо. Окремо на газопровід правовстановлюючих документів не існує. До компетенції КП “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” не входить з’ясування обставин, хто будував газопровід, облаштовував житловий будинок, за чиї кошти, у підприємства відсутні такі повноваження. У довідці характеристиці вписується власник нерухомого майна, підстава виникнення права власності, правовстановлюючий документ на підставі якого він є власником всього нерухомого майне, а не окремої його частини.

Представник відповідача ОСОБА_6 філії відкритого акціонерного товариства “Лубнигаз” у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 пояснюючи наступне. Технічну документацію, тобто робочий проект, на на монтаж газопроводу до житлового будинку виготовляє спеціальне підприємство, що має відповідну ліцензію. ВАТ “Лубнигаз” надає лише технічні умови та заключає договори на газопостачання з кожним власником квартири у будинку. Так, дійсно у 1985 році було проведено внутрішньо будинковий газопровід у будинку № 31 по вул. Київській, що підтверджується виконавчою технічною документацією на ім’я ОСОБА_14 Ким проводився зовнішній газопровід представник не володіє цією інформацією, оскільки відсутні тому докази. У 2009 році було проведено окремо газ до квартири № 1 гр. ОСОБА_4, оскільки станом на січень 2009 року у другій половині будинку у квартирі № 2 ніхто не проживав то даний абонент був відключений від газопостачання, тим самим заблоковано подачу газу до квартири ОСОБА_4 у цьому ж році останній було проведено окремо газопровід до квартири для опалення приміщення та приготування їжі. На практиці бували випадки, коли житловий будинок багатоквартирний і є декілька власників то останні збиралися і визначали між собою замовника, і технічна документація замовлялася та виготовлялася на одного із власників, так як на декількох не передбачено, а абонентських книжок виписується декілька, потім встановлюється порядок користування між власниками чи інше. Виконавчої документації по демонтажу зовнішнього газопроводу, яку повинна була передати монтажна організація у ВАТ «Лубнигаз»немає.

Представник третьої особи ОСОБА_6 державної нотаріальної контори у судовому засіданні просив відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_10 як безпідставні та необґрунтовані. Пояснивши суду, що у 1979 році було видано свідоцтво на спадщину за законом в рівних долях на спадкове майно дітям: сину ОСОБА_14 та дочці –ОСОБА_15, тобто із 1979 року даний будинок та господарські споруди стали ділитися на двох. На той час не було газопроводу, тому у вказаному свідоцтві газопровід був відсутній. У 1989 році ОСОБА_15 помирає, у 1991 році на ? частину, що належала ОСОБА_15 на чоловіка останньої ОСОБА_13 видається свідоцтво про право на спадщину на ? частину. І в цьому свідоцтві вже зазначено газопровід. На підставі яких документів представник сказати не може, тому що спадкова справа знаходиться в архіві області. 15.11.1998 року помирає ОСОБА_14 у 1999 році на ім’я ОСОБА_11 теж на ? частину видається свідоцтво про право на спадщину за законом. У спадковій справі містилася довідка-характеристика в якій вже з’являється газопровід і тому нотаріус переніс ці дані про спадщину у свідоцтво про право на спадщину від 1999 року. 03.05.2005 року помирає ОСОБА_13 і у 2006 році видається свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку з усіма господарськими спорудами і будівлями на ОСОБА_4 У січні 2009 року помирає ОСОБА_11 і у цьому ж році видається свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку з усіма господарськими спорудами і будівлями ОСОБА_10 І у свідоцтві ОСОБА_4 і у свідоцтві ОСОБА_10 газопровід не вказано тому, що у витязі реєстру прав власників на нерухоме майно виданому КП “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” від 2006 року відсутній газопровід і у витязі від 2009 року по іншій спадковій справі теж відсутній газопровід. Тому нотаріус не включає цей газопровід уже в свідоцтва. В довідці характеристиці вказується характеристика всього будинку і в цій же довідці вказуються у тому числі і власники будинку на той момент. Власниками на той момент був ОСОБА_13 та ОСОБА_14 після яких оформлялася спадщина, тобто було по ? частині всього будинку. При житті спадкоємці –перші: ОСОБА_15 та ОСОБА_14 не робили договір користування майном, будинком розташованим по вул. Київській, 31, тобто не було розподілено хто чим користується і на даний момент всі померлі які були тоді не укладали договір конкретного користування. У зв’язку з чим неможливо установити кому що належить, просто йде по ? частині майна. Будинок належав у рівних долях, при житті не з’ясовували, кому ж належить цей газопровід. Якщо б було конкретне користування на підставі цього довідка-характеристика видає кому що належить і нотаріус виписує правовстановлюючий документ. На газопровід окремо не існує правовстановлюючих документів. Для того й існує КП “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” щоб нотаріус міг перевірити правовстановлюючі документи –чи є добудови, чи немає. На підставі довідки-характеристики, заповіту та інших правовстановлюючих документів видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив суду наступне, що у період з 1981 по 1984 роки він працював разом із ОСОБА_14 Приблизно у 1985 році ОСОБА_16 був свідком як ОСОБА_14 діставав з різних міст всі необхідні матеріали для проведення газу. Сам свідок привозив з м. Хоролу замовлений ОСОБА_14 матеріал. За чиї кошти ОСОБА_14 проводив газ та спільно з ким, свідок даною інформацією не володіє. ОСОБА_17 щось робив для облаштування газопроводу, він не знає. ОСОБА_17 працював начальником, а ОСОБА_14 був звичайним робітником.

