Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-2155/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року            м. Олевськ

          Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про зобов’язання провести перерахунок і виплату недоотриманої пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок недоплачених їй доплати до пенсії за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Свої вимоги мотивує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивачка згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений, про дату, час та місці розгляду справи судом.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, пенсіонеркою, що стверджується копією паспорту позивачки, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б № 556092.

Позивачка отримувала щомісячно в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з 01 грудня 2010 року по даний час доплату до пенсії в розмірі 10,50 грн., тобто отримувала виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від 12.08.2011 року № 7218/02.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Доплата нараховується та виплачується за місцем отримання пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри доплати.

Виплата доплати в меншому розмірі, по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч.1 ст.40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 року №11-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат доплат до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання додаткової пенсії як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 грудня 2010 року по 31 липня 2011 року.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання доплати в розмірах, зазначених в ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Причини пропущених строків звернення до суду не є поважними, тому суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущених строків звернення.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав 31.08.2011 року.

Позивачці в частині зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати надбавку до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105,162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і не може на майбутнє передбачати певні дії.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, ідентифікаційний код 20405093, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат, визначених законодавством щомісячно, за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнене від сплати державного мита на підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_2