Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-2099/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2012 року            м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати йому коштів не у відповідності зі ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та стягнути на його користь з відповідача за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Свої вимоги мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач відповідно до поданої до суду позовної заяви, просить суд про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надав письмове заперечення проти позову, в якому просить розглядати дану справа без його участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме смт. Новоозерянка Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1061 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивача, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б №683631.

Позивач на даний час є пенсіонером, і отримував щомісячно в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області за період з 29.10.2000 року і по даний час доплату до пенсії в розмірі 10,50 грн., тобто отримував виплати в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 та від 28 травня 2008 року №530, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від 29.08.2011р. №7343/02 та № 7342.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати, а також особам, віднесеним до категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Доплата нараховується та виплачується за місцем отримання пенсії. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ч.1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри доплати та додаткової пенсії.

Виплата доплати та додаткової пенсії в меншому розмірі, по постановах КМ України від 26 липня 1996 року № 836 та від 28 травня 2008 року №530 є неправомірною, оскільки постанови суперечать базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також УПФ України в Олевському районі є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, зазначених в ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушив його право на соціальний захист.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання доплати до пенсії та додаткової пенсії, за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачу, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначені виплати призначаються і виплачуються управлінням Пенсійного фонду України.

З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної доплати та додаткової пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначених виплат.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи те, що ст. 256 КАС України, не передбачено негайного зобов’язання рішення суду, тому в даній частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.ст.52, 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.ст.21, 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст.10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат, визначених законодавством щомісячно, за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 25 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнено від сплати державного мита на підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_2