Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-2242/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року            м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2011 року по 01 серпня 2011 року, а також зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати додаткову пенсію згідно ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, оскільки вона проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивачка згідно поданої позовної заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

          Представник Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання не з’явився, хоча були повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи судом.

Встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме с. Кишин Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, що стверджується копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивачка на даний час є непрацюючою пенсіонеркою за віком і отримує щомісячно додаткову пенсію відповідно до ст. 51 зазначеного Закону в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, тобто отримувала виплати в розмірах передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, особам віднесеним до 4-ї категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Із змісту ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»слідує, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування »від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону , на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з розміром мінімальної пенсії за віком, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, чинним законодавством не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796, у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом , збільшується розмір пенсії, а також розмір додаткової пенсії за шкоду завданою здоров’ю , особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри доплати.

Виплата доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначені управління забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачами у справах щодо здійснення виплат доплати до пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання доплати до пенсії в розмірах, зазначених в ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Причини пропущених строків звернення до суду не є поважними.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав 31.08.2011 року.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначені доплати призначаються і виплачуються управлінням пенсійного фонду.

          Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.

Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 51, 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно із ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно із ч. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплатити їй недоплачену суму пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_2