Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-1112/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року            м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області протиправними та стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року 1658,10 грн. допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року 5527,80 грн. доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Свої вимоги мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач в судове засідання не з’явився, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи судом.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи судом.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме м. Олевськ Житомирської області та працює, а саме м. Коростень відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1061 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, що стверджується копією паспорту позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б №826274, довідкою з місця роботи від 25.03.2011р. №410.

Позивач отримував щомісячно в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року допомогу в розмірі 1,60 гривень, та в Управлінні праці та соціального захисту населення Коростеньської міської ради в Житомирській області доплату до заробітної плати в розмірі 5,20 гривень, тобто отримував виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою з місця роботи позивача –південно-західної залізниці вагонного ДЕПО ст. Коростень від 25.03.2011р. №410 та довідкою Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації від 11.04.2011 року № 194.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні посиленого радіологічного контролю щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання, роботи.

Частиною першою статті 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 жовтня 2010 –907 гривень, з 1 грудня 2010 –922 гривні. Статтею 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року –941 гривня.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри допомоги та доплати.

Виплата допомоги та доплати в меншому розмірі, по постанові КМ України від 26 липня 1996 року №836 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч.1 ст.40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 “Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року №936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивача у його праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушили його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання допомоги та доплати як особа, яка постійно проживає та працює на території радіоактивного забруднення за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначена допомога та доплата призначаються і виплачуються управлінням праці та соціального захисту населення.

З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної допомоги та доплати віднесено до компетенції органів соціального забезпечення, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги та доплати, а також стягувати вказані суми.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року –протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 30 процентів від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством щомісячно, за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством щомісячно, за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області звільнене від сплати державного мита на підставі п.7 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_2