Згідно ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК України) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Судом установлено:

У 1979 році було видано свідоцтво на спадщину за законом в рівних долях на спадкове майно дітям ОСОБА_18, згідно ст. 529 ЦК УРСР: сину –ОСОБА_14 та дочці –ОСОБА_15, що складається з житлового будинку, сіней, сараю, гаражу, сажу, вбиральні, огорожу, відмостки, розташовані на земельній ділянці 1399 кв.м. у м. Пирятині по вул. Київській, 31, Полтавської області. (том 2 а.с. 151)

08.06.1989 році ОСОБА_15 помирає. (том 2 а.с. 172)

У 1991 році ОСОБА_13, після смерті дружини ОСОБА_15, видається свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину: житлового будинку, сараю, гаражу, сажу, вбиральні, огорожу, відмостки, газопровід, розташовані на земельній ділянці 1399 кв.м. у м. Пирятині по вул. Київській, 31, Полтавської області. (том 2 а.с. 178-179) Вказане свідоцтво видавалося на підставі заяви ОСОБА_13, свідоцтва про смерть ОСОБА_15, свідоцтва про укладення шлюбу, картки технічної характеристики (у якій зазначено газопровод), довідки-характеристики, свідоцтва про право на спадщину від 1979 року. (том 2 а.с. 171-177)

15.11.1998 року помирає ОСОБА_14 (том 2 а.с. 148)

У 1999 році на ім’я ОСОБА_11, після смерті чоловіка ОСОБА_14, видається свідоцтво про право на спадщину за законом теж на ? частину: житлового будинку, сараю, гаражу, сажу, вбиральні, огорожу, відмостки, зовнішнього газопроводу, розташовані на земельній ділянці 1399 кв.м. у м. Пирятині по вул. Київській, 31, Полтавської області. (том 2 а.с. 155) Вказане свідоцтво видавалося на підставі заяви ОСОБА_11, свідоцтва про смерть ОСОБА_14, свідоцтва про одруження, довідки-характеристики (у якій зазначено зовнішній газопровод, складена у 1999 році), свідоцтва про право на спадщину від 1979 року. (том 2 а.с. 147-151)

03.05.2005 року помирає ОСОБА_13

У 2006 році видається свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами на ОСОБА_4 (том 2 а.с. 75)

02.01.2009 року помирає ОСОБА_11

У 2009 році видається свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_10 (том 1 а.с. 6)

І у свідоцтві ОСОБА_4 і у свідоцтві ОСОБА_10 газопровід не вказано тому, що у витязі реєстру прав власників на нерухоме майно зареєстроване за спадкодавцем виданому КП “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” відсутній газопровід.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Суд уважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з питань, пов'язаних з правом особи на спадкування, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися положеннями Цивільного кодексу України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

У 1979 році було видано свідоцтво на спадщину за законом в рівних долях на спадкове майно дітям ОСОБА_18, згідно ст. 529 ЦК УРСР: сину –ОСОБА_14 та дочці –ОСОБА_15

У 1991 році ОСОБА_13, після смерті дружини ОСОБА_15, видається свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину майна у тому числі і на газопровід.

