Справа  № 22ц-1473\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:   Хоменко Л.В.

Доповідач:   Редька  А.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року                                місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на частину жилого будинку,

встановив:

Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, у якому позивачі просили визнати право власності за кожним з них по 1\4 частині жилого будинку АДРЕСА_1, що залишився після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, та визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_6, яким він залишав все належне йому майно ОСОБА_5, посвідчений 19 липня 2004 року нотаріусом Ріпкінської державної нотаріальної контори.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати зазначене рішення суду та повернути справу на новий судовий розгляд, посилаючись, що суд не дав належної оцінки доказам, неправильно встановив обставини справи, порушив норми процесуального та матеріального права і ухвалив неправильне рішення.

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали доводи скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала доводи скарги, посилається, що рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, просить відхилити скаргу позивачів та залишити без змін рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі досліди надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що власником спірного будинку була ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право особистої власності(ас-64), виданого 20 жовтня 1975 року виконкомом Ріпкінської селищної ради депутатів трудящих ся відповідно до рішення виконкому НОМЕР_1.

Рішенням того ж виконкому НОМЕР_2(ас-23) ОСОБА_7 було дозволено перебудову будинку АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_7 власником спірного будинку став ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22 жовтня 2003 року виконкомом Ріпкінської селищної ради(ас-157), чоловік померлої ОСОБА_7 та брат позивачів, котрий 3 липня 2004 року уклав шлюб з ОСОБА_5(ас-154), 19 липня 2004 року склав заповіт, за яким все належне йому майно заповів ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер(ас-155).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилалися, що вони, починаючи з 1976 року безпосередньо своїми коштами та працею брали участь у перебудові будинку, т.щ. жили однією сім'єю і була домовленість про спільне зведення будинку, у підтвердження своїх доводів надали документи про придбання будівельних матеріалів(ас-32-55) для зведення будинку, що дає підстави для визнання за ними права власності на частину будинку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі дійсно надавали допомогу у зведенні будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але між ними не було угоди про створення спільної власності на будинок.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає наданим позивачами матеріалам справи. Так, по справі встановлено, що у період перебудови будинку всі позивачі проживали за різними адресами, у т.ч. і померлі подружжя Пилипенків, мали окреме житло і свої сім'ї. Будь-яких доказів про домовленість між ними усіма, що в результаті перебудови будинку, що належав ОСОБА_7, вони усі стануть співвласниками нового будинку, суду не було надано, і ці посилання позивачів не знайшли підтвердження у судовому засіданні. Самі позивачі судовому засіданні у суді першої інстанції всі позивачі підтвердили, що вони допомагали будувати будинок саме для сім'ї ОСОБА_6 і позивачі підтвердили це у своїх поясненнях у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає закону, можуть вимагати не визнання права власності на будинок, а тільки на відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно, і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні вимог про визнання права власності на будинок.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись   ст.ст.307,308,314,315,319   Цивільного   процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.