Справа  № 22ц-1447\200б p.

Головуючий у 1-й інстанції:   Кузюра   В.О. Доповідач:   Редька  А.Г.

УХВАЛА ІМ "ЯМ   УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року                                місто Чернігів

Апеляційний     суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Шевченка В.М., Редьки А.Г.,

при секретарі - Івановій Н.Б.,

за участі: представника позивача Воронецької Н.А.,

відповідача ОСОБА_1 та представника

відповідачів ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 червня 2006 року у справі за позовом акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та про виселення з будинку,

встановив:

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 червня 2006 року задоволено позов акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" та на підставі ст.4 Закону "Про власність", ст.40 Закону "Про іпотеку", ст. 109 Житлового кодексу України виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з жилого будинку АДРЕСА_1.

Рішенням суду встановлено, що зазначений будинок, власником якого був ОСОБА_5, відповідно передано у власність банку "Аваль" у погашення боргу за кредитним договором, що відповідно до ст. 109 ЖК України та ст.40 закону "Про іпотеку" є підставою для виселення всіх мешканців будинку.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку "Аваль" у задоволенні позовних вимог про їх виселення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд не врахував, що відповідно до ст.4 Закону "Про власність" власник, здійснюючи свої права, не може порушувати права та інтереси інших громадян, що разом з ними проживають малолітні діти, і рішенням суду порушені їх житлові права, суд в порушення вимог ст. 18 Закону "Про охорону дитинства" не залучив до участі у справі орган опіки та піклування при вирішенні справи, крім того, вони відповідно до ст.64 ЖК України є членами сім'ї попереднього власника будинку і не можуть бути позбавлені житла відповідно до ст. 56 ЖК України та без згоди органу опіки та піклування.

Позивач рішення суду не оскаржує, представник банку "Аваль" апеляційну скаргу відповідачів вважає необгрунтованою, посилаючись на законність рішення суду, та просить відхилити апеляційну скаргу відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачів не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що буд.АДРЕСА_1 з надвірними будівлями передано у власність банку "Аваль" відповідно до ст.61 Закону "Про виконавче провадження" та наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68\5 "Про затвердження тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745\4038, на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу, затвердженого відділом державної виконавчої служби Бобровицького управління юстиції 25 червня 2004 року.

Відповідно до ст.40 Закону "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення у встановленому житловим законодавством порядку всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, які не можуть бути виселені у випадку, якщо договір найму був укладений до моменту укладенні іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір  було зареєстровано у  встановленому законом порядку та у випадку,   коли   договір   найму   було   укладено   після  укладення   іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

По справі не встановлено, що відповідачі користуються жилим будинком на підставі договору найму(оренди) з попереднім власником і не надали суду жодного документу, що свідчив би про наявність такого договору і про повідомлення іпотекодержателя про договір найму(оренди) жилого будинку.

Право користування жилим будинком, яке мали відповідачі як члени сім'ї попереднього власника, є похідним від права власності на будинок попереднього власника і з припиненням права власності припиняється і право користування будинком, отже посилання відповідачів, що вони мають право на проживання у будинку як члени сім'ї попереднього власника є необгрунтованим.

Посилання відповідачів в апеляційній скарзі на порушення процесуального закону, зокрема, що не було залучено до участі у справі орган опіки та піклування, чим порушені права малолітніх дітей, що проживають разом з ними у будинку також безпідставні.

Позовні вимоги було заявлені щодо виселення тільки відповідачів, щодо виселення інших осіб, які користуються будинком, позов не було заявлено і суд відповідно до ст. 11 ЦПК України вирішив справу в межах заявлених позовних вимог і не вирішував питання щодо інших осіб, які проживають у спірному будинку.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Керуючись   ст.ст.307,308,314,315,319   Цивільного   процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.