Справа №11-716\2006р.                          Головуючий в 1 інстанції- Корзюк Т.П.

Категорія- ст. 286 ч.2 КК                                          Доповідач- Шахова О.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року                    Колегія суддів судової палати в кримінальних

справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючої- Шахової О.Г.О

суддів- Григор"євої В.Ф., Білоброва В.Д.

при секретарі - Масловій О. В.

з участю:

прокурора- Павленко О.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого- ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_4

розглянула у вікритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь в розгляді справи на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2006 року.

Цим вироком

-   ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік з покладенням на нього обов'язків : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Стягнуто з засудженого на користь Коропського РВ УМВС України 354,15 грн., на користь фінансового управління Коропської районної державної адміністрації 795 грн. витрати за лікування потерпілого в лікарні.

Долю речових доказів вирішено згідно ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, злочин вчинено засудженим за таких обставин: 07 червня 2006 року, близько 6-30 год. неповнолітній ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права на керування транспортним засобом, керуючи автомобілем ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_1, котрий належав на праві власності ОСОБА_5 і за довіреністю НОМЕР_2 переданий ОСОБА_6, рухаючись зі швидкістю 110 км/год. автодорогою Понорниця-Криски, з трьома пасажирами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, порушивши вимоги п.п. 2.9 а, 2.1а,б, 12.96 Правил дорожнього руху України заснув за кермом автомобіля, виїхав на праве узбіччя, потім на проїзну частину та ліве узбіччя і кювет, де перевернувся. В результаті цього, згідно судово-медичних експертиз за №№ 141,142,143 від 28.06.2006 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_8 - тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляціях:

Засуджений ОСОБА_3 не згоден з визнанням його винним за ст. 286 ч.2 КК України. Вважає, що виходячи з тих тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий ОСОБА_8, вони не можуть відноситися до ступеня тяжких тілесних ушкоджень, як зазначено в судово-медичній експертизі. Вважає, висновок експерта невірним. Також, посилається і на процесуальні порушення при проведенні досудового та судового слідства, а саме: слідчі дії проводилися без участі його батька, який визнаний був його законним представником; суд, розглядаючи справу не повідомляв про розгляд справи службу у справах неповнолітніх та міліцію у справах неповнолітніх. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор, вважає вирок м'яким, таким , що не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі. Суд не врахував те, що ОСОБА_3 ніде не працює, вживає спиртні напої, веде паразитичний спосіб життя. Просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_3   3 роки позбавлення волі, так як і визначився суд, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком, згідно ст.75 КК України, не в 1 рік, як постановив суд, а в 2 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно до п.п.2-4 ст.76 КК України.

Під час часткового судового слідства в апеляції, заслухавши засудженого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_3, , потерпілих

ОСОБА_1, ОСОБА_2, які погодилися з апеляцією засудженого та не згодні з апеляцією прокурора, доводи прокурора, який підтримав апеляцію старшого помічника прокурора, та погодився частково з апеляцію засудженого, в частині порушень судом кримінально-процесуального законодавства, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляції прокурора, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи є обґрунтованим і його діям дана правильна юридична оцінка.

Суд обґрунтовано стягнув матеріальні  збитки в зазначеному в вироку розмірі, оскільки це підтверджується доказами по справі.

Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним визнав себе повністю та визнав, пред'явлений до нього позов. В скоєному щиро каявся, що було враховано судом при призначенні йому міри покарання.

Фактичні обставини справи, доведеність винності та кваліфікація дій засудженого в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі підсудним, не оспорювались і згідно ст. 299 КПК України не досліджувались.

Згідно з протоколом судового засідання (а.с. 122-124), визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження згідно ст.299 КК України суд з'ясував чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції і роз'яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Підсудний та інші учасники судового розгляду погодилися зі скороченим порядком дослідження доказів, розуміючи наслідки такого порядку. Тому, засуджений не вправі оскаржувати вирок в частині фактичних обставин справи, з чим він погодився в судовому засіданні суда 1 інстанції.

Доводи засудженого в апеляції про порушення досудовим слідством та судом норм кримінально-процесуального закону, щодо обов'язкової участі на досудовому слідстві законного представника неповнолітнього - безпідставні.

В главі 36 КПК України викладені особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх, в ст.432 цього Кодексу зазначено , що положення

цієї   глави   застосовуються   в   справах   про   злочини   осіб,   які   на   момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку.

ОСОБА_3 скоїв злочин, будучи неповнолітнім, а 23.06.2006 року йому виповнилося 18 років і всі слідчі дії з ним проводилися після досягнення ним повноліття. До участі в справі постановою слідчого був допущений захисник засудженого. За розсудом слідчого був визнаний законним представником засудженого - батько останнього, ОСОБА_3.

Згідно ст. 442 КПК України суд повідомляє про час і місце розгляду справи службу у справах неповнолітніх та міліцію у справах неповнолітніх при розгляді справ щодо неповнолітніх осіб. І в цьому випадку це право суду.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.

В частині призначеного покарання суд керувався вимогами ст.ст.65-67 КК України, воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, даних, що характеризують особу, а саме: вчинення злочину в неповнолітньому віці, щире каяття, позитивні характеристики, як по місцю проживання, так і навчання, також врахував вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія судді вважає таке покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи апеляції про невиправдану м'якість покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання прокурора в апеляції на негативність особи засудженого не відповідають матеріалам справи. На а.с. 93,94 маються характеристики на засудженого, які з позитивної сторони характеризують його. Сільський голова зазначає в характеристиці, що ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони, користується авторитетом серед молоді, по характеру спокійний, врівноважений, шкідливих звичок не має, не зловживає спиртними напоями. Позитивна характеристика і зі школи. На момент скоєння злочину він був учнем 11 класу загальноосвітньої школи, після її закінчення і до розгляду справи в суді пройшов місяць, тому аргументи прокурора, що засуджений веде паразитичний спосіб життя, так як не працює - безпідставні.

Підстав   для   скасування   вироку   за   м'якістю   призначеного   судом покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді 1 інстанції - залишити без задоволення.

Вирок Коропського районного суду від 02 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.