Справа № 22ц-1413\2006 p.
Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.
Доповідач: Редька А.Г.
УХВАЛА ІМ "ЯМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,
при секретарі - Рачовій І.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1, представників управління ПФУ Самійленко А.А., Любченко О.В., Тарновського О.В., представника НАСК "Оранта" Дяченко Н.Ю., третьої особи з боку відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління ПФУ у Чернігівському районі на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі та Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" про відшкодування шкоди,
встановив:
Рішенням деснянського районного суду міста Чернігова від 29 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та з управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі стягнуто на користь ОСОБА_1 1797,59 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн у відшкодування моральної шкоди та 343 грн у відшкодування судових витрат.
Рішенням суду встановлено, що водій Чернігівського райуправління ПФУ ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків 17 листопада 2005 року керував автомобілем управління ІЖ-2717, номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем Ланос, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, в результаті чого було пошкоджено автомобіль Ланос чим позивачу були заподіяні матеріальні збитки у розмірі 8542,19 грн та моральну шкоду. НАСК "Оранта" відшкодувала позивачу 6744,60 грн збитків, а решту збитків та моральна шкода відповідно до ст.ст. 1166,1167,1172 ЦК України належить відшкодуванню управлінням ПФУ.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи. Суд дійшов неправильного висновку про вину водія ОСОБА_2 в порушенні ПДР, у той час як фактичні обставини зіткнення автомобілів свідчать, що порушення Правил дорожнього руху мало місце з боку саме позивача ОСОБА_1, який керував власним автомобілем Ланос, але як матеріали органів ДАІ, так і висновки експертизи, на яких грунтується рішення суду, не відповідають вимогам нормативних актів та не відповідають дійсним обставинам зіткнення автомобілів.
Позивач ОСОБА_1 заперечує доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду правильним та просить відхилити скаргу.
Представник страхової компанії також посилається, що рішення суду є обґрунтованим та законним, просить відхилити апеляційну скаргу.
Третя особа з боку відповідача ОСОБА_2 підтримує доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду необгрунтованим та просить його скасувати.
Заслухавши відповідача, пояснення позивача, представників управління пенсійного фонду, страхової компанії та третьої особи ОСОБА_2, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чернігівського районного управління Пенсійного фонду України не може бути задоволена.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, третьої особи, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.
Відповідно до ст.ст. 1166,1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків.
За матеріалами справи встановлено, що 17 листопада 2005 року сталося зіткнення зазначених автомобілів, в результаті якого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_1 і розмір збитків, необхідних для відновлення автомобіля, становить 8542,11 грн, що підтверджується висновком товарознавчого дослідження, акт НОМЕР_3(ас-19), іншими матеріалами справи. Документів, що спростовують даний висновок про розмір збитків, суду не надано.
Також встановлено, що зіткнення автомобілів сталося в результаті порушення п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_2, що підтверджується як поясненнями у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 про обставини дорожньо-транспорної пригоди, так і матеріалами ДАІ, висновком автотехнічної експертизи, акт НОМЕР_4(ас-84) та іншими документами у справі. Відповідачем та третьою особою зазначені докази не спростовані іншими документами і тільки пояснення представника відповідача та третьої особи, не підтверджені ніякими доказами, не можуть бути прийняті судом.
Таким чином висновок суду першої інстанції про вину водія ОСОБА_2 у зіткненні автомобілів грунтується на належних доказах і є правильним.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування заподіяної нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
За матеріалами справи встановлено, що страховою компанією „Оранта" позивачу було відшкодовано 6744,60 грн збитків(ас-48,88,89) і невідшкодований залишок становить 1797,59 грн і суд обґрунтовано стягнув зазначену суму з відповідача на користь позивача.
Суд першої інстанції також правильно встановив, що пошкодженням автомобіля позивачу було заподіяно моральну шкоду і з врахуванням обставин справи правильно визначив розмір компенсації моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Чернігівського районного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.