У 1985 році було побудовано зовнішній газопровід.

У 1999 році на ім’я ОСОБА_11, після смерті чоловіка ОСОБА_14, видається свідоцтво про право на спадщину за законом теж на ? частину майна у тому числі і на газопровід.

Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.

Однак, відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У період з 1999 року по 2009 рік ОСОБА_11 маючи свідоцтво про право власності за законом на ? частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами, користувалася ним, та питань щодо визнання його недійсним в частині зовнішнього газопроводу –не виникало.

Також судом встановлено, що спадкоємці не укладали між собою будь яких угод щодо зміни розміру частки у спадщині когось із них, тому в силу ст. 1267 ЦК України спадкувати майно, що залишилося після смерті спадкодавця вони мають у рівних частках.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про нотаріат»нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Посилання представників на невиконання державним нотаріусом вимог ст. 47 Закону України «Про нотаріат»та п. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України –є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, нотаріусом було витребувано у фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, на підставі чого і видано свідоцтва про прийняття спадщини за законом, зареєстровані у реєстрі за № 1074 від 02.06.1999 року та № 478 від 19.03.1991 року. Крім того, на даний час дані свідоцтва є нікчемними, так як на підставі них було видано нові свідоцтва про право власності на спадкове майно і строк позовної давності про визнання їх недійсними минув.

Що стосується зовнішнього газопроводу, то згідно ст.ст. 328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

При житті спадкоємці та спадкодавці не робили договір конкретного користування майном, зокрема зовнішнім газопроводом.

Відповідно до орієнтованого порядку дій для газифікації приватних будинків, проведення робіт з газифікації та підключення до мережі є досить складним процесом. Спочатку необхідно отримати технічні умови на газифікацію у місцевій газовій службі. Потім необхідно звернутися до проектної організація, що займеться розробкою і виготовленням проекту на підключення даного об'єкта до визначеного в технічних умовах газопровода. Наступним етапом є виконання монтажних робіт з газопостачання даного об'єкта, оскільки саме вона повинна здати свою роботу місцевій газовій службі з оформленням усієї необхідної для цього документації. Після остаточних розрахунків за виконані роботи монтажна організація передає замовнику виконавчо-технічну документацію, і змонтований газопровід приймає спеціальна комісія, що складається із замовника, підрядчика і представника газової служби. На підставі рішення комісії і по наданню газовій службі всіх документів укладається з замовником договір на постачання газу.

Як було повідомлено у судовому засіданні представником ВАТ «Лубнигаз»монтажною організацією, що виконувала роботи по демонтажу зовнішнього газопроводу по вул. Київській, 31, м. Пирятина, документація не передавалася, у архіві товариства відсутня.

Оскільки, представники позивача не надали суду належних доказів, що підтверджують саме право їхнього довірителя на зовнішній газопровід, суд уважає, що вимоги ОСОБА_10 щодо визнання за ним права власності на зовнішній газопровід є необґрунтованими, такими, що не відповідають закону і в їх задоволенні слід відмовити.

Як було встановлено у судовому засіданні відповідно до п. 38 Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об’єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 23.12.2004 року, якщо житловий будинок, що оцінюється, має інженерне обладнання та благоустрій, відмінні від інженерного обладнання та благоустрою об'єкта-аналога, до показників вартості аналога вносяться необхідні поправки у %, значення яких приведені в примітках до таблиць-характеристик відповідних об'єктів-аналогів. У разі якщо об'єм об'єкта, що оцінюється, суттєво відрізняється від об'єму об'єкта-аналога, значення поправок щодо окремих видів інженерного обладнання житлових будинків можуть бути уточнені за відповідними графіками зміни питомої ваги інженерного обладнання у вартості будинків у залежності від їх об'ємів. Такі графіки стосовно електрозабезпечення, водопроводу, каналізації, опалення від місцевого котла, газопостачання від зовнішніх мереж, телебачення, радіо та блискавкозахисту для будинків з найбільш поширеними об'ємами в діапазоні 250-1850 куб.м. наведені в підрозділі 4 Загальної частини Збірника.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 328, 355, 369, 392, 1267, 1268, 1301 ЦК України, ст.ст. 47, 69 Закону України «Про нотаріат»та п. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, с у д -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про визнання права власності на газопровід та визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя –

Повний текст рішення виготовлено 06.07.2012 року.