ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 р. 11:35 Справа № АС-46/227-06
вх. № 6703/4-46
Суддя господарського суду Харківської області Ільїн О.В.
за участю секретаря судового засідання Колошко С.Є.
представників сторін :
позивача - Москаленко О.М. - представник, дов. від 01.08.2005 року відповідача - Осадча В.В. - юрисконсульт, дов. № 36/01-206 від 16.01.2006 р., Яровой С.І. - представник, дов. № 36/01-4328 від 06.06.2006 р.
по справі за позовом Приватної фірми "Орнатус", м. Харків
до Харківської митниці, м. Харків
про визнання митної оцінки товару недійсною
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма "Орнатус" звернулася до господарського суду з адміністративним позовом про визнання недійсною митної оцінки товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при визначені митної оцінки товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р. року без наявності на то правових підстав, встановлених законом застосував резервний метод визначення митної вартості товару, збільшивши її, незважаючи на те, що позивач надав усі документи в підтвердження правомірності застосування ним основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.
У судовому засіданні 07 червня 2006 року було оголошено перерву до 15 червня 2006 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Надав суду письмове пояснення до адміністративного позову.
Представники відповідача проти позову заперечують з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема відповідач вказує, що здійснив визначення митної вартості товару відповідно до вимог Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375, оскільки позивач не надав на вимогу митного органу усіх необхідних документів в підтвердження правомірності визначення митної вартості товару за ціною угоди.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
На адресу позивача надійшов імпортний товар, який був задекларований ним ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р.
При цьому позивач по зазначеним вантажно митним деклараціям визначив митну вартість товару використовуючи основний метод – за ціною угоди.
В підтвердження обґрунтованості та правильності застосування методу оцінки товару за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 року позивач надав відповідачеві наступні документи: контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 165 Е від 22.03.2006 року; інвойс № U 6460055 від 22.02.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR E №37604; Carnet TIR XХ 48533452; сертифікат відповідності UА1.005.0017294-05.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/441690 від 03.04.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 147 Е від 17.03.2006 року; інвойс № U 6160101 від 17.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR без номеру; Carnet TIR JХ 48533295; сертифікати відповідності UА1.013.0050993-05, UА1.013.0027203.06, UА1.013.0017252-05.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/448936 від 03.04.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 65 М від 29.03.2006 року; інвойс № 9646001204 від 29.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR А №0067771; Carnet TIR GХ 49071057; сертифікати відповідності UА1.005.0013488-05, UА1.013.0091067-04.
В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/441662 від 30.03.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 166 Е від 23.03.2006 року; інвойс № U 6460058 від 23.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR Е №37601; Carnet TIR UХ 48533751; сертифікат відповідності UА1.003.0021851-05.
Інспектор митниці, який здійснював митний контроль дійшов висновку, що наданих документів є недостатньо для підтвердження митної вартості товару відповідно до методу, який був застосований позивачем.
Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилається на те, що позивачу було запропановано надати додаткову інформацію щодо підтвердження заявленої вартості товару а саме: ВМД країни відправлення; прайс-листи виробника товару, калькуляцію собівартості виробника, висновок експертної організації по вартості товару, установчі документи продавця та покупця, банківські платіжні документи, угоду та рахунок на перевезення, сертифікат походження товару, сертифікат якості, безпеки, тощо, та будь-які інші документи, передбачені п. 15 вказано Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375. Але, за твердженням відповідача витребувані документи позивачем не були надані, про що свідчить зроблений власносручено запис декларантом підприємства позхивача на зворотньому боці запитів щодо митної вартості.
Однак, позивач спростовує факт отримання від митного органу відповідного письмового запиту.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про передачу позивачу письмових запитів з переліком витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем вартості товару.
