Справа № 22а-515/2006р. Головуючий у 1 -й інстанції -Жовток Є.А.
Категорія-адміністративна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -Позігуна М.І.
суддів - Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.
при секретарі - ОСОБА_1о Ю.В.
з участю - представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М.Чернігові справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Ріпкинського районного суду від 06 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Ріпкинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення заборгованості по грошовому та речовому забезпеченню, середнього заробітку, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з УМВС України в Чернігівській області і Ріпкинського РВ УМВС України на його користь 423 гри. невиплаченого грошового утримання, 3753 грн. компенсації за невиплачене грошове утримання, 1817 грн. 89 коп. за роботу у святкові дні, 100 грн. 53 коп. за роботу у святкові дні, 3603 грн. 44 коп. компенсації за форменний одяг та 3753 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивував тим, що наказом начальника УМВС України в Чернігівській області НОМЕР_1 він був звільнений у запас Збройних Сил України за п.64 "ж"' (за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків) з 23.11.2005р. Наказ НОМЕР_1 було частково змінено, видано наказ НОМЕР_2. Відповідач не сплатив ОСОБА_1 розрахункові кошти по грошовому забезпеченню за листопад 2005 року та по 13.12.2005р. частково (24.03.2006р. на рахунок позивача з Ріпкинського РВ УМВС надійшло 472 грн.). Також позивачу не проведена оплата а роботу у нічний час. у світкові та вихідні дні, за відрядження.
Постановою Ріпкинського районного сулу від 06 липня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 473 грн. 23 коп. заборгованих виплат з грошового забезпечення, а також 3603 грн. 44 коп. компенсації за недоотримане речове майно, а всього 4076 грн. 67 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що грошове забезпечення позивачу не виплачувалось за період з 01.11.2005р. по 13.12.2005р. включно. Днем звільнення ОСОБА_1 зі служби в Ріпкинському РВ УМВС необхідно вважати 13.12.2005р. Матеріалами справи підтверджено перебування в період проходження служби позивачем в службових відрядженнях загальним строком 7 діб. В той же час позивачем не заперечується той факт, що авансові звіти за відрядження до бухгалтерії Ріпкинського РВ УМВС він не здавав. Суд вважає, що строк звернення ОСОБА_1 з позовними вимогами до суду про стягнення компенсації за недоотриманий форменний одяг підлягає поновленню, оскільки позивач двічі звертався з рапортами до керівництва про видачу форменного одягу.
В апеляційній скарзі УМВС України в Чернігівській області просить постанову місцевого суду скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог в частині компенсації за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування вартості форменного одягу. Свої вимоги мотивує тим, що суд безпідставно прийняв рішення щодо виплати на користь позивача суми середньомісячного грошового забезпечення за час з 29.10.2005р. по 13.12.2005р., оскільки з 29.10.2005р. позивач на службу не виходив, до виконання службових обов'язків не приступав. Висновок суду про необхідність виплатити на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час затримки видачі трудової книжки не відповідає обставинам та матеріалам справи, оскільки трудова книжка видана в день звільнення, а позивачем за цей час було скоєно прогул Висновок суду про те, що позивач двічі звертався з рапортами про необхідність отримання форменного одягу, не відповідає дійсності і жодними доказами не підтверджено. Прийняття судом рішення про стягнення суми компенсації на підставі поданої позивачем довідки інформаційного порядку для проведення грошової компенсації за весь період перебування особи на службі в ОВС у відповідності до норм бюджетного законодавства є незаконним. Також незаконним є і ігнорування судом норм цивільного права в частині термінів позовної давності, оскільки єдиним виключенням для застосування строків позовної давності є випадки, коли особа зверталась за видачею предметів форменного одягу у встановлені строки, але з причин, незалежних від особи, таке майно видано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає., що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням 28.10.2005 року і із 29.10.2005 року вігі на службу не виходив, що підтверджується ним особисто та зібраними по справі доказами. Сул першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнений наказом від 13.12.2005 року і саме в цей день отримав трудову книжку. Проте, висновок суду про необхідність виплати на його користь середньомісячного грошового забезпечення за час затримки видачі трудової книжки не відповідає обставинам та матеріалам справи, оскільки трудова книжка видана в день звільнення - 13.12.2005 року, що відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, а позивачем за час з
29.10.2005 року по 13.12.2005 року було скоєно прогул і за це період
грошове забезпечення не нараховується і не виплачується.
Таким чином, постанову суду в частині стягнення з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 473 гри. 23 коп. заборгованих виплат з грошового забезпечення необхідно скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 13.12.2005 року згідно наказу начальника УМВС України в Чернігівській області НОМЕР_2.
Згідно довідки НОМЕР_3 про кількість та суму недоотриманих предметів форменного одягу, які належали до видачі під час проходження служби ОСОБА_1 станом на березень 2002 року, належить до видачі речове майно на суму 2037 грн. 06 коп., а з березня 2002 року по листопад 2005 рік - 1566 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 30.04 1993 року, а також Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року із змінами та доповненнями з березня 2002 року речове майно видається тільки предметами військового майна, а тому слід зобов'язати відповідача видати позивачу речове майно на суму 1566 грн. 38 коп., а за період до березня" 2002 року стягнути компенсацію замість речового майна 2037 грн. 06 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Закону України "Тіро соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", п.1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389, ст.ст. 198, 202 ч. 1 п.4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області задовільнити частково.
Постанову Рілкинського районного суду від 06 липня 2006 року в частині стягнення з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 473 грн. 23 коп. заборгованих виплат з грошовою забезпечення скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Постанову Ріпкинського районного суду від 06 липня 2006 року в частині стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 3603 гри. 44 коп. змінити, стягнувши з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію станом на березень 2002 року за недоотримане речове майно 2037 грн. 06 коп., а також стягнути речове з березня 2002 року по день його звільнення: мундир та брюки парадні (І шт.), вартістю 246,00 грн.; сорочку білу (1 шт.). вартістю 27,70 грн.; кашкет зимовий (1 шт.)., вартістю 42,00 грн.; куртку зимову (1 шт.), вартістю 170,00 грн.; кітель повсякденний (2 шт.), вартістю по 152,00 грн.; брюки повсякденні (3 шт.), вартістю по 70,00 грн.; куртку літню (1 шт.), вартістю 120,00 грн.; сорочку повсякденну (4 шт.), вартістю по 27,70 грн.; краватка (4 шт.), вартістю по 3,12 грн.; напівчоботи (1 шт.), вартістю 92,40 грн.; напівчеревики (3 шт.), вартістю по 77,00 грн., а всього на загальну суму 1566 грн. 38 коп.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.