31.03.2006, 03.04.2006 р. та 04.04.2006 р. відповідач здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 6), та оформив таку дію відповідними актами - митна оцінка товару від 31.03.2006 року №.№. 677/2006 до ВМД 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., № 678/2006 до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 року; митна оцінка товару від 03.04.2006 р. № 690/2006 до ВМД 800000005/6/441690; митна оцінка товару від 04.04.2006 р. № 691/2006 до ВМД 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р. (далі – спірні акти).
Відповідно до спірних актів відповідач визначив митну оцінку товару, що надійшов на адресу позивача використовуючи резервний метод збільшивши митну вартість товару.
У відповідності до статті 262 Митного кодексу України, що діяла на час прийняття спірних актів, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Відповідно до п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями (далі – Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 18 Порядку у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
Таким чином, аналіз приписів наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що основним методом визначення митної вартості товару є метод оцінки за ціною угоди, який застосовується відповідно до приписів статті 267 Митного кодексу України та для підтвердження заявленої митної вартості надаються документи, перелік яких встановлений п. 14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.
Вищевстановлені фактичні обставини справи з урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні відносини, дає підстави суду стверджувати, що визначаючи митну вартість товару за основним методом – ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., та ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При розгляді справи суд встановив, що документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку та відповідно до умов поставки за контрактом.
Суд вважає, що відповідач без наявності на то правових підстав, в порушення вимог п. 18 Порядку витребував у позивача додаткові документи, при цьому витребування деяких з них суперечить п. 15 Порядку, деякі документи були в наявності відповідача, вимагаючи окремі документи, відповідач знав і повинен був знати про те, що їх надання неможливе у короткий термін, або взагалі не можливе.
Так, вимагаючи експортну вантажну митну декларацію, відповідач не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 864 від 03.09.2005 року надання такого документу виключне з п. 14 Порядку.
Пунктом 15 Порядку передбачено надання лише установчих документів підприємства, що переміщує товари, тобто позивача. При цьому витребування установчих документів продавця товару (іноземного контрагенту) взагалі не передбачено ні п. 14, ні п. 15 Порядку. Крім того, вимагаючи установчі документи продавця (іноземного контрагента) відповідач поставив позивача у становище, при якому така вимога не може бути виконана взагалі. Досліджуючи умови зовнішньоекономічного контракту суд встановив, що у позивача відсутнє право вимагати у іноземного контрагента такі документи. Відсутнє таке право і в законодавстві України, яке вибрали сторони при вирішенні спірних питань (п. 11.1. контракту). Крім того, суд звертає увагу що державні органи можуть приймати до уваги лише документи, які легалізовані в установленому законом порядку. Період легалізації тривалий, тим самим, позивач був позбавлений можливості надати такі документи.
Розглядаючи дії відповідача по витребуванню решти документів (калькуляцію собівартості виробника; висновок експертної організації по вартості товару тощо, суд виходить із того, що оскільки позивач документально підтвердив заявлену ним митну вартість товару по зазначеним вантажно митним деклараціям, то і підстав, встановлених п. 18 Порядку для таких дій у відповідача не було.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., та ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р., є недостовірною, сумнівною.
За таких обставинах, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними акти відповідача – митну оцінку товару № 678/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448925 від 30.03.2006 р., № 690/2006 від 03.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441690 від 03.04.2006 р., № 691/2006 від 04.04.2006 р. від 04.04.2006 р. до ВМД № 800000005/6/448936 від 03.04.2006 р., № 677/2006 від 31.03.2006 р. до ВМД № 800000005/6/441662 від 30.03.2006 р.
Стягнути з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31116095500002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь приватної фірми „Орнатус” (м. Харків, вул. Мало-м*ясницька, 9/11, поточний рахунок 26001016814333 відділені № 2 ВАТ „Укрексімбанк” філія в м. Харкові, МФО 351618, код 24136224) – 3, 40 грн. витрат по сплаті державного мита.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2006 року 17 год. 40 хв.
Суддя Ільїн О.В.
справа № АС-46/227-06